 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ПОНЯТТЯ ПРО «БІОЛОГІЧНИЙ ВІК». КРИТЕРІЇ БІОЛОГІЧНОГО ВІКУ
Кафедра фізичної реабілітації, спортивної медицини,
фізичного виховання і здоров`я
БІОЛОГІЧНИЙ ВІК ТА КІЛЬКІСНА ОЦІНКА РІВНЯ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ
Навчально-методичний посібник
Запоріжжя, 2011 р.
Михалюк Є.Л., Черепок О.О., Малахова С.М. Біологічний вік та кількісна оцінка рівня фізичного здоров’я людини. Навчально-методичний посібник.- ЗДМУ, 2011. - 115 с.
Укладачі:
Михалюк Є.Л., д.мед.н., професор, завідувач кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров`я Запорізького державного медичного університету.
Черепок О.О., к.мед.н., асистент кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров`я Запорізького державного медичного університету.
Малахова С.М., к.мед.н., асистент кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров`я Запорізького державного медичного університету.
Рецензенти:
Філімонов В.І., д.мед.н., професор, завідувач кафедри нормальної фізіології Запорізького державного медичного університету.
Маліков М.В., д.біол.н., професор, завідувач кафедри фізичної реабілітації Запорізького національного університету.
Навчально-методичний посібник складено на основі діючого навчального плану та програми з навчальної дисципліни «Фізична реабілітація та спортивна медицина» для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації для напрямку підготовки “Медицина” 1101, для спеціальностей 7.110101 “Лікувальна справа”, 7.110104 “Педіатрія”, відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики і освітньо-професійної програми підготовки фахівців, затвердженими наказами МОН України від 16.04.03 № 239 і від 28.07.03 № 504, та експериментального навчального плану МОЗ України, розробленого на принципах Європейської кредитно-трансферної системи і затвердженого наказом МОЗ України від 31.01.2005 р., № 52.
Посібник призначено для самостійної роботи студентів IV курсу медичних факультетів при підготовці до практичного заняття з навчальної дисципліни «Фізична реабілітація та спортивна медицина».
Навчально-методичний посібник обговорено та затверджено на засіданні циклової методичної комісії ЗДМУ з терапевтичних дисциплін та рекомендовано до видання Центральною методичною радою ЗДМУ (протокол № 3 від 24.02.2011 р.)
ВСТУП
Актуальність теми: За думкою дослідників, медицина і суспільство в цілому наближається до розуміння того, що стратегія досягнення оптимального рівня здоров’я людини тільки через лікування хвороб не може вирішити всіх проблем і є безперспективною й безвихідною. Стає все більш очевидним, що перевагу слід віддавати другому напрямку, а саме охороні здоров’я практично здорової людини. Проте збереження і зміцнення здоров’я не можливо без чіткого уявлення його сутності.
Навчальна мета:
Навчитись визначати біологічний вік людини, оцінювати кількісний рівень фізичного (соматичного) здоров’яі на підставі цього складати диференційовані рекреаційно-оздоровчі рухові режими та рекомендувати оптимальну межову і тренувальну частоту серцевих скорочень залежно від фізичного стану.
Конкретні цілі:
Знати:
- теоретичні основи визначення біологічного віку людини та його значення в клінічній медицині;
- теоретичні основи проведення кількісної оцінки рівня фізичного (соматичного) здоров’я та його значення в клінічній медицині;
- визначення поняття “фізичне (соматичне) здоров’я” організму і фактори, що на нього впливають.
Вміти:
- визначати біологічний вік людини;
- аналізувати отримані при тестуванні дані;
- робити висновки за результатами проведеного тестування;
- надавати рекомендації щодо вибору виду занять фізичними вправами та рекреаційно-оздоровчих або тренуючих рухових режимів з визначенням оптимальної межової та тренувальної частоти серцевих скорочень залежно від фізичного стану.
Оволодіти практичними навичками:
- визначати та оцінювати біологічний вік людини за методикою В.П. Войтенко, 1991;
- проводити методику «Експрес-оцінки рівня фізичного здоров’я населення при профілактичних оглядах» (за Г.Л. Апанасенком, 1992).
Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):
| № з/п | Назви попередніх дисциплін | Отримані навички |
| 1. | Нормальна фізіологія | Володіти навичками реєстрації основних фізіологічних показників |
| 2. | Патологічна фізіологія | Визначати механізми розвитку предпатологічних та патологічних змін в організмі |
| Пропедевтика внутрішніх хвороб | Проводити функціональні проби із затримкою дихання, з фізичним навантаженням. Інтерпретувати отримані клінічні дані | |
| Фізичне виховання | Володіти методикою оздоровчого та спортивного тренування. Проводити самоконтроль при фізичних тренуваннях. |
Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
| № з/п | Термін | Визначення |
| 1. | Біологічний вік | Показник темпів біологічного старіння, характеризує ступінь відповідності «вікового зношення» календарному віку людини |
| 3. | Індивідуальне здоров’я | Динамічний стан організму, який визначається резервами енергетичного, пластичного та регуляторного (інформаційного) забезпечення функцій, характеризується стійкістю до дії патогенних факторів і здатністю компенсувати патологічний процес, а також є основою прояву біологічних (збереження індивіду, репродукції – продовження роду) та соціальних функцій. |
| 4. | Фізичне здоров’я | Це певний функціональний резерв, який забезпечує максимальну продуктивність органів і систем при збереженні якісних меж їх функцій, що зумовлює швидку адаптацію організму до умов навколишнього середовища та сприяє підвищенню резистентності до різних несприятливих чинників. |
| 5. | Медична валеологія (санологія) | Наука, яка вивчає сутність, механізми й прояви здоров’я, методи його діагностики і прогнозування, а також корекції шляхом оптимізації механізмів здоров’я з ціллю підвищення його рівня, покращення якості життя й соціальної адаптації індивіда. |
| Поняття “безпечний рівень здоров’я” (за Г.Л. Апанасенко). | Межа аеробного потенціалу, нижче від якої, розвивається спочатку ендогенні фактори ризику, а в разі подальшого зниження – хронічні соматичні захворювання, збільшується ризик смерті. |
Теоретичні питання до заняття:
1. Поняття про біологічний вік людини, методика його визначення та оцінки (за В.П. Войтенко, 1991).
2. Поняття «Здоров’я людини», його складові частини, фактори що на нього впливають, рівні здоров’я.
3. Загальні поняття про медичну валеологію (санологію). Визначення, предмет та об’єкт дослідження клінічної дисципліни.
4. Основні напрямки розвитку валеології (медична валеологія (санологія), еніовалеологія, педагогічна валеологія, психовалеологія та ін.) взаємозв’язок з іншими галузями сучасної медицини.
5. Поняття про фізичне (соматичне) здоров’я: визначення, основні складові частини, діагностичні моделі фізичного здоров’я (нозологічна, донозологічна, діагностика фізичного здоров’я за прямими показниками).
6. Витоки появи поняття про “кількість” фізичного (соматичного) здоров’я людини.
7. Класифікація методів визначення фізичного здоров’я.
8. “Адаптаційна” концепція визначення кількості здоров’я (В.П. Казначеєва і Р.М. Баєвського). Теоретичні основи, методика проведення, оцінка отриманих результатів.
9. “Енергетична” (Г.Л. Апанасенко) концепція визначення кількості фізичного здоров’я. Теоретичні основи, методика проведення, оцінка отриманих результатів.
10. Експрес-скринінг рівня соматичного здоров’я населення при профілактичних оглядах (за Г.Л. Апанасенком, 2000). Теоретичні основи, методика проведення, оцінка отриманих результатів.
11. Поняття про “безпечний рівень здоров’я”.
12. Диференційовані рекреаційно-оздоровчі рухові режими в практиці превентивної медицини. Межова і тренувальна частота серцевих скорочень залежно від фізичного стану.
Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
1. Проведення та оцінка біологічного віку за методикою В.П. Войтенко.
2. Проведення та оцінка рівня фізичного здоров’я за методикою Г.Л. Апанасенко. «Експрес-скринінг рівня соматичного здоров’я населення при профілактичних оглядах».
3. Заповнення спеціальною медичною документацією при проведенні тестування.
ПОНЯТТЯ ПРО «БІОЛОГІЧНИЙ ВІК». КРИТЕРІЇ БІОЛОГІЧНОГО ВІКУ.
Віковим статусом (дитини, підлітка, дорослого громадянина) називається положення в суспільстві, що займає людина в залежності від свого віку, тобто кількості років, прожитих від дня народження. (Звичайно, з іншої точки зору, вік можна розглядати як щось "досягнуте", наприклад, багато людей похилого віку вважають, що дожили до старості (зберігши хороше здоров'я), тому, що вели здоровий спосіб життя. Але навіть незважаючи на те, що вік звичайно визначається виходячи з дати народження, віковий статус являє собою ширше поняття. Крім того, в будь-якому суспільстві встановлюються вікові ролі, або сукупність очікувань, пов'язаних з віковим статусом. Наприклад, передбачається, що потяг до осіб протилежної статі має виявлятись вже у підлітків; очікується (навіть затверджено законом), що діти віком від 5 до 16 років мають ходити до школи; вважається також, що активна трудова діяльність людини продовжується з 19 або 20 років (залежно від вимог кваліфікації) до 65 років. Потрібно розглянути взаємозв'язок між хронологічним віком і соціальними очікуваннями, пов'язаними з процесом старіння.
Поняття біологічного віку з'явилось у результаті усвідомлення геронтологами нерівномірності старіння. Один із загальних законів геронтології говорить: "Старіють всі і все всередині всіх з різною швидкістю". Тому при одному і тому ж астрономічному або календарному віці (КВ) різних індивідів, ступінь старіння іх організмів у цілому, а також окремих органів, елементів і систем буде різна.
Отже, з'являється потреба оцінки ступеня старіння або рівня життєздатності організму і його елементів, що є одним із ключових завдань профілактичної геронтології, оскільки вона дозволяє об'єктивно зареєструвати темп старіння і його зміни при лікувально-профілактичних впливах. Існують різні підходи до отримання вищезгаданої оцінки. Наприклад, можна вимірювати ступінь відхилення різних структурно-функціональних характеристик організму від норми (біомаркерів) і, у такий спосіб, оцінювати ступінь їх старіння або зносу. Однак, все більшу популярність і поширення набуває нині оцінка старіння за допомогою показника біологічного віку. Можна сформулювати наступне визначення поняттю бюлогічного віку.
Біологічний вік (БВ) — це показник рівня зносу структури і функції певного структурного елементу організму, групи елементів і організму в цілому, виражений в одиницях часу шляхом співвіднесення значень заміряних індивідуальних біомаркерів з еталонними середньопопуляційні кривими залежностей змін цих біомаркерів від календарного віку.
Це співвідношення може бути виконано як за допомогою безпосереднього накладення на стандартну криву графіка-еталона, так і за допомогою обчислювальної процедури, наприклад, за допомогою регресійної моделі оцінки даних.
Отже, БВ — це характеристика будь-якого мінливого з віком процесу, або біомаркер, але є класи (групи) цих процесів і елементів, що відрізняються специфікою і тому мають спеціальні назви. Визначення цих класів у різних авторів можуть відрізнятись, тому наведемо систему визначень, що презентує найбільш прийняту в аспекті повноти представлення процеси старіння, з одного боку, і специфічність класів різних процесів, з іншого.
Календарний вік (КВ) відбиває старіння організму і його систем у середньому для популяції, дає стандартні середні ймовірності смерті й очікуваної тривалості життя (ОТЖ), об'єктивний показник, пов'язаний суто з фізичним плином часу і виражається в абсолютних фізичних одиницях часу.
Функціональний, або фізіологічний вік відображає вікову динаміку фізіологічних функцій і функціональних резервів, здатність людини функціонувати. Деякі з цих процесів можуть суттєво не впливати на ОТЖ, але визначати якість життя; а окремі можуть впливати на ОТЖ. ФВ може істотно зменшуватись у результаті тренування. При оцінці ФВ бажано враховувати показники м'язової працездатності, пізнавальної діяльності та емоційний профіль індивіда.
Патологічний вік — це відображення часової динаміки кількості й інтенсивності хвороб і передхворобних станів індивіда, що впливають на ОТЖ. Характеристика патологічного віку визначає специфіку лікування, профілактики та геропрофілактики.
Психологічний вік — група показників, що характеризують вікові зміни психіки.
На додаток до показників біовіку для прогнозу вітальної траєкторії (визначення ОТЖ та якості життя) необхідно мати на увазі й фактори ризику (ФР) — спадкові та набуті фактори, що скорочують тривалість життя, та які можна враховувати й профілактично "знешкодити"; фактори довголіття (ФД) — генетичні та середовищні фактори, що збільшують тривалість життя, наприклад, наявність у роду довгожителів, збалансована низькокалорійна дієта, доброзичливий, стійкий тип особистості та ін.
Поиск по сайту: