Шкала прогнозних коефіцієнтів посадових окладів у вузах

* При стажі 13 років —3,44; 16 років —3,80; 19 років —4,16; 22 роки —4,52.

Пропонуються такі невідкладні заходи на найближчу перспективу (2001—2005 рр.):

1. Встановлення окладу асистентові на рівні подвійної середньої зарплати робітника промисловості (її розмір прийнято за 1). Двічі, через кожні 3 роки, провадити надбавку в розмірі 10% до початкового окладу. Отже, через 6 років обидві надбавки в сумі дорівнюватимуть 20% початкового окладу. На цьому зростання зарплати припиняється. Це має стимулювати асистента до своєчасного захисту кандидатської дисертації і переукладання контракту на нових умовах. Надбавка не сплачується, якщо асистент не написав дисертації.

2. Встановлення окладу старшому викладачеві (без наукового ступеня кандидата наук) на рівні подвійної середньої зарплати працівника в промисловості, до якого додається 10%. Передбачається надбавка через кожні 3 роки в розмірі 10% до початкового окладу. Після 6-ти років роботи, коли розмір надбавки сягне 20% початкового окладу, гроші зростання припиняються. Надбавка не сплачується, якщо термін написання кандидатської дисертації перевищує 6 років.

3. Встановлення окладу старшому викладачеві — кандидату наук на рівні подвійної середньої зарплати в працівника промисловості, додаючи 50%. Передбачається надбавка через кожні З роки в розмірі 12% до початкового окладу. Після 6-ти років роботи надбавка дорівнює 24% початкового окладу, її зростання припиняється. Це є стиулом викладача спонукається до своєчасного здобуття вченого звання "доцент". Якщо він не виконує план з навчально-методичної роботи (написання наукових статей тощо), надбавка не виплачується.

4. Встановлення окладу доцентові — кандидату наук на рівні подвійної середньої зарплати робітника промисловості, додається 70%. Передбачається надбавка через кожні 3 роки в розмірі 14% до початкового окладу, але через 9 років роботи, коли розмір надбавки сягне 42% початкового окладу, її зростання припиняється, щоб спонукати доцента до своєчасного захисту докторської дисертації. Надбавка не виплачується, якщо доцент не виконує план написання докторської дисертації.

5. Встановлення окладу доцентові — доктору наук на рівні подвійної середньої зарплати працівникам промисловості, додаючи 90%. Передбачається надбавка через кожні 3 роки в розмірі 16% до початкового окладу. Після в років роботи її зростання припиняється, що спонукає працівника освіти до здобуття вченого звання "професор". Якщо план написання науково-методичних статей і т. ін. не виконується, надбавка не виплачується.

6. Встановлення окладу професорові — доктору наук на рівні подвійної середньої зарплати працівникам промисловості, додаючи 100%. Передбачається надбавка через кожні 3 роки в розмірі 18% до початкового окладу. Умови її одержання такі: підготовка протягом кожного 3-річного періоду одного кандидата наук або 6-річного періоду — одного доктора наук, написання навчального посібника (або монографії) кожні 3 роки.

Співвідношення мінімальної і максимальної зарплат після вжиття запропонованих заходів може сягнути 4,52 %. При цьому будуть належним чином враховані стаж роботи, науковий ступінь, вчене звання, ставлення до роботи тощо, чого бракує діючій системі оплати праці у вузах.

Підвищення зарплати необхідно здійснити з позабюджетних коштів вузів, які мають формуватися не стільки за рахунок платного навчання, скільки за рахунок запровадження державного кредитування студентів, що навчаються на платній основі. Програма "Україна-2010" передбачає, що у 2010 р. шляхом надання довгострокових кредитів на здобуття громадянами вищої освіти фінансуватиметься 60% її потреб.

Труднощі з державним кредитуванням для тих, хто бажає навчатися на платній основі у вузах, вимагають змін в інвестиційній політиці. Кабінет Міністрів України повинен переорієнтувати частину інвестиційних ресурсів з матеріального виробництва у вищу освіту, насамперед шляхом встановлення відповідних фінансових пільг.

Вимагає вдосконалення і механізм залучення благодійних внесків у розвиток вищої школи. Державі слід значно збільшити ту частину прибутку підприємницьких структур, яка не оподатковується, за умови, що кошти з неї підуть на розвиток вищої освіти.

Іншим фінансовим ресурсом вузів могло б стати муніципальне замовлення на підготовку потрібних фахівців з оплатою місцевого бюджету. Це дало б змогу використати зекономлені кошти на погашення існуючої заборгованості по зарплаті працівникам державних вузів і перейти до поступового її підвищення у 2001—2005 рр.

Слід також застосувати досвід Харківського державного автодорожнього технічного університету, де практикується додаткова оплата праці викладачів у позаурочний час. Несумлінний студент, котрий не здав сесію, офіційно звертається до деканату й укладає контракт з тим викладачем, який консультуватиме його і прийматиме іспит за додаткову плату.

До комплексу заходів з реформування оплати праці викладачів державних вузів у 2001—2010 рр. можна віднести:

1. Поширення пільг, що надаються державним службовцям відповідного рангу.

2. Запровадження доплат за стаж роботи у вузах. (Зазначимо, що передбачені Законом України "Про освіту" щомісячні надбавки педагогічним і науково-педагогічним працівникам за вислугу років уже давно не сплачуються).

3. Упровадження для викладачів вищої школи підрахунку пенсійного стажу і розміру пенсій, як для держслужбовців з відповідним стажем, але не за 2 останніх роки роботи, що передбачено законом, а за 5 кращих (за рівнем зарплати) років роботи в державному вузі. Останнє є вкрай необхідним, бо в багатьох державних закладах викладачам передпенсійного віку нерідко надають 0,5— 0,75% ставки.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про виплату надбавки за стаж роботи у науковій сфері" від 22 червня 1999 р. №1110 враховується стаж роботи науковцям від 6-ти до 20-ти років. Але ж багато висококваліфікованих наукових працівників мають істотно більший науковий стаж! Цю надбавку планується виплачувати в межах коштів, передбачених для наукових установ, організацій та державних вузів III—IV рівнів акредитації на оплату праці. Таке положення призведе до скорочення значної кількості науковців, особливо молодих, оскільки кошти для надбавки можна взяти з існуючого фонду оплати праці, а додаткові кошти державою на це не виділяються. Найскладнішою проблемою, яку спричинить запровадження названої постанови, стане відплив кадрів з вузів державної форми власності в наукові установи, бо для науково-педагогічних працівників подібна надбавка (як свідчить перелік посад) не передбачена.

Запропоновані нами заходи передусім мають на меті залучити здібну молодь до наукової і викладацької роботи в державних вузах.

Поиск по сайту: