Проблеми сучасної освіти

Україна, творячи ринкову економіку й утверджуючи демократичні засади, має надати всім однакові можливості одержати освіту в її поліпшеній якості й змістові, що відповідало б потребам особи і суспільства.

Якість освіти, як свідчить зарубіжний досвід, значною мірою залежить від тривалості середньої освіти, показники якої в Україні чи не найнижчі в Європі. Середня тривалість навчального року в європейських країнах і в Україні майже однакова (185 – 200 днів і 165 – 195 днів). Однак на навчання в Європі виділяється 10 тис. 500 астрономічних годин, в Україні – лише 8 тис. 300, що відповідно становить 12 – 14 і 10 років. Це не сприяє інтеграції нашої держави в європейський освітній простір. Саме тому, у внесеному до Кабінету Міністрів України законопроекті “Про загальну середню освіту”, визначено одинадцятирічний термін навчання.

Значні диспропорції в середній освіті склалися між загальноосвітніми закладами міст і сіл окремих регіонів, що зумовлено різним рівнем економічного розвитку, темпами і глибиною економічних перетворень, станом соціальної інфраструктури.

Середня освіта потрапила в пряму залежність від економіки села, міста, району, області. Це вимагає змін у підході до її фінансування. Фахівці пропонують систему, за якої утримання школи та її матеріально-технічне забезпечення лишається за місцевими органами виконавчої влади, а всі інші витрати, зокрема оплату праці педагогів, візьме на себе уряд. Це, безперечно, створить рівень умови для одержання певного обсягу і змісту освіти. Для цього слід виокремити відрахування на освіту в держбюджеті і місцевих бюджетах, зняти оподаткування, хоча б на недодану бюджетом суму, із закладів освіти. Хоча деякі пільги оподаткування і передбачені Законом України “Про податок з прибутку” (пп. 7.11, 7.11.2, 7.11.3), а також ст. 61 Закону “Про освіту”, однак залишаються проблеми, які потрібно розв’язувати.

Аналіз освітянського бюджету останніх років свідчить, що його питома вага постійно зменшується: якщо в 1995 році видатки на освіту становили 5,54 % валового внутрішнього продукту, то в 1996 р. – уже 4,97, у 1997 – 4,2, а на 1998 р. планується лише 4,17 %, що, без перебільшення, падає до критичної межі. За прогнозом це співвідношення до 2001 р. може скоротитися і до 3,2 %, що відповідає Закону України “Про освіту”, де встановлено норму відрахувань на освіту в розмірі 10 % ВВП. Саме тому гостро постає питання економічних нормативів для середньої освіти, принципів її фінансування (на одного учня) з урахуванням коефіцієнтів для сільської і міської шкіл, змінності навчання, часу побудови приміщень, рівня матеріально-технічного забезпечення тощо.

Протягом останніх двох років не оновлюється матеріально-технічна база освіти, особливо в сільській місцевості, де понад 20 % усіх шкіл малокомплексні. У 3 тис. сіл з населенням понад 300 мешканців, зовсім немає шкіл. Майже третина загальноосвітніх шкіл, закладів розміщені у пристосованих приміщеннях, понад 1 тис. – перебуває в аварійному стані. Фактично призупинено їх будівництво. На початок поточного року введено в дію шкільних приміщень лише на 15,7 тис. учнівських місць, тоді як у 1991 р. їх було споруджено на 131,3 тис. місць.

Вимушені заходи уряду щодо економії коштів (перегляд нормативів наповнюваності класів, формування штатного персоналу, скорочення навчальних планів) зумовили істотне погіршення умов навчання учнів.

Поиск по сайту: