І ДОСЛІДЖЕННЯ РОТА ТА ОРГАНІВ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

Дослідження рота починають із зовнішнього огляду, визнача­ють стан губ і щік, правильність стуляння ротової щілини, наяв­ність слинотечі, свербіжу й мимовільних рухів губами. Потім звертають увагу на стан слизової оболонки рота, язика, зубів, ясен, поверхні щік, вміст ротової порожнини і запахів із неї.

У здорових тварин рот закритий, губи стиснуті, витікань із по­рожнини рота не спостерігається. При зниженні тонусу тканин, що буває у старих, знесилених і виснажених тварин, тяжких ко­ліках у коней, захворюваннях, які супроводжуються непритом­ністю, нижня губа може звисати, оголюючи слизову оболонку, ясна й зуби. При інших хворобах (енцефаліт і стовбняк коней) внаслідок підвищення тонусу м'язів губи щільно стиснуті, а рот так міцно закритий, що його не вдається відкрити навіть силою.

При деяких хворобах не закривається рот. Це буває через за­клинювання між зубами сторонніх предметів, опухання язика при актиномікозі, сибірці, паралічі нижньої щелепи (сказ собак), ви­пинанні твердого піднебіння при рахіті.

Особливої уваги потребує обстеження губ. Опухання їх зу-

стрічається при стахіботріотоксикозі, глибоких ураженнях слизо­вої оболонки ротової порожнини. Характерні нашарування на гу­бах знаходять при стригучому лишаї у телят. Зморшки, а потім тріщини губ бувають при стахіботріотоксикозі, на початку хворо­би в куточках рота, а в подальшому — по всій поверхні губ, при­чому розміщені вони перпендикулярно до ротової щілини (рис. 46). Різноманітні висипання на губах бувають у вигляді.пухирів — при ящурі у великої рогатої худоби і свиней, віспі у овець, папул — при стоматиті великої рогатої худоби, пустул — при пустульозному стоматиті у коней, виразок і рубців — при сапі та епізоотичному лімфангоїті. Порушення цілісності слизової обо­лонки та шкіри губ — садна, царапини, рани, синці від ударів — виникають при захворюваннях, пов'язаних з сильним болем, не-локоєнням і розладами функцій кори мозку, наприклад, при ко­ліках, інфекційному енцефаломієліті, деяких отруєннях. Некрози губ спостерігаються у випадку некробактеріозу, отруєннях корма­ми, які діють фотодинамічно (гречка, конюшина), що добре по­мітно на носовому дзеркальці.

Клінічне значення має слинотеча, яка може виникати внаслі­док розладів ковтання (при фарингіті, сказі, спазмах глотки та стравоходу) при стовбняку або внаслідок посиленого слиноутво­рення і слиновиділення при ящурі, везикулярному стоматиті, зміні зубів, ботулізмі. У слині, що виділяється, можна знайти клітини крові, епітелію. Вона може бути густою, клейкою, пінистою, про-

аорою, мутною, сіруватою або забарвленою у червонуватий колір.

Після зовнішнього огляду вивертають верхню і нижню губи, оглядають і пальпують слизову оболонку губ, ясна, різці (рис. 47).

Дослідження ротової порожнини здійснюють після відкривання рота без інструментів (глава III) або за допомогою зівників (рис. 48). У ротовій порожнині досліджують стан слизової обо­лонки, язика, зубів, запах із рота, вміст ротової порожнини. При огляді слизової оболонки рота звертають увагу на колір, воло­гість, цілісність, чутливість, різні нашарування, висипання, при­пухання (глава III). Насамперед привертають увагу зміни кольо­ру слизової оболонки. Обмежені почервоніння зумовлені гемора­гіями, характерними для інфекційних хвороб (сибірка, злоякісна катаральна гарячка та чума великої рогатої худоби, чума сви­ней) або травм. Ціаноз слизової оболонки — наслідок різкого ослаблення функції серцево-судинної системи, а жовтяничність — ознака багатьох хвороб печінки і тих, що супроводжуються гемо­лізом еритроцитів.

Слизова оболонка рота завжди помірно волога. Сухою, вна­слідок обмеженого виділення слини та слизу, вона стає при за­хворюваннях, що супроводжуються гарячкою, діареєю, поліурією.

У ротовій порожнині зустрічаються різні висипання. Невеликі вузлики розміром від конопляного зерна до горошини на слизовій оболонці губ, ясен, щік характерні для пустульозного стоматиту

коней. Потім вони перетворюються у пустули, які, розпадаючись, утворюють неглибокі виразки. Пухирці (везикули), наповнені прозорою рідиною, характерні для ящуру та везикулярного сто­матиту, їх спостерігають у великої рогатої худоби, а при вези­кулярному стоматиті і у коней на слизовій оболонці ясен, язика, твердого піднебіння, губ, щік. Через 2—3 дні тоненька стінка пухирця розривається, рідина виливається і залишається поверх­нева виразка. Пустули з гнійним вмістом зустрічаються при віспі овець, чумі свиней; глибокі виразки на вільному краї ясен навко­ло шийки різців особливо характерні для виразкового стоматиту собак.

Поодинокі виразки на слизовій оболонці дна ротової порожни­ни, ясен і язика часто супроводжують Т2-токсикоз свиней (спричи­няють гриби роду Fusarium), стахіботріотоксикоз коней, злоякіс­ну катаральну гарячку великої рогатої худоби. Виразки травма­тичного походження на щоках і язиці часто спостерігаються у ко­ней при неправильному стиранні корінних зубів.

У зв'язку з утворенням виразок, а інколи й самостійно на сли­зовій оболонці рота можна помітити своєрідні накладання або у вигляді щільних плівок, тісно пов'язаних із слизовою оболон­кою, або тістуватих, нашарувань, які легко зняти пінцетом, їх знаходять у птахів при віспі-дифтериті, у великої рогатої худо­би — некробактеріозі, чумі та злоякісній катаральній гарячці.

Припухання слизової оболонки рота у коней особливо харак­терні для хронічного гастриту, коли валики твердого піднебіння ніби звисають, досягаючи рівня корінних зубів.

Дослідження язика здійснюють оглядом і пальпацією, звер­таючи увагу на наявність нашарувань, цілісність, розмір, щіль­ність, рухливість. Нашарування на спинці язика бувають пухкими або досить щільними, забарвленими в сіро-білий чи зеленувато-бурий (за рахунок хлорофілу) колір; характерні вони для стома­титу, гастриту та інших шлунково-кишкових хвороб. Обкладений і сухий язик може бути при багатьох хворобах, які перебігають з високою температурою і розладами апетиту.

Збільшення об'єму язика спостерігається при травматичних пошкодженнях (рани, сторонні тіла), переході запального процесу з глотки, при сибірці, пастерельозі, а при актиномікозі він може так розпухати, що не вміщується у ротовій порожнині (рис. 49). При цьому він стає твердим, як дерево. Параліч язика спостері­гається при механічних ушкодженнях, а також таких інфекційних хворобах, як сказ, ботулізм, лістеріоз, чума. Паралізований язик безпомічно звішується з рота, не реагує на подразнення.

У курей при Т₂-токсикозі характерним є некроз кінчика язи­ка, який часто завертається на його спинку і має вигляд обруба­ного.

Зуби досліджують оглядом,' пальпацією, інколи застосовують перкусію, зондування і рентгенографію. Особливо велика потреба в ретельному дослідженні зубів виникає при розладах жування, слинотечі, появі неприємного запаху з рота. Поганий стан зубів часто є причиною катарального гастриту, розширення шлунка, стоматиту. Під час дослідження зубів звертають увагу на прикус, колір, їх будову, цілісність, правильність стирання, стан ясен.

Неправильний прикус (щучий, короповий, хрестоподібний, схід­частий) спостерігається при порушенні розвитку верхньої і ниж­ньої щелеп, розладах вітамінно-мінерального обміну, інфекційно­му атрофічному риніті, карієсі зубів, остеомієліті. Інколи бувають відхилення у кількості зубів, їх положенні, розмірі й формі. У мо-

49. Збільшення язика при актиномікозі (за Лев­ченком В. І.)

. лодих тварин слід ураховувати зміни зубів. Розлади зміни зубів виявляють при рахіті, а хитання різців у великої рогатої худоби нерідко настає при остеодистрофії. У новонароджених те-лят-гіпотрофіків часто відсутні одна або більше пар різців, а навколо їх шийки на яснах добре помітна синьо-червоного кольору кайма.

Наявність на поверхні зубів корич­невого нальоту у вигляді цяток або смужок характерні для флюорозу, по­чорніння зубів і порушення цілісності їх — для карієсу. Одночасно з оглядом ротової порожнини та органів, які в ній розміщені, звертають увагу на запах із рота. Солодкуватий приторний запах свідчить про розкладання епітелію, що відшарувався від поверхні слизової оболонки, запах ацетону характерний для кетозу; неприємний (каріозний) — карієсу зубів або розпаду накладань, що утворилися на їхній поверхні, гниль­ний — розпадання слини, залишків корму, епітелію, що відшару­вався, та ексудату. Трупний запах виникає при виразковому сто­матиті, некробактеріозі поросят, лептоспірозі собак (Судаков М. О. з співавторами).

Поиск по сайту: