СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

Для дослідження серця частіше застосовують рентгеноскопію ї лише в необхідних випадках рентгенографію. Серце досліджують у природному стоячому положенні тварин. Тварину ставлять пра­вим боком до рентгенівської трубки і лівим до екрана. Екран від рентгенівської трубки повинен знаходитися на відстані не менше 80 см. У великих тварин рентгеноскопію серця проводять при на­прузі 60—70 кіловольт, силі струму 5—10 міліампер. Рентгеногра­фію у стоячому положенні тварини проводять при напрузі 70— 90 кіловольт, силі струму 50—80 міліампер і експозиції 0,2—0,4 с. Розмір плівки 24X30 або 30X40 см. Можна проводити рентгено­графію і в лежачому положенні (у великої рогатої худоби).

У дрібних тварин рентгеноскопію серця проводять при напру­зі струму 60—75 кіловольт, силі струму 3—5 міліампер. Знімки роблять у лежачому боковому положенні з максимальним відве­денням грудних кінцівок вперед. Трубку центрують на середину четвертого ребра, відстань до об'єкта ЗО—50 см, розмір плівки 24X30 см, напруга 60—75 кіловольт, сила струму 50—80 міліам­пер, експозиція 0,1—0,2 с. Серце на світлому фоні легень має ви­гляд густої, інтенсивно однорідної тіні. Від основи його відходять тіні аорти, легеневої артерії і вен, каудальної порожнистої вени.

У великих тварин тіньовий силует серця видно неповністю. У коней і великої рогатої худоби видно лише його основу і верх­ньо-середню ділянку заднього контуру. У великої рогатої худоби тінь серця на рентгенограмі має конусоподібну, злегка продовгу­вату форму з більш випуклим переднім контуром. Силует серця розміщений між 2—6-м ребрами. Верхівка серця доходить до тіні сьомого сегмента грудної кістки. Основа його лежить на рівні плечолопаткового суглоба. Від основи серця відходять тіні вели­ких судин.

При рентгеноскопії серця можна одержати уявлення про пуль-саторні його скорочення і тонус м'язів. Найсильніше пульсує задній контур серцевої тіні, що відповідає проекції лівого шлуноч­ка серця. За характером пульсації судять про силу скорочення серцевого м'яза, ритмічність й систолічний об'єм крові.

При захворюваннях серця відхилення від норми можуть бути пов'язані як з ураженням самого серця, так і легень та плеври. На рентгенівських знімках спостерігаються зміни форми, розмі­рів, положення, пульсації і тонусу серця. Збільшення розмірів і зміни форми серця можуть бути пов'язані з його гіпертрофією, розширенням і наявністю рідини в перикарді. Відхилення у поло­женні серця, його зміщення встановлюють при однобічних пато­логічних процесах у легенях, плеврі, діафрагмі (ателектази, плев-

ральні спайки, рубцеві стягування, однобічний ексудативний плев­рит). При міокардові зміни проявляються у вигляді розширення силуету серця і зниження його тонусу, вираженість яких залежить від ступеня і характеру ураження м'яза.

При перикардиті рентгенівська симптоматика залежить від кількості рідини в перикарді. У випадку нагромадження випоту в нижній частині серцевої сумки змінюється форма, величина, по­ложення і пульсація серця. Серцевий силует за рахунок розши­рення його нижньої частини спочатку має трикутну форму, потім серцева тінь заокруглюється і збільшується у два і більше разів. Кардіо-діафрагмальний трикутник різко зменшується або зникає зовсім. Тіні заднього контуру серця і діафрагми зливаються. У ді­агностиці перикардитів ураховують також малу або майже неза-мітну пульсацію серця. Аорта, порожнисті й легеневі вени можуть бути розширені, інтенсивність їх тіней підсилена, пульсація збере­жена. Прямим рентгенологічним симптомом травматичного пери­кардиту є виявлення стороннього тіла в перикарді або в стінці серця. До непрямих симптомів травматичного перикардиту від­носять: рівномірне збільшення серцевої тіні в усі боки й послаб­лення пульсації її контурів внаслідок нагромадження ексудату в серцевій сорочці, рівномірне зниження прозорості легеневого поля і зменшення або повна відсутність кардіо-діафрагмального три­кутника. При наявності газу в навколосерцевій сорочці на екрані чітко простежується у верхній частині повітряний простір різної величини та форми. На його фоні добре помітні коливання ексу­дату.

Рентгенологічний метод застосовують також для діагностики розширення серця (частіше у собак), захворювань аорти (склеро­тичні процеси, аневризми).

Поиск по сайту: