АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ЗАСТОСУВАННЯ РЕНТГЕНІВСЬКОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ СКЕЛЕТА

Читайте также:
  1. Акти нагляду за додержанням і застосуванням законів
  2. Алгоритмізація діагностики при технологічному процесі технічного обслуговування
  3. Аномалии развития скелета
  4. Антигени. Антитала. Реакції імунітету. Специфічна профілактика інфекційних захворювань.
  5. БІОХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КРОВІ
  6. Види економічної діагностики, їх характеристика
  7. Визначення завдань дослідження.
  8. Визначте основні методи дослідження психогенетики і можливості їх застосування
  9. Вимоги до педагогічної діагностики
  10. Виникнення та сутність синергетичного методу дослідження політичного процесу.
  11. Відмінності результатів дослідження порівнюваних груп є випадковими і несуттєвими. Що це означає?
  12. Вкажіть номери захворювань, збудником яких є стрептококи (І), стафілококи (II) і змішана стрепто-стафілококова інфекція (III).

Для одержання рентгенівських знімків окремих ділянок тіла тварини використовують певні укладки (положення досліджува­ної ділянки по відношенню до касети з плівкою і напрямку пучка рентгенівських променів). Щоб виявити патологічні зміни, одні й ті ж ділянки кінцівок необхідно фотографувати з різних боків. Напрямок центрального пучка променів щодо досліджуваного об'єкта називають проекцією. Для кожної проекції використову­ють свою укладку.

Розрізняють дві основні проекції: пряму й бокову. В прямій проекції фотографування здійснюють при спрямуванні променів уздовж сагітальної площини в напрямку спереду назад або ззаду наперед. Залежно від напрямку центрального пучка променів роз­різняють: прямий передній знімок (касету розміщують на перед­ній поверхні кінцівки, а напрямок центрального пучка променів спрямовується ззаду наперед) і прямий задній знімок (касету прикладають до задньої поверхні, а центральний пучок променів йде спереду назад). При боковому знімку центральний пучок спрямовують з латерального боку, а касету прикладають з внут­рішнього або навпаки. Крім основних проекцій, використовують


допоміжну скошену проекцію, або напівбоковий знімок, коли цент­ральний пучок променів спрямовують під кутом до досліджувано­го об'єкта, наприклад, спереду збоку, всередину й назад.

Знімки, як правило, роблять у двох взаємно перпендикуляр­них проекціях — прямій і боковій. Деякі частини тіла у тварин (голову, плечовий, скакальний, зап'ястковий суглоби та фаланги великої рогатої худоби) рекомендують фотографувати і в скоше­ній проекції.

Техніка укладки кінцівок у коней і великої рогатої худоби не має принципової різниці. Знімок проводять на стоячій тварині. Повал використовують при дослідженні неспокійних тварин, мо­лодняка великої рогатої худоби і дрібних тварин. Для рентгено­графії ділянки пальців великих тварин бажано мати підставки: скошену під кутом 20—25° для знімків прямої проекції і прямо­кутну — для бокової проекції.

При рентгенографії дотримуються таких правил: касету при­кладають щільно до досліджуваного об'єкта, об'єкт і касету роз­міщують перпендикулярно до центрального пучка променів, ста­раючись розмістити на одній прямій центр трубки, середину об'єк­та та центр касети. Відстань від трубки до касети повинна бути такою, щоб конус променів обхоплював повністю фотографовану ділянку кінцівки. Відповідно до цього вибирають і розмір касети. Стежать, щоб досліджувана кінцівка і касета були нерухомі.



Кожна кістка по периферії побудована із компактної речови­ни (кортикальний шар). Компактна кісткова речовина в різних кістках має неоднакову товщину. На рентгенограмі кортикальний шар довгих трубчастих кісток має найбільшу товщину, а в корот­ких — найменшу, середнє місце належить плоским кісткам. У здо­рових тварин кортикальний шар дає інтенсивне, гомогенне затем­нення і має чіткі, гладенькі контури, а виявлені нерівності відпові­дають нормальним анатомічним горбам, гребеням, шершавостям. Під компактним шаром кістки знаходиться губчаста речовина, яка на рентгенограмі має дрібно- або крупнозернистий чи змі­шаний рисунок. Суглобовий хрящ на рентгенограмі не дає тіні, тому між суглобовими кінцями кісток помітна світла смужка — рентгенівська суглобова щілина. Ширина її у здорових тварин від­повідає товщині суглобових хрящів. Окістя на рентгенограмі не дає тіні, але в патологічних випадках воно нерідко окостеніває і тоді вздовж поверхні кістки виявляють лінійні або іншої форми тіні периостальних нашарувань. Розрізняють фізіологічну та пато­логічну перебудову кістки. При фізіологічній перебудові загальна кількість кісткової речовини залишається незмінною. Патологічна перебудова може бути наслідком запальних, токсичних, дистро­фічних процесів, травматичних пошкоджень, надмірного функціо­нального навантаження. Патологічна перебудова супроводжується або втратою кісткової речовини, або ж збільшенням її.


При 'рентгенологічній діагностиці захворювань скелета вияв­ляють такі аномалії: зміни кісткової структури, форми й ціліс­ності кісток та суглобів, а також їх контурів.

Остеопороз — патологічна перебудова кісткової структури, що супроводжується рівномірним зменшенням кількості кісткової ре­човини в одиниці об'єму кістки. Рентгенологічне на фоні нормаль­ної кісткової структури спочатку з'являються окремі вогнища роз­рідження, які в подальшому зливаються.

‡агрузка...

Остеосклероз — характеризується протилежними остеопорозу ознаками. Кістка на рентгенограмі ущільнена, кортикальний шар потовщений, контури його збоку окістя і кістково-мозкового кана­лу нерівні. Рентгенологічне можна діагностувати кісткову атро­фію (зменшення об'єму кістки), деструкцію кістки (порушення структури з заміною її гноєм, грануляціями або пухлинами), остеонекроз (розвивається при порушенні живлення кісткової тка­нини), секвестрацію кісткової тканини (зумовлюється гнійним за­паленням), гіперостоз (значне потовщення кістки), екзостози (па­тологічні кісткові утворення внаслідок доброякісного пухлинного процесу), остеофіти (кісткові нашарування при подразненні окістя).

Тріщини кісток, або неповні переломи, відображаються на знімку або екрані у вигляді лінії просвітлення, що зникає у тіні кістки.

Повні переломи кісток (поперечні, косі, поздовжні, спірале­подібні, діафізарні, метафізарні, епіфізарні, комбіновані) рент-генологічно характеризуються лінією просвітлення і тінню змі­щення.

'Артрити (запальні процеси в суглобах) рентгенівському зоб­раженні проявляються змінами суглобової щілини, хрящових пластинок, суглобової капсули, форми поверхні суглоба та кінців кісток.

Артрози (дистрофічні процеси в суглобових хрящах і кістках, що утворюють суглоб) характеризуються звуженням рентгенів­ської суглобової щілини, зближенням кісток, кістковими розро­щеннями на суглобових кінцях у вигляді губкоподібних утворень.

Рівень і стан мінерального обміну в кістковій тканині у тва­рин вивчають методом рентгенографії останніх хвостових хребців.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)