ЗАСТОСУВАННЯ РЕНТГЕНІВСЬКОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ

Рентгенологічне дослідження травного апарата без поперед­ньої підготовки тварини і введення штучних контрастних речовин неможливе, оскільки органи травного апарата за щільністю при­близно однакові й їх тіні не диференціюються. Органи травної системи досліджують за допомогою хімічно чистого барію сірчано­кислого (атомна маса його вища щільності органів) або повітря, що має низьку питому масу. Барію сульфат вводять тваринам у вигляді рідкої водяної емульсії або густої пасти через зонд, або з кормом. Для дослідження заднього відділу кишечника водяну емульсію барію сульфату можна використовувати у вигляді кліз­ми. Тварину перед дослідженням витримують на голодній дієті 18—20 год, роблять глибокі очищувальні клізми. Рентгенологіч­не дослідження органів травної системи проводять на тварині в

природному стоячому положенні. При цьому можна виявити сто­ронні тіла, наявність, кількість і розміщення газів, контури шлун­ка, печінки, нирок, звуження, розширення, пухлини, дивертикули, функціональні порушення моторної і евакуаторної функцій стра­воходу, шлунка і кишечника, а також інші патологічні зміни,

При дослідженні стравоходу виявляють сторонні тіла, звужен­ня, розширення та його дивертикули. Сторонні тіла (коренебуль­боплоди, кістки, металеві та інші предмети) можна рентгенологіч­не досліджувати з використанням зондів, контрастних речовин. Якщо стороннє тіло має велику щільність, то воно чітко проек­тується на екрані. Звуження стравоходу різного характеру рентге­нологічне проявляється затримкою контрастної маси перед місцем стенозу, а розширення — збільшення діаметра тіні. В дивертику­лах контрастна маса затримується тривалий час і дає тінь у ви­гляді обмеженого місцевого однобічного випинання стінки стра­воходу.

Рентгенологічне дослідження однокамерного шлунка можна проводити за допомогою введення у нього повітря (пневматиза-ція). Після 12—18-годинної голодної дієти через стравохідний зонд у шлунок за допомогою звичайного насоса або спеціального пристосування нагнітають великим тваринам 5—13, а малим — 2—4 л повітря. Пневматизація шлунка та кишечника дає змогу виявити при рентгеноскопії лише грубі контурні зміни його стінок у випадках пухлин, абсцесів, сторонніх тіл, при запальних потов­щеннях. Для просвічування однокамерного шлунка центральний промінь спрямовують справа наліво, у собак на середину 11 — 12-_г а у коней—14—15-го ребер. Тонкі анатомічні та функціональні зміни шлунка одержують з використанням барію сірчанокислого. В шлунок вводять водяну емульсію його від 25 до 100 г дрібним і 300—500 г великим тваринам.

У разі переповнення шлунка кормовими масами у коней при просвічуванні газового міхура не видно або він сильно зменше­ний в об'ємі. Тінь купола діафрагми різко випинається у бік груд­ної порожнини (грудне положення діафрагми). Відсутність газо­вого міхура іноді пов'язана з розривом шлунка.

При рентгеноскопії у випадку гострого розширення шлунка газами спостерігається значне збільшення його об'єму. Нижня межа газового міхура шлунка може досягати рівня його карді-альної частини. Серцево-діафрагмальний трикутник легень різко зменшений або відсутній. Купол діафрагми випинається у грудну порожнину. Рухи діафрагми обмежені.

Гострі гастрити рентгенологічно не виявляють. Для діагности­ки хронічних гастритів (гіпертрофічні, атрофічні й слизисті) вико­ристовують рідку емульсію барію сульфату. При гіпертрофічному гастриті на екрані або рентгенограмі виявляють широкі деформо­вані складки, по нижньому контуру тіні шлунка помітні різко ви-

ражена нерівність, зазублини, звернені в порожнину шлунка. При атрофічному гастриті повністю зникають складки слизової обо­лонки шлунка, контури нижньої частини рівні, гладенькі. Слизис­тий гастрит характеризується наявністю значної кількості слизу на нижній частині шлунка. Межа переходу щільної тіні шлунка.до навколишніх тканин поступова, особливо вздовж нижнього краю. Рентгенологічне можна також діагностувати розриви, змі­щення, виразки, рак шлунка, а л-акож наявність у ньому сторон­ніх тіл.

Кишечник для рентгенологічного дослідження найбільш до-

ступний у собак, свиней, у меншій мірі — коней і практично не піддається дослідженню у жуйних. При дослідженні звертають увагу на час надходження контрастної речовини в кишечник, стан тонусу й активність перистальтичних хвиль, положення петель ки­шечника, наявність газів та сторонніх тіл. На деяких ділянках.кишечника для уточнення картини проводять рентгенографію. Характерною ознакою метеоризму кишечника є поява різної

форми та величини ділянок просвітлення на загальному сірому

фоні досліджуваної частини тіла. При непрохідності кишечника виявляють велику кількість горизонтальних рівнів рідини з газо­вими міхурцями над ними. Внаслідок атонії кишечника видимі на

екрані рівні рідини тривалий час зберігають своє місце. При роз­риві кишкової стінки рентгенівським дослідженням знаходять гази у верхній частині черевної порожнини під хребтом і нерізко вира­жений горизонтальний рівень по довжині черевної порожнини, який у верхній частині при дихальних рухах коливається. Щільні й металеві сторонні тіла при рентгенологічному дослідженні ки­шечника видно як контрастні затемнені утворення.

У тварин з однокамерним шлунком можна дослідити печінку. Для цього в шлунок вводять повітря або барію сульфат. При вве­денні повітря тінь печінки добре виділяється на фоні світлих ле-.геневих полів спереду й розтягнутого шлунка повітрям ззаду. При введенні в шлунок емульсії барію задня межа печінки добре ви­діляється на фоні інтенсивної тіні шлунка. Просвічування і знім­ки при дослідженні печінки роблять в природному стоячому поло­женні тварин при спрямуванні променів справа наліво, й навпа­ки. За день до дослідження тварині зменшують даванку кормів, а ввечері зовсім не дають корму. У здорових тварин тінь печінки нагадує неправильний трикутник, який основою частково перекри­ває тіні останніх сегментів грудної кістки, а верхівкою доходить до місця входу стравоходу в шлунок. Передні контури її з боку.діафрагми випуклі, а ззаду — вгнуті. При рентгенологічному до­слідженні виявляють збільшення, пухлини печінки та наявність ехінококових міхурів.

.358

Поиск по сайту: