Педагогічний контроль. Збір інформації про стан об’єкта керування і порівняння його дійсного стану з необхідним називається контролем

Збір інформації про стан об’єкта керування і порівняння його дійсного стану з необхідним називається контролем. Іншими словами, контролем можна назвати цілеспрямований збір інформації для корекції педагогічного впливу.

У кожний період людина знаходиться в певному фізичному стані. Фізичний стан визначається, як мінімум, станом здоров’я, тобто:

1. Відповідність показників життєдіяльності нормі.

2. Ступінь стійкості організму до несприятливих зовнішніх факторів.

3. Статурою.

4. Станом фізіологічних функцій (рухової функції), а саме:

· можливістю виконувати певні рухи (технічна підготовленість);

· рівнем рухових (фізичних) якостей.

Той фізичний стан, якого стихійно досягає людина під впливом умов життя, взагалі далекий від бажаного. Тому фізичним станом людини необхідно керувати, змінюючи його в потрібному напрямку. Під впливом фізичних вправ настають зміни в організмі спортсмена. У педагогічному контролі виділяють: поетапний, поточний і оперативний контроль.

Мета поетапного контролю – виявити зміни в рівнях вияву фізичних якостей під впливом відносно великого періоду занять (2-3 місяці). Рівень розвитку фізичних якостей оцінюється за допомогою спеціальної апаратури або вправ-тестів.

Щоб отримати повну і своєчасну інформацію про динаміку удосконалення фізичних якостей, викладачу необхідно застосовувати контрольні вправи – експрес-тести, які легко виконуються, не вимагають спеціального розучування, прості і доступні студентам із різним рівнем фізичної підготовленості і видають термінову інформацію. Систематичне використання експрес-тестів дозволяє характеризувати фізичну підготовленість на всіх етапах навчання студентів, своєчасно коригувати процес розвитку фізичних якостей.

Оперативний контроль за рівнем розвитку фізичних якостей проводиться за допомогою контрольних випробувань, передбачених Державними тестами (тести, які виявилися найбільш часто використовуються у практиці фізичного виховання, подані нижче). Викладач аналізує отримані дані і вживає заходів щодо виявлених недоліків, а показані результати доводить до відома кожного студента.

Застосування рухових тестів повинно базуватися на таких засадах:

1. У тестуванні повинні брати участь лише здорові люди.

2. У тестах потрібно намагатися показувати максимально можливий результат.

3. Одяг спортсменів, які беруть участь у тестуванні, повинен бути легким і зручним.

4. У всіх тестах використовується метрична система мір.

5. Комплексні тести рекомендується проводити за два дні:

· у перший – спринт, стрибок у довжину, стрибок вгору, човниковий біг;

· у другий – вимірювання сили кисті, підтягування, підйоми в положенні сидячи, тест Купера.

Для оцінки фізичної підготовленості співставляються результати тестування кожного студента зі стандартами, вказаними у Державних тестах.

Рівень визначається за кількістю набраних балів за всіма тестами.

При цьому вересневі дані (кількісна оцінка – бали і якісна – за п’ятьма рівнями розвитку) визначають вихідний рівень фізичної підготовленості як кожної віко-статевої групи, так і кожного студента зокрема.

А наступні дані (в кінці першого, другого семестрів) дадуть можливість оцінити величину приросту з кожного показника фізичної підготовленості. З цією метою розробляється індивідуальна картка студента з фізичної підготовленості такої форми (табл. 1).

Таблиця 15.1

Поиск по сайту: