Корисна інформація

Щоб правильно підібрати систему цілеспрямованих занять фізичними вправами людям, зайнятим малорухливою працею, потрібно врахувати цілий ряд моментів, таких як:

— особливості стомлення, яке з'являється в процесі праці (на яких функціональних системах воно в основному відображається, як змінюється протягом робочого дня, який його характер, ступінь вираженості і т.д.);

— постійно діючі чинники праці, які можуть зробити несприятливий вплив на організм при малорухливій праці (гіпокінезія, локальні навантаження на м'язи зап'ястя і передпліччя робоча поза сидячи, одноманітність і монотонність роботи);

— професіонально важливі фізичні і психічні якості, рівень розвитку яких може впливати на кваліфікацію, професійну працездатність, ступінь стомлення.

В системі виробничої фізичної культури питання відновлення працездатності мають два аспекти, що визначають особливості використання її форм і засобів. Застосування фізичних вправ в робочий час для відновлення працездатності за рахунок зниження стомлення і підвищення професійної працездатності має свої особливості. Воно чітко обмежене часом, умовами, в яких виконуються вправи, і т.д., що, у свою чергу, обмежує можливості вибору засобів. Другий аспект — використання фізичних вправ в цілях прискорення відновних процесів після закінчення роботи — має більш широкі можливості у виборі форм і засобів фізичної культури, оскільки заняття проходять поза рамками робочого часу.

Виходячи з особливостей праці і динаміки професійної працездатності, людям малорухливої, одноманітної праці пропонується використовувати різні форми виробничої гімнастики (фізкультурних пауз, фізкультурних хвилинок, мікропауз активного відпочинку і вступної гімнастики) так, щоб допомогти берегти добре самопочуття і високу працездатність протягом всього робочого часу.

Особливості виробничої гімнастики при малорухливій, одноманітній праці зводяться до дробового використання регламентованих перерв на відпочинок протягом робочого дня. Це викликане необхідністю боротися не тільки з розвитком стомлення, але і для попередження розвитку монотонності, результатом якої, як правило, є брак в робот і, виробничі травми і ін.

Дрібність активного відпочинку протягом робочого дня досягається за рахунок використання малих форм виробничої гімнастики — фізкультурних хвилинок. Протягом робочого дня організоване виконання фізкультурних хвилинок проводиться 4 рази. На їх виконання витрачається 8-9 хв. часу, відведеного на відпочинок.

Окрім фізкультурних хвилинок в систему активного відпочинку включаються вступна гімнастика і фізкультурна пауза в середині другої половини робочого дня.

Всі форми активного відпочинку проводяться організовано, під музичний супровід. По рекомендації НДІ праці для цієї категорії працівників відводиться до 20 хв. на регламентовані перерви для відпочинку.

Щоб правильно підібрати форми і зміст занять, направлених на прискорення відновних процесів після роботи, необхідно знати, який характер стомлення, в чому воно виявляється і наскільки сильно виражене. Вказані дані допомагають правильно підібрати вправи, визначити їх навантаження. Так, у операторів-програмистів ПК стомлення до кінця робочого дня відобразилося на стані нервової системи, рук (тремор, тонічне напруження і розслаблення м'язів передпліччя, сенсомоторна реакція, температура шкіри), стані зорового аналізатора, функції уваги, а також на виконанні норми виробничого завдання.

Стомлення, що накопичується протягом тижня, відображається на кінцевому результаті діяльності. Відсоток виконання планового завдання в останній день тижня був нижчим (103,2 %), ніж в третій і перший дні (відповідно 105,7 і 103,6 %).

Окрім аналізу показників професійної працездатності, що характеризують різні функціональні системи організму в різні періоди робочого циклу, простежувалися зміни показників, що дають можливість в цілому оцінити професійну працездатність по узагальненому і інтегральному показниках професійної працездатності.

Рекомендації для відновлення працездатності в процесі праці при малорухливій діяльності зводяться до використання різних форм виробничої гімнастики:

o вступна гімнастика (5 хв.); після 2 год роботи — фізкультурна хвилинка загальної дії (2 хв.);

o після 3 год роботи — фізкультурна хвилинка, що включає вправи для м’язів рук, шиї і спини (2 хв.);

o годину після обіду — фізкультурна хвилинка загальної дії (2 хв.);

o в середині другої половини робочого дня — фізкультурна пауза (5хв.);

o за 1 год до кінця роботи — фізкультурна хвилинка для зняття стомлення із зорового аналізатора, активізації кровообігу в нижніх кінцівках (3 хв.).

При малорухливій праці можна виділити чотири чинники, що негативно впливають на стан працюючих: гіпокінезія і гіподинамія, завантаженість м’язів зап'ястя і передпліччя, сидяча поза і одноманітні операції. Особливо гіпокінезія негативно відображається на функціональному стані окремих органів і систем. В першу чергу спостерігаються порушення в серцево-судинній системі. Це послужило підставою вважати гіпокінезію одним з провідних чинників ризику в серцево-судинній патології. На даний час у високорозвинутих країнах смертність від серцево-судинних захворювань складає близько 50 % від загальної кількості померлих. Постійне зростання кількості захворювань серця і судин показує на необхідність боротьби з причинами, що сприяють їх зростанню. Виробнича гіпокінезія значно посилюється монотонністю і нервово-емоційною напруженістю, що призводить до зниження продуктивності праці, сприяє більш швидкому розвитку стомлення і погіршенню здоров'я працюючих.

Показано, що постійне обмеження рухливості може призвести до атрофії м'язів, порушення біохімічних реакцій, зниження функцій нервової системи, погіршення постачання кисню до серцевого м'яза і головного мозку, збільшення енерговартості роботи. Тривале часткове зменшення рухливості призводить до зниження обміну речовин, що, у свою чергу, починає позначатися на збільшенні жирових відкладень і маси тіла, особливо після 35-річного віку. При зайвій вазі зникає прагнення активно рухатися, а це призводить до ще більшого збільшення маси тіла, тобто виникає проблема, яку важко вирішити. Брак рухової активності відображається на функціональній діяльності серцево-судинної системи, внаслідок чого прискорюється пульс, зменшується ударний об'єм крові, знижується маса і об'єм м'яза серця і скелетних м'язів.

Внаслідок малої рухливості спостерігається розвиток гіподинамічного синдрому, коли зменшується маса м'язів, їх сила, витривалість, виникають атрофічні зміни в руховому апараті.

Зниження рухової активності і енергообміну при повсякденній гіпокінезії зменшує вимоги до системи транспортування кисню і поступово призводить до розвитку детренованості серцево-судинної системи. Причому спостережувані у стані спокою зміни гемодинамічних показників звичайно не виходять за межі фізіологічних відхилень і можуть бути виявлені лише при динамічних спостереженнях, а також при різних функціональних навантаженнях, які дозовано збільшують інтенсивність і тривалість м'язової діяльності.

У міру зниження рухливості знижуються функціональні резерви як центральної, так і периферичної ланок кровообігу. В результаті тривалої виробничої і побутової гіпокінезії змінюється функціональний стан всіх ділянок судинної системи: артеріального, венозного і капілярного кровообігу. Так, у робітниць, у яких низька рухова активність на роботі не компенсувалася у вільний під роботи час, спостерігалося зниження економічності периферичного кровообігу і його функціональних резервів, що виявлялося в значно більшій об’ємній швидкості кровотоку в судинах гомілки у спокої і незначному його збільшенні при важких м'язових навантаженнях.

Малорухливий спосіб життя може сприяти розвитку набряків нижніх кінцівок і погіршенню водно-сольового обміну, про що свідчить збільшення коефіцієнта капілярної фільтрації у людей, які мало рухаються. У цієї ж категорії робітників спостерігалася підвищена розтяжність венозних судин гомілки, що надалі може спричинити розвиток варикозного розширення вен.

У осіб з малим рівнем рухової активності знижується скоротлива функція серцевого м'яза і швидкість її розслаблення, погіршується живлення міокарду, регуляція ритму серця. Адаптація серця до м'язових навантажень відбувається переважно за рахунок прискорення серцебиття при порівняно малому збільшенні об’єму систоли крові, що розцінюється як неекономна реакція організму, що призводить до швидкого виснаження функціонального резерву серця.

При гіпокінезії порушуються механізми регуляції судинного тонусу і діяльності всієї серцево-судинної системи. У робочих, що ведуть малорухливий спосіб життя, спостерігалися більш виражені вазоконстрикторні реакції на холодову пробу, що свідчить про підвищення тонусу нервової симпатичної системи Зміни регуляції кровообігу у бік посилення симпатичних впливів погіршує адаптаційні реакції цілісного організму, як при фізичних, так і при нервово-емоційних навантаженнях. Збільшення тонусу симпатичної нервової системи надалі може сприяти розвитку гіпертонічної хвороби.

Наведені вище дані про стан серцево-судинної системи ще не говорять про наявність хвороби, але свідчать про помітне погіршення надійності в діяльності і зменшенні резервів серцево-судинної системи. На це вказує підвищена захворюваність ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою і атеросклерозом осіб з малою руховою активністю.

У цих людей порушується обмін речовин: сповільнюються процеси гліколіза, ліполіза, енергозабезпечення, погіршується утилізація вітамінів, збільшується вага тіла.

Обмеження рухової активності викликає істотні зміни функціонування залоз внутрішньої секреції, змінюючи активність симпатоадреналової системи, секрецію кортикостероїдів.

Внаслідок зниження аферентації від працюючих м'язів гіпокінезія спричиняє зниження тонусу і функції кори і підкіркових утворень головного мозку, що виявляється в збільшенні кількості повільних хвиль і зниженні бета-активності на ЕЕГ, ослабленні засвоєння корою мозку ритму світлових мигтінь.

При гіпокінезії часто розвивається астеновегетативний синдром, що виявляється в підвищеній дратівливості, порушенні сну, емоційної нестійкості.

Підвищена емоційна реактивність при "сидячому способі життя" призводить до того, що негативні емоції у малоактивних людей набувають характеру стресу і важче переносяться. Так, проведені дослідження виявили частіше збільшення ЧСС і артеріального тиску під час спеціального тесту на емоційну стійкість у людей з низьким рівнем рухової активності в порівнянні з більш активними робітниками. Всі дані свідчать про те, що високий рівень нервово-емоційного навантаження, характерний для сучасної людини, в поєднанні з малою руховою активністю може призвести до зриву адаптаційно-пристосовних реакцій організму людини і розвитку патології.

При гіпокінезії спостерігається ослаблення пам'яті, збільшення кількості помилок, утруднення логічного мислення, зниження працездатності і підвищення стомлюваності.

Таким чином, наслідки гіпокінезії виявляються при аналізі всіх сторін діяльності організму. Комплекс розладів, які спостерігаються при тривалій гіпокінезії в даний час, об'єднують в поняття "гіпокінетичний синдром", тобто стан організму на межі норми і патології.

Інший несприятливий чинник — локальні фізичні навантаження найчастіше на м'язи зап'ястя і передпліч, — супроводиться зміною регіонального (тобто місцевого) кровообігу. Локальні напруження при загальній пониженій руховій активності (гіпокінезії) можуть створити умови для перенапруження нервово-м'язового апарату. Тривалі локальні напруження м'язів, що повторюються, можуть призвести до розвитку професійних захворювань (ураження периферичних нервів, м'язів, сухожиль, фасцій і т.д.).

Працюючий скелетний м'яз вимагає багатократного посилення доставки до нього продуктів метаболізму і кисню, що здійснюється шляхом посилення транспортування крові до м'язів. Встановлено, що при ритмічній роботі кровопостачання активних м'язів залежить від частоти і сили їх скорочення, тривалості періодів скорочення і розслаблення, а також від величини регіонального артеріального і венозного тиску. Зменшення кровопостачання працюючих м'язів при малих навантаженнях призводить до істотного зниження їх працездатності і розвитку стомлення, потім перенапруження і захворювання нервово-м'язової системи рук. При усуненні чинників, що обмежують приток крові до працюючих м'язів, створюються умови для підвищення працездатності, запобігання перенапружень.

Для профілактики нервово-м'язової патології рук рекомендується використовувати різні засоби: масаж і самомасаж, гідропроцедури, розтирання із знеболюючими засобами, фізичні вправи (вправи на розслаблення, динамічніі вправи в поєднанні з самомасажем, плавання).

Робоча поза сидячи більш вигідна в порівнянні з робочою позою стоячи, оскільки біомеханічні умови поліпшуються: збільшується площа опори і опускається загальний центр ваги, зменшується гідростатичний тиск, тобто в цілому полегшуються зусилля організму, спрямовані на підтримку робочої пози. В той же час тривале перебування в робочій позі сидячи може стати причиною розвитку цілого ряду несприятливих відхилень в стані організму (захворювання жіночої статевої сфери, при постійно розслаблених м'язах живота — відвисаючий живіт, згорбленість спини, розшарування, сплющення і випинання міжхребцевих дисків, а при нахилі голови вперед—шийний остеохондроз.

Монотонна праця вимагає від людини тривалого виконання одноманітних, елементарних дій або безперервної стійкості, концентрації уваги в умовах дефіциту сенсорної інформації. Нерідко робота в таких умовах призводить до розвитку монотонії, тобто особливого виду функціонального стану організму людини, що розвивається в процесі монотонної роботи.

Монотонність праці, особливо в поєднанні з гіпокінезією, веде до зниження працездатності, зростання травматизму і захворюваності, падінню інтересу до виконуваної роботи, нудьги, апатії, неуважності, сонливості, втрати відчуття часу (час триває дуже довго) і т.п.

Психофізіологічні прояви стану монотонії свідчать про знижену психофізіологічну активність людини і полягають в зниженні рівня пильнування, про що свідчить зміна альфа-ритму ЕЕГ; зниженні тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи (зменшення частоти пульсу, зниження артеріального тиску, збільшення аритмії пульсу і ін.), а також зниженні тонусу скелетної мускулатури.

Для стану монотонії характерні хвилеподібні коливання: періоди пониження працездатності зміняються періодами підвищення її. В умовах монотонності людина повинна час від часу вольовими зусиллями долати стан зниженої активності. Ці періодичні підвищення активності зв'язані з витратою як енергетичних, так і функціональних ресурсів і сприяють більш швидкому розвитку стомлення.

Знаючи чинники несприятливого впливу на організм, можна підібрати фізичні вправі, які дозволять підвищити стійкість організму до небажаної дії.

Ефективність виконання роботи залежить від рівня розвитку у людини професіонально важливих фізичних і психічних якостей. Людям малорухливої, одноманітної праці необхідно мати добре розвинуту загальну витривалість, високий рівень тонкої координації рухів, розвинуту пропріоцептивну чутливість, мати нагоду тривалий час зберігати стійкість уваги або розподіляти його на різні об'єкти.

Наприклад, інші професії вимагають підвищеної точності робочих рухів, тонкої координації рухів, пропріцептивної чутливості і стійкості уваги, спритності рук, рухливості суглобів зап'ястя і витривалості зап'ястя. Багато видів "клавішних професій", які також відносяться до групи малорухливої одноманітної праці вимагають також розвитку статичної витривалості м'язів плечового пояса і спини, рухливості суглобів зап'ястя.

Для розвитку тих або інших професіонально важливих якостей необхідно підбирати відповідні засоби фізичної культури.

ТЕМА 13. Основи раціонального харчування при різноманітних видах і умовах праці та особливостях життєдіяльності студентів

План до основної частини

1. Білки та їхнє значення в харчуванні.

2. Значення жирів у харчуванні.

3. Роль вуглеводів у харчуванні.

4. Вітаміни.

4.1.Водорозчинні вітаміни.

4.2.Жиророзчинні вітаміни.

5. Мінеральні речовини.

6. Вода.

Література

1. Гігієнічні основи фізичного виховання студентів / Р.Р. Сіренко, А.Г. Киселевич, В.М.Стельникович, М.О.Сапронов: Навч. посіб. – Л.: Видавничий центр ЛНУ, 2005. – 144 с.

2. Гуновска И. Десять заповедей правильного питания. – Варшава: Ватра, 1984. – 102 с.

3. Питание в системе подготовки спортсменов. – К.: Олимпийская литература, 1996. – 222 с.

4. Питание и спорт: Сб.науч.трудов. – Л.:ЛНИИФК, 1976. – 208 с.

5. Роль факторов питания при адаптации организма к мышечной деятельности: Сб.науч.трудов. – Л.:ЛНИИФК, 1986. – 120 с.

6. Смоляр В.І. Фізіологія та гігієна харчування: Підручник. – К.: Здоров’я, 2000. – 336 с.

Контрольні запитання

1. Який зміст вкладають у поняття “раціональне харчування”?

2. Які добові норми харчування студентів?

3. Опишіть роль білків у харчуванні студентів.

4. Яку роль відіграють жири у харчуванні студентів?

5. Охарактеризуйте роль вуглеводів у харчуванні студентів.

6. Назвіть вітаміни, які Ви знаєте, та визначте їхній вплив на обмін речовин.

7. Що таке авітаміноз?

8. Яку функцію в організмі виконують мінеральні речовини?

Поиск по сайту: