 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
На тестові завдання
ТЕМА 1. ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
1. 1.
2. Система фізичного виховання тісно пов’язана з іншими системами, а саме:
1. Система освіти.
2. Система охорони здоров’я.
3. Система оборони.
4. Система матеріального виробництва.
5. Система культури.
6. Система науки та ін.
Система фізичного виховання розвивається під впливом змін, що відбуваються в різних системах.
3. Центральним органом державної виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту є Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму. Він забезпечує реалізацію державної політики в галузі фізичної культури і спорту, несе відповідальність за її виконання.
4. Для функціонування системи фізичного виховання необхідні певні умови, а саме:
a. Належна матеріально-технічна база та фінансове забезпечення галузі. Сучасна база повинна складатися з відповідних приміщень та інвентарю, який повинен відповідати фізичним, естетичним та гігієнічним потребам людини, а також надавати умови для рекреації і відпочинку окремих громадян різного віку, їх груп та сімей.
b. Забезпечення галузі «Фізична культура і спорт» висококваліфікованими фахівцями-професіоналами. Фахівці об’єктивно існують у системі і є носіями всіх її цінностей. Вони приводять систему в рух, формують її ідеологію, науково-методичні, програмово-нормативні та організаційні основи; здійснюють просвітницьку роботу; беруть участь у створенні, вдосконаленні та оновленні матеріально-технічної бази.
5. Зміст системи фізичного виховання розкривають:
1. Телеологічні.
2. Науково-методичні.
3. Правові, програмово-нормативні.
4. Організаційні основи.
6. Науково-методичну основу системи фізичного виховання утворюють суспільні (історія й організація фізичної культури, соціологія спорту та ін.), природничі (прикладно-спеціалізовані розділи анатомії, фізіології, біохімії, біофізики, гігієни, медицини та ін.) та психолого-педагогічні (психологія фізичного виховання та ін.) науки, які безпосередньо обслуговують практику фізичного виховання.
7. Телеологічні основи системи фізичного виховання – це:
Принцип природовідповідності, демократизація процесу фізичного виховання, педагогічні ідеї гуманізму, гуманізація процесу фізичного виховання, врахування вікових і психологічних особливостей. Телеологія – це наука, за якою розвиток є здійсненням наперед визначеної мети, а все в розвитку природи й суспільства доцільне. Телеологія має особливе значення у системі виховання і є відносно самостійною та активно впливає на суспільство(прискорюючи або гальмуючи його розвиток).
8. 1; 2.
Правові, програмні та нормативні основи фізичної культури – це:
Конкретні документи і матеріали, розроблені державними органами управління у сфері фізичної культури і спорту, забезпечиваючи їх успішний розвиток. До них належать: Закон України «Про фізичну культуру і спорт»; Державна програма розвитку фізичної культури; Державні вимоги до фізичного виховання; навчальні програми для всіх ланок системи, починаючи з дітей дошкільного віку і до військовослужбовців; Національна спортивна класифікація; Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України.
Регулювання відносин у сфері фізичної культури і спорту шляхом формування державної політики в цій сфері, створення відповідних державних органі та умов їх функціонування.
9. Організаційні основи забезпечують:
Функціонування відповідних організацій, установ і товариств, що керують розвитком фізичної культури і спорту в Україні. Центральним органом державної виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту є Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму. Він забезпечує реалізацію державної політики і галузі фізичної культури і спорту, несе відповідальність за її виконання.
Одночасно галузеві міністерства здійснюють контроль і керівництво фізичним вихованням у закладах своєї галузі.
Крім того, держава залучає громадські організації до управління в галузі фізичної культури і спорту. До них належать: спортивні клуби, спілки і товариства, національні спортивні федерації, Національний Олімпійський комітет України.
ТЕМА 2. МЕТА І ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ
ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В УКАЇНІ
1. Мета фізичного виховання –
задоволення певних потреб суспільства та окремих його громадян, пов’язаних з біологічним і духовним розвитком, здоров ям та високопродуктивною працею і захистом від несприятливих природних та соціальних факторів.
2. Інші сторони виховання, які реалізуються в процесі фізичного виховання:
1. Розвиток інтелекту й утвердження життєвого оптимізму.
2. Моральне виховання.
3. Виховання волі.
4. Фізичне і господарсько-трудове виховання.
5. Естетичне виховання.
Об’єктивною основою органічного взаємозв’язку всіх сторін виховання є єдність фізичного і духовного розвитку людини. Вирішення виховних завдань передбачає:
1. Розвиток інтелекту й утвердження життєвого оптимізму. Система знань, що постійно розширюється в багаторічному процесі фізичного виховання, набуває все більшого загальноосвітнього значення і сприяє розвитку інтелекту учнів та збагаченню їх спеціальними фізкультурними знаннями.
Активізуючи розумову діяльність учнів, слід використовувати завдання, що вимагають самостійного пошуку шляхів їх вирішення.
Специфіка практичної діяльності у процесі виконання фізичних вправ, ігор і змагань дозволяє вдосконалювати такі інтелектуальні здібності учнів як аналіз, порівняння і проектування своїх дій.
Сенсорна діяльність суттєво впливає на розвиток психічних процесів, що лежать в основі мислення.
2. Моральне виховання учнів у процесі фізичного виховання повинне бути звернене до духовної суті учнів. Сам зміст навчально-рухової діяльності включає ситуації, які можна використовувати для виховання почуття поваги до слабкого, почуття обов’язку і відданості, почуття відповідальності, власної гідності, гордості, совісті, взаємодопомоги, товариськості тощо.
3. Виховання волі в процесі занять фізичними вправами. Оскільки процес фізичного виховання немислимий без прояву вольових зусиль, то вже самі заняття фізичними вправами сприяють вихованню вольових якостей. Серед вольових якостей, які найбільше піддаються впливові у процесі фізичного виховання є: цілеспрямованість, наполегливість, витримка, рішучість, сміливість, ініціативність.
4. Фізичне і господарко-трудове виховання учнів тісно пов’язані між собою.
По-перше, фізичне виховання, окрім загально підготовчого, має прикладне значення для господарсько-трудової діяльності, формуючи рухові навички і вміння, що безпосередньо застосовуються в ній. Разом з тим, фізичне виховання, розвиваючи фізичні здібності і створюючи великий запас рухових навичок і вмінь, гарантує високу продуктивність у будь-якому виді праці.
По-друге, у процесі фізичного вдосконалення, яке досягається роками наполегливої праці, формується позитивне ставлення до праці взагалі.
По-третє, деякі види фізичної праці є складовою частиною процесу фізичного виховання, тобто при певній організації дають ефект, схожий з ефектом фізичних вправ, сприяючи розвитку фізичних якостей і зміцненню здоров’я, або у формі обслуговуючої праці підвищують ефективність навчально-тренувальних занять.
5. Фізичне виховання розширює сферу естетичного впливу навколишнього середовища на особу.
Головними засобами естетичного виховання в процесі занять фізичними вправами є:
1. Цілеспрямовані досконалі рухи.
2. Складно-координаційні рухи, розміреність зусиль, динаміка режимів та інші риси національних рухових дій.
3. Гімнастичні виступи, спортивні змагання, фізкультурні наряди, які за силою естетичного впливу межують з мистецтвом.
4. Естетичні елементи навколишнього природного середовища, в якому проходять заняття.
5. Сама атмосфера та умови занять (одяг, музика, пісні, художнє оформлення споруд, гігієнічні умови і т.д.)
3. Основні завдання фізичного виховання:
2. Освітні, оздоровчі, виховні завдання.
4. Завдання, що вирішуються в процесі фізичного виховання:
1.
· Зробити надбанням кожного базові науково-практичні знання, нагромаджені у сфері фізичної культури;
· забезпечити раціональне формування індивідуального фонду рухових умінь і навичок, необхідних у житті, та довести їх до необхідного рівня досконалості;
· навчити кожного застосовувати набуті знання і навички у повсякденному житті з метою самовдосконалення.
5. Оздоровчі завдання, що вирішуються в процесі фізичного виховання:
2.
· Забезпечення оптимального розвитку властивих людині фізичних якостей і на їх основі вдосконалення фізичного розвитку.
· Зміцнення і збереження здоров’я.
· Удосконалення будови тіла і формування постави.
· Забезпечення творчого довголіття як наслідок вирішення попередніх завдань.
3. Виховні завдання, що вирішуються в процесі фізичного виховання:
c. Інтелектуальний розвиток й утвердження оптимізму.
d. Патріотичне та моральне загартування молоді, виховання волі.
e. Виховання любові до праці.
f. Розширення сфери естетичного впливу навколишнього середовища на особистість.
Тема №3. ВИХІДНІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ
ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Поиск по сайту: