Корисна інформація. Здоровий спосіб життя є визначальним чинником забезпечення тривалості активного життя, соціального, біологічного та психологічного благополуччя громадян і

Здоровий спосіб життя є визначальним чинником забезпечення тривалості активного життя, соціального, біологічного та психологічного благополуччя громадян і передбачає оптимальну рухову активність, раціональне харчування, здоровий сон, додержання гігієнічних правил, відмову від тютюнопаління, вживання наркотиків та зловживання алкоголем.

Фізичне виховання і спорт є важливою складовою процесу повноцінного розвитку людини та її виховання, дієвим засобом профілактики захворювань, підготовки до високопродуктивної праці, захисту Батьківщини, забезпечення творчого довголіття, організації змістовного дозвілля, запобігання антигромадським проявам.

Мета фізичного виховання може бути визначена як задоволення певних потреб суспільства та окремих його громадян, пов’язаних із біологічним і духовним розвитком, здоров’ям та високопродуктивною працею і захистом від несприятливих природних та соціальних факторів.

В основу вітчизняної системи фізичного виховання покладається комплекс показників обсягу щотижневої рухової активності, рівень спеціальних знань про особливості рухової активності сучасної людини, її фізичний розвиток, стан функціональних систем організму, фізичної працездатності та рухових здібностей.

Група специфічних завдань, що вирішуються у процесі фізичного виховання, полягає в тому, щоб:

§ зробити надбанням кожного базові науково-практичні знання, нагромаджені у сфері фізичної культури;

§ забезпечити раціональне формування індивідуального фонду рухових умінь і навичок, необхідних у житті, та вдосконалити їх до належного рівня;

§ навчити кожного застосовувати набуті знання і навички у повсякденному житті з метою самовдосконалення.

Вирішення освітніх завдань не самоціль. Їх реалізація спрямована на досягнення максимального ефекту від занять фізичними вправами з метою їх впливу на фізичну і духовну сферу людини, її здоров’я та творче довголіття. У цьому контексті освітні завдання виступають як обслуговуючі щодо оздоровчих та виховних.

Група оздоровчих завдань спрямована на:

§ забезпечення оптимального розвитку притаманних людині фізичних якостей і на їх основі вдосконалення фізичного розвитку;

§ зміцнення і збереження здоров’я;

§ удосконалення будови тіла і формування постави;

§ забезпечення творчого довголіття як наслідок вирішення попередніх завдань.

Вирішення виховних завдань передбачає:

§ розвиток інтелекту й утвердження життєвого оптимізму;

§ патріотичне та моральне загартування молоді, виховання волі;

§ виховання любові до праці;

§ розширення сфери естетичного впливу навколишнього середовища на особу.

Учені різних профілів не раз стверджували, що інтелектуальний розвиток вимагає відповідного фізичного стану, а відомий український педагог В.О.Сухомлинський підкреслював, що інтелектуальне багатство особи (поряд із моральним та естетичним) залежить від гармонії фізичного розвитку, здоров’я і праці. Система знань, що постійно розширюється в багаторічному процесі фізичного виховання, набуває все більшого загальноосвітнього значення і сприяє розвитку інтелекту та збагаченню спеціальними фізкультурними знаннями. У методичному посібнику О.Т.Кузнєцова, О.С.Куц “Методика підвищення розумової і фізичної працездатності студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості” на основі експериментальних матеріалів викладено методику підвищення розумової та фізичної працездатності студентів із низьким рівнем фізичної підготовленості. Аналізуються форми, методи і засоби фізичного виховання, спрямовані на підвищення розумової та фізичної працездатності.

Методика формування моральної свідомості і поведінки повинна бути спрямована на духовну суть студентів. Сам зміст навчально-рухової діяльності містить ситуації, які можна використовувати для виховання почуття поваги до слабкого, почуття обов’язку і відданості, почуття відповідальності, власної гідності, гордості, совісті, самоповаги тощо.

Якими б значними не були результати, досягнуті в удосконаленні фізичних якостей і рухових можливостей особи, вони можуть виявитися некорисними для суспільства, якщо їх власник не вихований морально і якщо у нього немає активного прагнення докласти своїх зусиль на користь суспільства.

У процесі занять фізичними вправами виявляються такі основні типи вольових зусиль:

§ вольові зусилля при концентрації уваги. Вони необхідні для подолання відволікаючих факторів (суперники, публіка та ін.). Вольові зусилля потрібні і для збереження уваги при втомі;

§ вольові зусилля при інтенсивних м’язових напруженнях;

§ вольові зусилля, пов’язані з необхідністю долати втому під час тренувань і, особливо, змагань;

§ вольові зусилля, пов’язані з подоланням негативних емоцій (страху, невпевненості, розгубленості і т.п.), які виникають внаслідок психічних травм, падінь, зустрічі з “незручними” суперниками і т.ін;

§ вольові зусилля, пов’язані з дотриманням певного режиму життя, тренування і харчування.

Оскільки процес фізичного виховання немислимий без вияву вольових зусиль, то вже самі заняття фізичними вправами сприяють вихованню вольових якостей.

Фізичне виховання, окрім загальнопідготовчого, має прикладне значення для господарсько-трудової діяльності, формуючи рухові навички і вміння, що безпосередньо застосовуються в ній. У цьому випадку фізичне виховання є, по суті, однією з форм практичного господарсько-трудового виховання. У процесі фізичного вдосконалення, яке досягається роками наполегливої праці, формується позитивне ставлення до праці взагалі. Крім того, деякі види фізичної праці є складовою частиною процесу фізичного виховання, тобто при певній організації дають ефект, подібний до ефекту фізичних вправ, сприяючи розвитку фізичних якостей і зміцненню здоров’я, або у формі обслуговуючої праці підвищують ефективність навчально-тренувальних занять.

Фізичне виховання розширює сферу естетичного впливу навколишнього середовища на особу. В процесі занять фізичними вправами в контексті зв’язку з естетичним вихованням можна вирішувати такі завдання:

§ виховувати здатність сприймати, відчувати й оцінювати красу в сфері фізичної культури та в інших галузях її вияву;

§ формувати естетично зріле прагнення до фізичної досконалості;

§ формувати естетику поведінки та міжлюдських стосунків у фізкультурній діяльності;

§ виробляти активну позицію в утвердженні прекрасного, непримиренності до потворного, огидного.

ТЕМА 3. Вихідні поняття теорії і методики фізичного виховання

План до основної частини

1. Теорія і методика фізичного виховання як наукова і навчальна дисципліна.

2. Засоби фізичного виховання.

3. Принципи побудови процесу фізичного виховання.

4. Методи фізичного виховання.

Уся корисна інформація та контрольні запитання з ТЕМИ 3 пропонуються та розглядаються у посібнику “Курс лекцій з фізичного виховання. Для студентів I-II курсів: Навч. посіб./ З.Ю.Чочарай, Т.І.Гаркавенко, Г.В. Данько, Т.Г.-Х.Чочарай. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 105 с.” та у додатковій літературі:

Поиск по сайту: