ЗАВІШАНИЙ - ЗАВІШЕНИЙ

Завішаний. Дієприкм. від завішати – заповнити багатьма почепленими, навішаними предметами. Мало не вся хата була обліплена картинками, завішана рушниками та квітками (Грицько Григоренко); На човнах цілі пальмові дерева, завішані ліхтарями різноколірними, махали вітами (М.Коцюбинський); Вздовж стін, завішаних килимами, стояли високі віденські стільці (Н.Рибак).

Завішений. Дієприкм. від завісити – закрити повішеним полотнищем, шматком тканини, папером тощо. Лице її було завішене чорною густою вуаллю (І.Нечуй-Левицький); Милевський.. спиняється перед завішеним мольбертом (Леся Українка); Двері на балкон були завішені одинарною парчевою шторою (Ю.Збанацький).

ЗАВМИРАТИ, ЗАВМЕРТИ, -мру, -мреш. Застигати на місці, припиняти будь-які рухи (про істоти); переставати діяти, рухатися (про машини, механізми); припинятися (про хід, розвиток чогось), а також переносно. Вона здіймала руки до неба, завмираю в благаючій позі (М.Коцюбинський); На червонім черепичнім даху журливо завмер задумливий полтавський лелека (О.Ільченко); Голос так дзвенить, плете шовки-узори, Що серце завмира (А. Малишко); Броньовик крутнувся на місці і завмер (В.Кучер); І здавалось – життя задрімало, завмерло, Заблукало в безмежжі неміряних нив (В.Симоненко).

завод див. фабрика.

заводь див. затон.

...ЗАВР. Кінцева частина складних слів, що вказує на належність до викопних плазунів: динозавр, іхтіозавр.

завчасний див. передчасний.

ЗАГАЛЬНИЙ - СПІЛЬНИЙ

Загальний. Який стосується всіх, усього, поширюється на всіх, усе; який містить тільки найголовніше, основне, без подробиць; весь, цілий. Вж. зі сл.: вигляд, фонд, згода, сума, враження, збори.

Спільний. Однаковий, схожий, один і той самий; властивий комусь одночасно з кимсь іншим; взаємний; який належить усім, кільком; який стосується всіх; сукупний тощо. Вж. зі сл.: політ, кухня, мета, назва, робота, праця, справа, життя, дії, знайомі.

загаятися див. гаятися.

ЗАГОТ... Перша частина складних слів, що відповідає словам заготівля, заготівельний; пишеться разом: заготзерно, заготконтора.

ЗАГРОЖУВАТИ - ПОГРОЖУВАТИ

Загрожувати, -ую, -уєш. 1. Містити в собі, становити якусь небезпеку. Артамонову загрожувала сліпота (Л.Дмитерко); Рана була неглибока і життю не загрожувала (О.Гончар).

2. Те саме, що погрожувати. – Ти ще загрожуєш мені? (М.Стельмах).

Погрожувати. Грозити покаранням, залякувати чимсь тощо. Юрко обходить гарбу навкруги, погрожує батогом услід дівчині (С.Журахович); Тетеря благав, сварився, погрожував, але його ніхто не слухав (Григорій Тютюнник).

задавати див. завдавати.

задача див. завдання.

Поиск по сайту: