ЗАБОРОНЕНИЙ - ЗАБОРОННИЙ

Заборонений. Дієприкм. від заборонити: заборонена література.

Заборонний. Який стосується заборони, забороняє: заборонний дорожній знак.

ЗАВАЖАТИ, ЗАВАДИТИ - ПЕРЕШКОДЖАТИ, ПЕРЕШКОДИТИ, -джу, -диш. Дієслова недоконаного виду заважати і перешкоджати в значенні "бути на перешкоді комусь, чомусь, ставати на заваді в чомусь" уживаються паралельно. Але дієслово доконаного виду перешкодити в цьому значенні вживається частіше, ніж завадити. Сьогодні, коли ніщо не перешкодить, почну писати (М.Коцюбинський);– Я думала ви спите, боялась вам перешкодити (Леся Українка); Данило поспішав, бо могла вдарити відлига і перешкодити походові (Д.Хижняк).

ЗАВАЛ - ЗАВАЛЬ

Завал, -у. 1. Дія за знач, завалити. – Тут недавно стався завал. Бачиш – земля свіжа (Ю. Мокріє в).

2. Нагромадження, велика купа чого-небудь обваленого або зваленого; скупчення чогось, що зібралося за певний час; штучно створена перешкода тощо: кам’яні завали, крижані завали, розбирати завали, запобігати завалам. Величезні берези й осики лежали, мов зрубані сокирою, одна на одній, доводилося обходити завали (Л.Первомайський); На вулицях робилися завали, барикади (О.Іваненко);

– Не до вас мені зараз, з планом завал (О.Гончар).

Заваль, -і, ор. -ллю. Велика кількість чогось зваленого, накиданого; товар, який залежався непроданий (переважно недоброякісний). Вони читали довгі й скучні романи без кінцевих карток, витягнені в коморі з покритої пилом завалі (М.Коцюбинський); [Кирпа] Наша [крамниця] супроти його, як хлів проти горниць.. Завалі та гнилі тепер вже не продаси, годі (М.Кропивницький).

ЗАВДАВАТИ - ЗАДАВАТИ

Завдавати, -даю, -даєш. Переважно чинити комусь щось неприємне; викликати, спричиняти щось неприємне; сполучається, як правило, з іменниками негативного плану: болю, втрат (втрати), жалю, клопоту, мороки, мук (муки), неприємності, нудьги, поразки, прикрості, скорботи, смутку, страху, суму, туги, турботи, удару, шкоди; зі словами позитивного плану – зрідка: завдавати втіхи.

Задавати. Основне значення – пропонувати, давати щось для виконання, вирішення або відповіді; робити, влаштовувати щось і т. ін. Вж. зі сл.: гарту, жару, завдання, задачу, перцю, прочухана, тон, урок, хропака, чосу.

ЗАВДАННЯ - ЗАДАЧА

Завдання, р. мн. -ань. Наперед визначений, запланований обсяг робіт, якесь доручення; те, що хочуть здійснити тощо: бойове завдання, домашнє завдання, за завданням редакції.

Задача, -і, ор. -ею. Питання (переважно математичного характеру), яке розв’язується шляхом обчислень за визначеною умовою: математична задача, фізична задача, логічна задача.

Поиск по сайту: