ПЛІЧКА - ПЛІЧКО

Плічка, -чок, мн. Вішалка для одягу у вигляді вигнутої палички.

Плічко, -а, р. мн. -чок. 1. Маленьке плече.

2. Окіст.

3. Стрічка або смужка тканини через плече в одязі.

ПЛОДО... Перша частина складних слів, що відповідає слову плід; пишеться разом: плодоовочевий.

ПЛУТОН - ПЛУТОНІЙ

Плутон, -у. Загальна назва глибинних вивержених порід.

Плутоній, -ю, ор. -єм. Штучно одержаний радіоактивний хімічний елемент.

ПЛЮС, -а. При позначенні температури, вищої від нуля – невідмінюване. Наявність слова плюс не впливає на відмінок числівника, що стоїть за ним: температура піднялась до плюс двадцяти градусів.

ПЛЮСКНУТИ - ПЛЮСНУТИ

Плюскнути. Сплющуватися: зерно плюскне.

Плюснути. Видати плюскіт (про рідину); налити з плюском; ударитися, впасти з плюскотом: хвиля плюснула в камінь, плюснути води в миску, плюснути в калюжу.

ПНЕВМО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "який діє за допомогою стисненого повітря", "який стосується легень"; пишеться разом: пневмогідроагрегат, пневмозавантажування (але пневмо-вакуумний).

ПО, прийм. Вж. у словосп.: по березень, по закону (і за законом), по заслузі, по змозі, по карбованцю за кілограм, по коліна (і до колін) у воді, по пошті (і поштою), по праву руку, по радіо передавати, по суботах, по телефону (і телефоном), іти по воду (і рідше за водою), іти по гриби (і за грибами), іти за компасом, кампанія по виборах, наказ по армії, товариш по зброї, черговий по школі.

ПО... Складні префікси, до яких входить префікс по..., – типу пови..., повід... (поод...), подо..., поза..., пона..., понад..., пооб..., попід..., попри... надають створюваним за їх допомогою дієсловам додаткового значення множинності дії (про багато, багатьох): повибирати, повідбивати, подоставати, позаховувати, понатрушувати, понадкушувати, пообсмалювати, попідставляти, поприносити.

ПОБАГАТО, присл. розм. Щоразу багато, у великій кількості. Щовечора приносить сусіда в чорній торбині – сало, м’ясо, ковбаси, печінку. І побагато приносить (Є.Кравченко).

побудова див. будування.

ПОБУТ - ПОБИТ

Побут, -у. Загальний уклад життя; сукупність звичаїв, властивостей якому-небудь народу, певній соціальній групі; повсякденне життя: народний побут, сучасний побут, домашній побут, служба побуту, у побуті.

Побит, -у, розм. Спосіб, характер чого-небудь; порядок, установлений чи заведений десь. Вживається переважно як прислівник у сполученні з прикметником або займенником: жодним побитом, оригінальним побитом. У словосп.: З якого побиту? (Чому?, з якої причини?); Яким побитом? Як потрапив сюди?, як тут опинився?

Поиск по сайту: