ПОВСТАВАТИ - ПОСТАВАТИ

Повставати¹, -таю, -таєш, док. 1. Випростатися з сидячого чи лежачого положення (про всіх або багатьох): рибалки повставали з човнів. Священики встали з-за столів, а за ними разом повставали усі люди на всьому широкому дворі (І.Нечуй-Левицький).

2. Перестати спати (про всіх або багатьох): солдати повставали на світанку.

Повставати², недок. 1. Піднімати повстання: повставати проти гнобителів.

2. Те саме, що поставати² 2. Високі гори, квітчасті долини, швидкі річки, – все так швидко повстає і зникає, немов у тій казці (Леся Українка).

Поставати¹, док. 1. Стати на ноги (про всіх або багатьох): діти поставали серед хати.

2. Зробитися якимись (про всіх або багатьох): всі вони поставали серйозними.

Поставати², недок. 1. Утворюватися з чогось; зароджуватися, брати початок тощо: гори поставали протягом багатьох геологічних періодів, на вулиці поставали нові будинки, перед нами поставали великі труднощі, поставало питання.

2. Ставати видним, виникати, з’являтися, вимальовуватися, а також переносно: перед ним поставали страшні руїни, поставали в очах картини бою.

ПОВТОРИ. Повторення одних і тих самих слів, їхніх складових частин чи однакових словосполучень у мові твору будь-якого жанру можуть бути вмотивовані, бажані або невмотивовані. Повтореннями слів письменники часто-густо користуються як одним із засобів художнього зображення – переважно для підсилення, увиразнення висловленого, наприклад: "Не нам на прю з тобою стати! Не нам діла твої судить! Нам тільки плакать, плакать, плакать.." (Т.Шевченко); або: "Виглянь у віконце, весну привітай. На току розрісся ароматний гай. Бачиш тінь старого, темного горіха? Там спитай про мене, тихо..., тихо..., тихо..." (А.Кримський); Слава не вмре, не поляже! Буде слава славна Поміж козаками, Поміж друзями, Поміж рицарями, Поміж добрими молодцями! (дума); Де ж тії пестощі вітру летючого, Де ж тії квітоньки гаю пахучого, Де ж тії ночі сріблясто-блакитні, Де ж тії ранки рожеві, привітні, Де ж тії усміхи сонця блискучого? (О.Олесь).

Однак є повторення в реченні, абзаці чи й ширшому контексті слів та словосполучень, спільнокореневих утворень, слів, створених за якоюсь однією, улюбленою автором чи перекладачем, моделлю тощо, які з’являються внаслідок того, що цьому явищу не приділено належної уваги.

Щодо подібних повторів існують різні, іноді кардинально протилежні міркування: дехто вважає, що їх не слід уникати, бо вони не заважають викладу авторської думки, інші притримуються погляду, що повтори – річ небажана і краще, аби їх не було або було якомога менше.

Безперечно, будь-що, за всяку ціну, навіть на шкоду змісту, таких повторень уникати не слід, та цього іноді й неможливо зробити. Але там, де перенасиченість ними контексту не прикрашає мови твору, уодноманітнює, збіднює, знебарвлює її, краще заміняти їх відповідними синонімами.

До таких небажаних можна віднести повторення: а) слів у реченні, абзаці, творі: "Командир гармати або розстріляв усі снаряди, або помер біля своєї гармати ", "Оскільки птах був з пітьми і сам раніше був частиною безмежної споконвічної пітьми – він був чорний"; "Раптом з-за куща вискочило кошеня і раптом стрибнуло на змія"; у ширшому контексті: аж – "аж до самісінького дзвінка", "шугнула аж під самісіньку стелю", "аж тільки оце збагнув", "тільки аж іще страшніший", "аж тут знявся такий писк", "аж ось сталося несподіване", "аж поки не", "аж тільки підійшовши", "аж раптом запитав", "аж тут він став чхати", "аж тут втрутилася бабуся"; геть (подекуди й недоречне) – "геть білий од снігу", "геть лиса голова", "вибрались геть з юрби", "геть місця собі не знаходив", "їсти геть хочеться", "у мене геть нічого не болить", "у тебе геть старі погляди", "цього літа геть немає на деревах груш", "геть усе переплуталося", "земля знає геть усе", "притягує геть усе", "забувши геть про все", "дівчина геть уся зашарілася", "геть усе життя", "він робив геть усе на світі", "ми геть усе на світі переплутали"; ж бо – "вона ж бо на службі", "я ж бо все прощаю", "та це ж бо мій син", "справа ж бо в мене", "а й сказати ж бо треба"; зазвичай – "вона зазвичай розповідала", "зазвичай заходив", "зазвичай ішов", "я зазвичай читав на лавочці"; звомпити – "хотілося йому звомпити", "раптом звомпила вона", "звомпив собі й водій", "радісно звомпив"; осяяти – "зненацька її осяяло", "раптом осяяло Ліду", "його неначе осяяло", "хлопця знову осяяло". Звичайно, в усіх подібних випадках варто й можна б легко знайти відповідні синоніми; б) спільнокореневих та близькозвучних слів: "вершити грандіозні звершення", "– Ти з глузду з’їхав! – вигукнув він глузливо", "збирали з городів різну городину", "клишоного загрібаючи ногами", "та обережніше, бережи голову", "перегукувалися гучні голоси", "поєднувати воєдино", "помилуватися прозорими водами ріки і неозорими просторами", "він не помічав помітного поліпшення", "Пробачте, можна бачити Колю?", "всі колишні прорахунки враховано", "співуче співало ковадло", "З кожним це трапляється, просто ніяк у колію не втраплю", "тхнуло тут затхлістю", "уявити мільйони кубометрів нашій уяві не під силу"; в) однакових словотворчих і формотворчих елементів – особливо це неприйнятно, коли автор, усупереч мовній традиції, будь-що силкується таким чином індивідуалізувати мову твору. Ось, наприклад, у мові одного перекладу для творення прикметників і прислівників використовується, майже без винятків, суфікс -лив-: блимливий, блискітливий, брязкітливий, воркітливий, дзвінкотливий, жадливий, задумливий, лоскітливий, осліпливий, підозріливий, покірливий, скигливий, скрипливий, сліпливий, стомливий, тремтливий, вдячливо, знітливо, поважливо, поспішливо, сліпливо, співливо, стомливо, стрімливо, томливо, дієслова використані в основному на -увати, -ювати, хоч деякі з них уживаються зрідка або й зовсім не вживаються: виздоровлювати, викидувати, накидувати, закидувати, підкидувати, скидувати, складувати, закладувати, здригувати, оглядуватися; г) одних і тих же частин мови в різних ситуаціях, наприклад прислівників (до того ж іноді штучно створених): "загув добродушно і звільнено", "здичавіло заросли", "здушено промовив", "невидяще уставився", "якось підбито став ходити", "порожньооко витріщився", "приплющено вислизнув з окропу".

ПОВ’ЯЗУВАТИ - ЗВ’ЯЗУВАТИ

Пов’язувати, -ую, -уєш, пов’язати, -яжу, -яжеш. Крім прямих значень (пов’язувати хустку, пов’язати снопи тощо), вживається в переносних значеннях "єднати когось, щось; встановлювати спільність, зв’язок, взаємну залежність між кимсь, чимсь; об’єднувати разом чим-небудь спільним". Мишуга був першим і неперевершеним виконавцем багатьох пісень Лисенка, з яким його пов’язувала щира дружба (з журналу); Труд Франко тісно пов’язував з боротьбою в ім’я кращого майбутнього (М.Рильський); Дуже ймовірно, що вона пов’язує відповідь свою з його від’їздом (А.Головко).

Зв’язувати, зв’язати в цих значеннях уживаються зрідка.

ПОГІДНИЙ - ПОГОДНИЙ

Погідний. Тихий, спокійний, погожий; переносно – безтурботний, урівноважений: погідне море, погідне небо, погідний настрій, погідне обличчя. Пополудні одного погідного осіннього дня возив він з сіножаті отаву (Т.Бордуляк); День був погідний і доволі теплий (Б.Лепкий).

Погодний. Який стосується погоди: погодні умови, погодні прикмети.

Поиск по сайту: