КАЗАТИ - ГОВОРИТИ

Казати, кажу, кажеш. 1. Усно висловлювати думки, почуття тощо; розповідати про що-небудь. – Гарний коник! – казав дід. – Що ж ти з ним зробиш? (Панас Мирний); Які саме слова казала їм Антоніна, толком не чути було (О.Гончар); – Не можу швидко заснути, так мені казки кажуть (Г.Квітка-Основ’яненко); – Нема в нас такої хати. Була, кажуть, Джерина хата, а тепер вона Чабаненкова (І.Нечуй-Левицький).

2. Наказувати комусь робити що-небудь. І каже [Швачка] сідлати Коня свого вороного (Т.Шевченко). У словосп.: бодай не казати, не вам кажучи, нічого й казати, що й казати, що не кажи.

Пох.: сказати, сказаний.

Говорити, -орю, -ориш. 1. Мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою. Іде [Олеся] на панщину, мусить їх кидать, а дітки – одно не говорить, друге не ходить (Марко Вовчок); – А як я поїду за границю – там же всі говорять або по-французьки, або по-німецьки (Леся Українка).

2. Розмовляти з ким-небудь. А поки що мої думи, Моє люте горе, Сіятиму, – нехай ростуть Та з вітром говорять (Т.Шевченко); Ми вдвох ішли й не говорили (М.Рильський).

3. У значенні "казати" вживається рідше. [Городничий:] Говори толком. Що там таке? (Панас Мирний); – Господь з тобою, дитино. Що ти говориш, донечко? (Григорій Тютюнник).

КАЗИНО, невідм., с. Гральний будинок або ресторан з естрадними розвагами.

КАЗНА-ДЕ, присл. розм. Те саме, що хтозна-де. Козак дбає та заробляє, А теща збирає, казна-де діває (М.Костомаров).

КАЗНА-ЗВІДКИ, присл. розм. Те саме, що хтозна-звідки. Приїде казна-що, казна-звідки й грюкотить, як воріт не розломле (П.Куліш).

КАЗНА-КОЛИ, присл. розм. Те саме, що хтозна-коли.

КАЗНА-КУДИ, присл. розм. Те саме, що хтозна-куди. Увесь степ покарбований дорогами, не втрапиш своєї, то казна-куди ще заїдеш (О.Стороженко). Залізли по темному казна-куди (О.Досвітній).

КАЗНА-ХТО, займ. розм. Невідомо хто; хтось. Роботи – як казна-кому то на три дні (І.Микитенко). Пор. хтозна-хто.

КАЗНА-ЩО, займ. розм. Невідомо що; дурниця. – Та чого ж ти плетеш

казна-що? Кажи діло (Панас Мирний); Дітвора була в казна-що вдягнута – в дідівські важкі шапки, мокрі валянці, але раділа весні, теплу (О.Довженко); Химерний був [Микола]. Говорив казна-що, та й чи можна було брати на віру всю нісенітницю, що він плів (М.Лазорський); Казна на що попереводились (О.Стороженко). Пор. хтозна-що.

КАЗНА-ЯК, присл. розм. Абияк, погано. На вихрястій голові казна-як тримається картуз (О. Довженко). Пор. хтозна-як.

КАЗНА-ЯКИЙ, займ. розм. Абиякий, поганий. Вона здивовано поглянула на мене, ніби я наговорив їй казна-яких нісенітниць (Є.Гуцало); Господар з Юзя Крапивницького був казна-який.. Двір в нього був запущений, а на полі родили бур’яни (С.Чорнобривець). Пор. хтозна-який.

кайман див. крокодил.

каліф див. халіф.

Поиск по сайту: