ЗВАРЮВАНИЙ - ЗВАРЮВАЛЬНИЙ

Зварюваний. У техніці –дієприкм. від зварювати – якого зварюють, зварили; також у значенні прикметника: зварюване з’єднання, зварюваний стик, зварюваний шов, зварювані рейки.

Зварювальний, прикм. У техніці – пов’язаний із зварюванням; призначений для зварювання: зварювальна дуга, зварювальний апарат, зварювальний електрод.

ЗВЕРТАННЯ - ЗВЕРНЕННЯ

Звертання, р. мн. -ань. 1. Дія за знач. звертати, звертатися: звертання з шляху, звертання дитини до дорослого.

2. Вислів, думка, прохання тощо, спрямовані до когось; у мовознавстві – слово або словосполучення, що називають особу чи предмет, до яких звертаються: епітетне звертання, риторичне звертання, займенникове звертання. Див. ще кличний відмінок.

Звернення, р. мн. -ень. 1. Дія за знач, звернути, звернутися: звернення до оперного жанру.

2. Сповіщення, розпорядження або заклик, привітальна промова тощо, адресовані народові, якомусь колективові, організації та ін.: звернення до народу, звернення до селян.

ЗВЕРХУ - З ВЕРХУ, З ВЕРХА

Зверху, присл. У верхній частині чогось; у напрямі вниз тощо; у знач, прийм. – Еге, "добре". А як дід зверху костуром? (М.Коцюбинський); Рожева зоря зайнялася над землею, зверху її простяглася чорна хмара (Панас Мирний); Три хлопці з кошиками йшли, Гранати в кошиках несли, А зверху кожної корзини – Лежали свіжі апельсини (І.Нехода).

З верху, з верха, ім. з прийм. Затремтіли окремі вогники, їхні сліпучі іскри, розбризкуючись у повітрі, перекидалися з верху на верх (М.Стельмах); Дивлюсь, вже Хаброня топить, бо дим йде з верха (І.Нечуй-Левицький).

звершувати див. завершувати.

ЗВЕЧОРА - З ВЕЧОРА

Звечора, присл. З часу настання вечора; з вечірнього часу. – Я ще вчора звечора наказав Омелькові, щоб усе готово до від’їзду було (Панас Мирний); Густі хмари, що звечора вкривали небо, зникли (З.Тулуб); Тато з мамою ще ввечері говорили, на яке поле їм іти, що там робити. В них кожен день починається звечора (А.М’ястківський).

З вечора, ім. з прийм. – Ох, панно Замойська!.. Танцював би з тобою з вечора до ранку, а з ранку до вечора (І. Нечуй-Левицький).

звиклий див. звичайний.

ЗВИНУВАЧУВАТИ - ОБВИНУВАЧУВАТИ, -ую, -уєш (кого, що в чому). Вживаються паралельно, проте в судочинстві – переважно обвинувачувати (також пох.: обвинувачення, обвинувальний).

ЗВИТЯГА. Перемога в бою, у війні; героїчний подвиг, геройство. – Вперед, братове, я вже бачу Наступну радість в нас гарячу, Звитягу військ моїх н ову! (Я.Шпорта); Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах. Вона ж була як голос України, що клекотів у наших корогвах! (Л.Костенко). Пор. навичка.

звичаєвий див. звичайний.

Поиск по сайту: