ГУЩА - ГУЩАВИНА - ГУЩИНА

Гуща, -і, ор. -ею. 1. Густий відстій у рідині: гуща в олії, чорнильна гуща.

2. Те саме, що гущавина 1: гуща чагаря, лісова гуща.

3. Місце найбільшого скупчення чогось, когось: базарна (ярмаркова) гуща, гуща бою, гуща народу, селянська гуща.

Гущавина. 1. Густий ліс, густі зарості: гущавина бору, гущавина очерету, гущавина лісу, лісова гущавина, гущавина джунглів, гущавина парку, гущавина саду. Ми ввійшли в таку гущавину, в якій я ще до сього часу ніколи не бував (А.Чайковський); Чути було тільки тьохкання соловейка в гущавині верболозу (Д.Мордовець).

2. зрідка. Те саме, що гуща 1.

Гущина. Те саме, що гущавина 1: гущина заростей, гущина лісу, гущина чагарнику, гущина ялиць, лісова гущина.

Ґ (ґе). Як назва літери вживається в с. р.: початкове г, як назва звука вживається в ч. р.: проривний ґ.

ґава див. ворона.

ҐЛЕЙ - ГЛЕЙ

Ґлей, ґлею, ор. ґлеєм. Загуслий сік, що виступає на стовбурах вишень, черешень, слив тощо. Повітря темніло набряклим вишневим ґлеєм (М.Стельмах).

Глей, глею. Пластична, переважно гончарна глина сизого, червоного та інших кольорів; мул. Хмиззя, обмазане в глей, говорюча ластівка носить. Поки не зліпить гнізда (М.Зеров).

ҐНІТ - ГНІТ

Ґніт, ґнота. Стрічка або шнур, що використовується для горіння в гасових лампах, свічках тощо. Тихо потріскує ґніт у лампі (В.Кучер); Свічка нагоріла; велика жужелиця на ґноті задержувала світ (Панас Мирний); Лежать при гарматах горами ядра, стоїть в бочках порох, наготовлено в надійному місці сухі ґноти (Н.Рибак).

Гніт. 1. р. -у. Гноблення, пригнічення. Народ століття зносив гніт, Терпів ярмо й сваволю (О.Олесь); Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (П.Грабовський); Вперше в житті наліг йому на душу тяжкий гніт розпачливої безвиході (С.Голованівський).

2. р. -а. Важкий предмет, що його кладуть на що-небудь для постійного тиснення. Часом він [Єгипет] ворушивсь, наче лев у кайдани закутий, Глухо покрикував, наче підземний вогонь, Тяжко придавлений гнітом гори кам’яної (Леся Українка).

ҐРАТИ, ґрат, мн. Переплетення переважно металевих прутів, штаб, що використовується для загорожі. Стогнуть брати наші в тюрмах проклятих, Ґрати залізні рвучи (О.Олесь); Ми бачили світ неначе із-за ґрат – Впадає в око грубе, пересічне (М.Руденко).

ҐУЛЯ - ҐУЛЯ

Ґуля, -і, ор. -ею. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару тощо. їй здавалось, що вона або наб’є собі ґулю на голові, або завалить стелю в старенькій хаті (М.Коцюбинський); Лице услалося синіми плямами, на лобі в кулак завбільшки вигнало гниючу ґулю (Панас Мирний); – Годі сидіти в плавнях та рибу ловити! – лементував козак з ґулею на лобі (М.Лазорський).

Гуля, -і, розм. Голуб. А гуля біленька, Дитина маленька (пісня); Ой люлі, люлі, Прилетіли гулі (пісня).

Д (де). Як назва літери вживається в с. р.: мале д; як назва звука вживається в ч. р.: кінцевий д, приголосний д.

Поиск по сайту: