Lesen Sie den Text und geben Sie seinen Inhalt ins Deutsche wieder. "Гітлерюгенд" (Hіtlerjugend - "Гітлерівська молодь"), молодіжна нацистська організація воєнізованого типу

"Гітлерюгенд" (Hіtlerjugend - "Гітлерівська молодь"), молодіжна нацистська організація воєнізованого типу, головний кадровий резерв НСДАП. Була створена декретом від 1 грудня 1936. На чолі її був поставлений рейхсюгендфюрер Бальдур фон Ширах, що підкорявся безпосередньо Гітлеру. Приналежність молоді до "Гітлерюгенд" була обов'язковою. Гітлер, який вважав, що існування тисячолітнього рейха можна забезпечити лише шляхом відповідного виховання підростаючого покоління, заявляв: "Надзвичайно активна, владна, жорстока молодь - от що я залишу після себе. У наших лицарських замках ми виростимо молодь, від якої здригнеться світ... Молодь повинна бути байдужа до болю. У ній не повинно бути ні слабості, ні ніжності. Я хочу бачити в її погляді блиск хижого звіра..." Закон 1936 констатував, що німецька молодь повинна виховуватися "у фізичному, духовному й моральному відношенні в дусі націонал-соціалізму, служіння народу й національному співтовариству". Всі існуючі раніше в Німеччині молодіжні клуби й союзи увійшли до складу "Гітлерюгенд", що охоплював близько 60% німецької молоді. 25 березня 1938 вийшло розпорядження, що регулює структуру "Гітлерюгенд".

Організація включала німецьку молодь у віці від 10 до 18 років і ділилася на вікові категорії. Молодша група: хлопчики від 10 до 14 років - "Дойче юнгфольк" ("Німецька молодь"); з 14 до 18 років - власне "Гітлерюгенд". Жіноча організація в складі "Гітлерюгенд": дівчата у віці від 10 до 14 років - "Юнгмедельбунде" ("Союз дівчат"); від 14 до 18 років - "Бунд дойчер медель" ("Союз німецьких дівчат").

Прийом і виховання членів "Гітлерюгенд" були ретельно відрегульовані. Щорічно 15 березня кожен хлопчик, який досяг десятилітнього віку, зобов'язаний був зареєструватися в Імперській молодіжній штаб-квартирі. Після ретельного вивчення відомостей про дитину і її родину, де особлива увага приділялася "расовій чистоті", вона вважався "вільною від ганьби" і зараховувалася в молодшу вікову групу - юнгфольк. Потім відбувалася врочиста церемонія прийому, присвячена дню народження фюрера (20 квітня), у присутності високого партійного керівництва. Перехід до наступної вікової групи відбувався також урочисто й помпезно.

Молоді люди, що досягли 18-літнього віку, могли вступати в націонал-соціалістичну партію й потім у СА або СС. З 19 років молоді нацисти несли обов'язкову 6-місячну трудову повинність у спеціальних трудових таборах, де освоювали яку-небудь професію й привчалися до строгої дисципліни. Потім проходили дво – трирічну армійську службу в рядах вермахту. У такий спосіб під пильним нацистським контролем постійно перебувала німецька молодь у віці від 10 до 21 року.

Керівництво "Гітлерюгенд" намагалося будь-якими способами залучити молодь: організовувало спортивні змагання, туристичні походи, молодіжні зльоти, міжнародні зустрічі з членами молодіжних фашистських об'єднань Італії та інших країн. Проводилися регулярні паломництва в Браунау, на батьківщину Гітлера. Будь-який підліток міг знайти в діяльності "Гітлерюгенд" що-небудь цікаве для себе: заняття мистецтвом або народними промислами, авіамоделювання, журналістика, музика, спорт і т.д. З початком другої світової війни члени "Гітлерюгенд" займалися збором ковдр та одягу для солдатів, відправленням посилок на фронт. Кожен їх день був розписаний по хвилинам, і в молоді ледь залишався час для своїх родин. Більшість батьків не заперечували проти подібного розпорядку, і, як наслідок, в підлітків не формувалося інших, ніж нацистські, етичних і світоглядних поглядів, що, власне, і було метою нацистського виховання молодого покоління.

Ще 6 вересня 1935, виступаючи на Нюрнберзькому партійному з'їзді, де перед трибунами промарширували 54 тис. німецьких юнаків, Гітлер сформулював виховні критерії нацизму: "Нам не потрібні інтелектуальні вправи. Знання є руйнівним для моєї молоді... На нашу думку, молодий німець майбутнього повинен бути струнким і спритним, жвавим як хірт, гнучким як шкіра й твердим як сталь".

З 8 серпня 1940 "Гитлерюгенд" очолював Артур Аксман. Організація була розпущена після поразки Третього рейха.

27. Hören Sie den Text an.

LUDWIG II. EIN TRAURIGER MÄRCHENKÖNIG

In Bayern gibt es viele interessante Gebäude. Doch die Schlösser Linderhof, Neuschwanstein und Herrenchiemsee locken besonders viele Besucher an. Allein Neuschwanstein besichtigen jedes Jahr von mehr als eine Million Menschen aus aller Welt.

Was fasziniert die Leute so sehr an diesen Bauwerken?

Die Frage ist leicht zu beantworten, wenn man weiß, wer sie plante und bauen ließ: Ludwig II., der bayerische „Märchenkönig". Doch wer war dieser Mann eigentlich? Werfen wir einen kurzen Blick auf sein Leben:

Ludwig wird 1845 im Schloß Nymphenburg bei München geboren. Sein Vater ist der bayerische König Max II. Als altester Sohn wird Ludwig von ihm die Krone erben. Der junge Prinz hat ein großes Vorbild: Ludwig XIV. Er möchte ein absoluter Herrscher werden, so wie der französische Sonnenkönig 200 Jahre vor ihm. Alle Menschen sollen ihm zu Füßen liegen und liber ihm soll es nur Gott geben.

Als sein Vater 1864 stirbt, ist Ludwig gerade 18 Jahre alt. Er muss erst lernen, dass seine Träume nicht Wirklichkeit werden können. Denn die Zeit der absoluten Monarchie ist in Europa seit der Französischen Revolution von 1789 vorbei.

Enttäuscht überlässt Ludwig die Regierung seinen Ministern. Er wendet sich der Kunst zu. Man will ihn nicht als Herrscher? Nun gut, er schafft es auch alleine. Wozu braucht er ein Volk? Er wird einfach spielen, dass er ein großer König ist.

Allerdings braucht er dazu eine passende Bühne. Oder besser: mehrere Bühnen. Und die lässt er jetzt bauen. Linderhof soll sein Rokoko-Schlüsschen sein, Neuschwanstein seine romantische Ritterburg und Herrenchiemsee das große Versailles. Für diese Schlüsser gibt Ludwig fast das gesamte königliche Vermögen aus. Die besten Handwerker arbeiten für ihn. Sie verwenden die schönsten und teuersten Materialien.

Und Ludwig? Er spielt seine einsame Rolle immer besser. Er fährt im Winter nächtelang auf einem vergoldeten Schutten durchs Land. Er schläft in vergoldeten Betten und reist in vergoldeten Kutschen. Das einfache Volk bewundert ihn. Aber den Machtigen steht er im Weg. Sie wollen nicht mit ihm ins Mittelalter zurück. Sie wollen einen König mit Verständnis für Fortschritt und Industrie.

Im Juni 1886 wird Ludwig II. von einer Regierungskommission für verrückt erklärt und abgesetzt. Nur wenige Tage später stirbt er im Stamberger See. War es ein Badeunfall? Tötete er sich aus Verzweiflung über sein Schicksal selbst? Oder wurde er vielleicht sogar ermordet? Diese Fragen werden wohl nie eine Antwort finden.

Fest steht nur, dass das außergewöhnliche Leben des Märchenkönigs und sein geheimnisvoller Tod seither die Menschen in allen Teilen der Welt fasziniert. Filme, Theaterstücke, Musicals und unzählige Bücher machen Ludwig II. zu einer der etsten Popstars der Geschichte. Und zu einem der bekanntesten und beliebtesten Könige aller Zeiten.

So hat er also sein Ziel, unter den Herrschern einer der ganzen Großen zu sein, am Ende doch noch erreicht.

Поиск по сайту: