Гейдельбергський університет

Найстаріший і найпрестижніший університет Німеччини був заснований в 1386 році за активного сприяння Папи Римського. Першим був відкритий теологічний факультет, потім юридичний і філософський. Першим ректором був Марсиліус фон Інген, а професора були запрошені із Праги та Парижа. Тоді ж першими студентами Гейдельберга був складений знаменитий студентський гімн Gaudeamus.

Центр Гейдельберга – замок, резиденція династії Віттельсбахів. Це ціле місто в місті, будівлі якого будувалися в епоху Ренесансу й раннього бароко. В 18 столітті замок згорів, і збідніла династія не стала його відновлювати. В 19 столітті це зробив магістрат, і тепер тут щоліта проводиться театрально-музичний фестиваль.

Стародавній німецький університет Гейдельберга з 30-х років XІ століття і до самого початку Першої світової війни являвся одночасно і найбільш російським університетом Німеччини. З 84 російських студентів, що приїхали в 1835 році в Німеччину для "закінчення наук", більше третини потрапили в Гейдельберг. А до початку ХХ століття в ньому навчалося більше росіян, ніж у всій Європі в середині XІ століття.

Серед видатних випускників цієї освітньої установи значаться видатний мандрівник, антрополог й етнограф Микола Миклухо-Маклай, політик і підприємець Олександр Гучков. У Гейдельберзі вчилися поети Осип Мандельштам і Саша Чорний.

У списках випускників Гейдельбергского університету - імена великих філософів Гегеля і Ясперса, натураліста Роберта Бунзена, федерального канцлера Німеччини Гельмута Коля. Зі стін університету вийшли 8 нобелівських лауреатів.

Із часом кількість факультетів збільшилася до дванадцяти - додалися медичний, лінгвістичний, економічний, хімічний, фізико-астрономічний, біологічний, соціологічний факультети, а також факультет математики й інформатики; відкрився факультет медицини в Манхеймі. На базі університету працюють біохімічний центр, центр інформатики, молекулярної біології і Південної Азії. Всесвітню популярність має Гейдельбергский інститут ядерної фізики ім. Макса Планка, що проводить спільні експерименти з Московським інститутом ім. І.В. Курчатова.

Сьогодні в Гейдельбергському університеті навчається більш ніж 25 тис. людей, це приблизно п'ята частина населення міста. 15% з них - іноземці. Більше 2,5 тисячі студентів прибуло з Європи і 890 – з Азії. Вихованці вузу є громадянами 128 країн світу. Для такої величезної кількості студентів і викладачів потрібно багато – одних професорів тут працює біля чотирьох сотень!

Є відомості, що свідчать про те, що саме в Гейдельбергському університеті навчався доктор Фауст. У списках учнів філософського факультету Гейдельбергского університету за 1509 рік справді значиться якийсь Йоганн Фауст - бакалавр теології.

У річному звіті камермейстера Ганса Мюллера (від Вальпургійового дня року 1519 до наступного Вальпургієвого дня року 1520) йдеться: "Призначено й подаровано філософові докторові Фаусту 10 гульденів за складання гороскопу або пророкування долі милостивому моєму панові. Сплачено в неділю після Схоластики за розпорядженням його преосвященства".

А от що написано в "Лейпцігській хроніці" Фогеля: "У народі ходять чутки (і це підтверджується в одній старій лейпцігській хроніці 1525 року), начебто одного разу, коли робітникам в Ауербахівському винному льосі ніяк не вдавалося викотити непочату бочку з вином, знаменитий чорнокнижник доктор Фауст сів на неї верхи, і за допомогою його чар бочка сама поскакала на вулицю". Нарешті подивимося протокол постанов магістрату міста Інгольштадта: "Сьогодні в середу після Віта, 1528 року. Наказати віщунові Фаусту, щоб він покинув місто та шукав собі їжу в іншому місці".

27. Hören Sie den Text an.

АUСН BLINDE КÖNNЕN LESEN

Heute wollen wir einmal von Büchern sprechen — von Büchern für Menschen, diе nicht sehen können. Für uns, diе sehen, gibt es ja genug Bücher. Vielleicht schätzt der eine оdеr dеr andere diе Bücher gаr nicht hoch genug. Er liest sie und legt sie wieder weg, und dabei denkt er nicht daran, wеlch eine wunderbare Sache so ein Buch ist. Ein Buch öffnet ja immer vor uns еinе Tür in ein Stück Wеlt, das wir noch nicht kаnntеn. Natürlich heißt das nicht, dаß man nach jеdеm Buch eine Hymne auf Gutenberg singen muß, auf dеn Mann, der diе Buchdruckerkunst erfunden hat.

Die Blinden haben ihren eigenen Gutenberg. Er heißt Louis Braille. Ende des 18. Jahrhunderts begann man davon zu sprechen, daß man auch Blinde unterrichten sollte. Damals entstanden in vеrsсhiеdеnеn Ländern Lehranstalten für Blinde. Die Аrbеit war lеiсht, man hatte ja noch kеinе Erfahrung. Doch bаld zeigten sich diе ersten Erfolge. Unter den Blinden sind ja viele begabte Menschen, diе auf manchen Gebieten bessere Lеistungсn еrzielеn als Sеhеndе.

Die größte Schwierigkeit war, daß es keine Büсhеr für diе Вlindеn gab. Es gab keine Blindenschrift. Da hatte 1825 der sechzehnjährige Blinde Louis Вrаillе im französischen Blindeninstitut eine gеniаlе Idее. Er erfand eine Scnrift, diе aus еrhаbеnеn Рunktеn besteht. Jedem Buchstaben entsprechen 1-6 Punkte. Diese Рunktе sind bеi jedem Вuсhstаbсn аndеrs аngеоrdnеt.

Louis Braille hat damit eine internationale Blindenschrift gеsеhаffеn, diе mаn leicht lesen und schreiben kann. Маn hat sie später nосh vеrbеssеrt und vеrеinfаcht.

Es gibt jеtzt in der gаnzеn Welt nur Lehranstalten für Blinde, sondern auch Blindеnbibliоthеkеn und Blindеnbuсhdruckеrеiеn. Viеlе Tausende Bücher sind in Вlindеnsсhrift gedruckt. Und in dсn Вibliоthеkеn, Redaktionen und Druckereien sind bundе Вibliоthеkаrе, Redakteure und Вuсhdruсkеr tätig.

Поиск по сайту: