Економічний зміст продуктивних сил

Продукти́вні си́ли (англ. produce — виробляти) — засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага(здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.

Продуктивні сили суспільства представляють систему виробничих підприємств і технічних стосунків між ними. Кожне підприємство включає дирекцію (орган, що управляє); виробничий колектив, що складається з відділів, цехів, бригад і інших структурних підрозділів і стосунків між ними; засоби виробництва (матеріально-технічну базу): матеріали, знаряддя, приміщення і тому подібне, технічні стосунки з іншими підприємствами у рамках громадського розподілу праці.

Розвиток продуктивних сил — основа всього суспільного розвитку. Від рівня розвитку і характеру продуктивних сил, насамперед від рівня складності і досконалостізнарядь виробництва, а також від виробничого досвіду, навичок і культури людей залежить продуктивність суспільної праці, ступінь панування людей над природою. Розвиток продуктивних сил лежить в основі зміни і розвитку другого елемента виробництва — виробничих відносин.

В умовах науково-технічної революції вирішальним чинником дальшого зростання продуктивних сил є впровадження у виробництво досягнень науки, яка перетворюється на безпосередню продуктивну силу.

Структура продуктивних сил включає фактори виробництва і елементи взаємодії факторів виробництва(технологія, форми і методи організації виробництва, наука та інформація, виробнича і соціальна інфраструктура, яка обслуговує фактори виробництва)

Метод вивчення продуктивних сил — це спосіб пізнання продуктивних сил, за якого чинники та результати виробництва та економічна система загалом розглядається як така, що саморозвивається на основі об'єктивних економічних законів.

23. Економічний інтерес. Його суб`єкт, об`єкт та функції

Рушійні сили діють через виробничі відносини, які, у свою чергу, відображуються в економічних інтересах. Поява цієї економічної категорії зумовлена існуванням виробничих відносин.
Становище суб'єктів економічних відносин постійно змінюється, їхній розвиток залежить від розвитку продуктивних сил. Розвиваючись разом з останніми, вони активно впливають на них через систему економічних інтересів, які можна класифікувати за різними критеріями (рис. 19).
Система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Інтереси окремих індивідуумів (підприємця і найманих робітників, продавця і покупця), підприємців (тих, які виробляють продукцію і тих, які її купують), підприємств і держави (підприємство зацікавлене у тому, щоб платити менший податок) не завжди збігаються. Суперечності інтересів мають як суб'єктивну, так і об'єктивну основу. Перша пов'язана з виявами суб'єктивізму і волюнтаризму. Друга спричинена відмінностями між економічним становищем різних суб'єктів.
У реальному житті єдність інтересів досягається через реалізацію кожного з них у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації. Особистий інтерес найманого працівника не можна реалізувати, якщо не буде реалізований інтерес підприємства, на якому він працює. Незважаючи на те, що кожний вид економічних інтересів є персоніфікованим, виокремленим, ґрунтується на певній потребі, він органічно пов'язаний з колективними, суспільними інтересами. Це створює фундамент для єдності визначальних (головних) інтересів і позначається на меті виробництва.

Економічний інтерес — це реальний, зумовлений економічними відносинами та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій людей щодо задоволення потреб.

Економічний інтерес є перш за все породженням і соціальним проявом потреби, її усвідомленням. Але реалізуються інтереси через трудову, господарську діяльність людей, їхні економічні відносини.

Економічні інтереси і потреби — рушійні сили соціально-економічного розвитку.

Економічні інтереси нетотожні потребам, їхньому задоволенню. По-перше, економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків (схимники тощо), бути інтересом суб'єкта зниження рівня задоволення потреб.

Не всі люди мають інтерес щодо задоволення власних потреб. Об'єктивна потреба живого організму людини в повноцінному харчуванні може не збігатися із суб'єктивним інтересом людини щодо споживання алкоголю, наркотиків тощо. Отже, інтереси - це усвідомлені потреби (умови) існування суб'єктів господарювання. У сфері економічних відносин потреби виявляються як інтереси. Останні виступають як мотив до діяльності, спрямованої на задоволення потреб.

Економічні інтереси можна класифікувати за суб'єктами їх реалізації як: державні, групові та особисті; у структурі інтересів виділяють виробничі (пов'язані з організацією виробництва) і невиробничі (пов'язані з задоволенням особистих потреб виробника та його потреб як члена суспільства).

Економічні інтереси можна класифікувати за різними критеріями:

1. за ознакою суб'єктивності: особисті, колективні і суспільні інтереси,

2. за ступенем важливості: головні та другорядні,

3. за часовою ознакою: поточні, перспективні,

4. за об'єктом інтересів: майнові, фінансові, інтелектуальні, режиму праці та вільного часу,

5. за ступенем усвідомлення: дійсні та помилкові.

Поиск по сайту: