Потреби та інтереси – рушійни сили економічного розвитку

Джерелом розвитку економіки є реалізація закону зростання потреб, сутність якого полягає в суперечності між розвитком продуктивних сил, розширенням обміну, що сприяє появі нових потреб, і обсягом та структурою споживання, які не відповідають новій системі потреб. Подолання Цієї суперечності відбувається завдяки зростанню потреб. На практиці цей процес виявляється в змінах ступеня задоволення економічних потреб, зростанні вимог до кількості та якості засобів виробництва, що зумовлює появу досконаліших видів машин, верстатів, устаткування, предметів праці.
Кожній формі вияву закону зростання потреб властиві свої методи і способи реалізації (рис. 13).

Знання тенденцій та перспектив розвитку індивідуальних, сімейних, колективних потреб, їхніх структурних змін має важливе значення. Це не тільки впливатиме на нові напрями розвитку виробництва, а й сприятиме тому, щоб людина стала суб'єктом формування потреб, а не лише їхнім пасивним виробником.
Формування потреб, зокрема економічних, характеризується певною спрямованістю. Суспільство має дбати про те, щоб скоротити кількість чинників, що зумовлюють формування потреб, які деформують психологію людей, завдають шкоди їхньому здоров'ю, загрожують існуванню життя на Землі. Потрібно свідомо і цілеспрямовано, використовуючи органи державного самоврядування, вартісні, правові важелі, а також виховні заходи, впливати на об'єктивні умови життя людей, розвивати виробничу й соціальну інфраструктуру, які спонукали б кожного працівника відновлювати потреби, спрямовані на всебічний розвиток людини.

Рушійні сили діють через виробничі відносини, які, у свою чергу, відображуються в економічних інтересах. Поява цієї економічної категорії зумовлена існуванням виробничих відносин.
Становище суб'єктів економічних відносин постійно змінюється, їхній розвиток залежить від розвитку продуктивних сил. Розвиваючись разом з останніми, вони активно впливають на них через систему економічних інтересів, які можна класифікувати за різними критеріями (рис. 19).
Система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Інтереси окремих індивідуумів (підприємця і найманих робітників, продавця і покупця), підприємців (тих, які виробляють продукцію і тих, які її купують), підприємств і держави (підприємство зацікавлене у тому, щоб платити менший податок) не завжди збігаються. Суперечності інтересів мають як суб'єктивну, так і об'єктивну основу. Перша пов'язана з виявами суб'єктивізму і волюнтаризму. Друга спричинена відмінностями між економічним становищем різних суб'єктів.
У реальному житті єдність інтересів досягається через реалізацію кожного з них у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації. Особистий інтерес найманого працівника не можна реалізувати, якщо не буде реалізований інтерес підприємства, на якому він працює. Незважаючи на те, що кожний вид економічних інтересів є персоніфікованим, виокремленим, ґрунтується на певній потребі, він органічно пов'язаний з колективними, суспільними інтересами. Це створює фундамент для єдності визначальних (головних) інтересів і позначається на меті виробництва.

Поиск по сайту: