|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Поняття «нестабільність» означає, що розвиток економіки супроводжується відхиленнями від нормального процесу розвиткуФорми нестабільності не є випадковим явищем, вони характеризуються певними закономірностями вияву, властивими ринковій економіці. Водночас ринкова економіка створює засоби забезпечення рівноваги між економічними процесами, оскільки в умовах конкуренції, дії економічних законів явища нестабільності зумовлюють появу економічних протидіючих чинників. Ефективність розвитку виробництва забезпечується за допомогою економічних засобів подолання явищ нестабільності. В умовах конкурентно-ринкової економіки виробництво розвивається циклічно. Кожний цикл складається з чотирьох фаз: кризи, депресії, пожвавлення, піднесення (рис. 142). Фази відрізняються одна від одної тривалістю, особливостями проходження. Криза є початковою фазою циклу. Під час кризи відбувається розрив між сукупною пропозицією товарів, послуг на рийку та існуючим на них сукупним попитом, неможливість реалізації продукції спричинює затоварювання, скорочується виробництво. Багато працівників втрачає роботу. Це призводить до зменшення фонду заробітної плати та купівельної спроможності населення, що загострює проблему реалізації товарів і послуг. АБ — криза; БВ — депресія; БТ — пожвавлення; ГД — піднесення Під час кризи внаслідок нагромадження товарних запасів скорочуються замовлення виробничим підприємствам, зменшується закупівля засобів виробництва. Відбувається масове банкрутство підприємств. Далі настає депресія. Ця фаза характеризується такою точкою спаду виробництва, за якої скорочується зайнятість населення, всі економічні показники досягають свого найнижчого рівня. Під час депресії виробництво не скорочується, проте й не зростає. Поступово депресія змінюється пожвавленням. Починається зростання виробництва, яке триває доти, доки не досягне найвищої точки попереднього піднесення. Перевищення цієї точки означає перехід від фази пожвавлення до фази піднесення, яка згодом змінюється кризою. Економічний цикл — це часовий проміжок між двома кризами У розвитку економіки існують середні й короткі цикли. Найбільш помітні та відчутні — середні цикли, тому економісти називають їх базисними. У чому ж полягає причина циклічного розвитку економіки, особливо поява такої її фази, як криза? Після виникнення першої кризи минуло майже 180 років. Проте досі триває дискусія щодо причини економічних криз. Підраховано, що є близько 200 підходів до цієї проблеми. Існує припущення, що кризи зумовлені появою плям на Сонці, ритмом руху планети Венера. Це причини, які не залежать від волі людей. І вони не варті спеціального розгляду. Згідно з теорією К. Маркса, причиною економічної кризи є наявність економічної суперечності між суспільним характером виробництва та приватнокапіталістичною формою привласнення його результатів. Позбутися криз можна лише з ліквідацією капіталізму. Сьогодні також є прихильники цієї теорії. У деяких країнах (наприклад, у горах Непалу, Колумбії) повстанці-марксисти вже понад 30 років ведуть збройну боротьбу за повалення капіталізму. Проте народи деяких країн Європи (колишні соціалістичні країни) без особливого жалю позбавилися «командного соціалізму» і повернулися до того суспільного ладу, якому «загрожує» циклічний характер розвитку. Слід зазначити, що за останні 100 років основна суперечність капіталізму вже не має такої гостроти, як за життя К. Маркса. У сучасних розвинених країнах нині істотно підвищився життєвий рівень населення. Приватна капіталістична власність поступилася місцем корпоративній. У розподілі прибутків беруть участь і працівники. Було розв'язано багато соціальних проблем. Так, тривалість робочого дня у цих країнах нині не вища, ніж була у соціалістичних країнах. У розвинених країнах (особливо у США) ідеї соціалізму і заклики до повалення капіталізму сьогодні не мають відчутної підтримки з боку населення. Тому багато економістів шукають причину усунення економічних криз у процесі розвитку й удосконалення панівного суспільного ладу. Помітну роль у виявленні причин економічних криз надвиробництва відіграв відомий англійський економіст Дж. Кейнс. У 1936 р. побачила світ його основна праця «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей». У ній учений розглядав економіку буржуазного суспільства не на рівні окремо взятих підприємств, тобто на мікроекономічному рівні, а на рівні макроекономіки. Центральну роль він відводив проблемі формування «ефективного попиту» і запропонував заходи щодо посилення стимулювання підприємців до інвестицій (капіталовкладень). На думку Дж. Кейнса, подоланню кризи сприятимуть заходи щодо підвищення норми прибутку, зниження якої відбулося через високий позичковий відсоток. Недостатнє збільшення інвестицій означає обмеження зайнятості і зростання безробіття. Тому Дж. Кейнс закликав до збільшення приватних і державних інвестицій. Саме вони мали забезпечити зростання виробництва і зайнятість населення країни. Близькою до поглядів Дж. Кейнса була позиція українського економіста М. І. Тугана-Барановського. Він раніше від англійського вченого пропонував здійснити інвестування, особливо в галузях виробництва засобів виробництва. На його думку, саме це могло сприяти неухильному розширенню виробництва. Слід зазначити, що в сучасних умовах гострота економічних криз надвиробництва помітно зменшилася. Сам цикл зазнав певної деформації: тривалість фаз кризи і депресії вже не така довга, як у середині XX ст. Особливої уваги заслуговує не тільки виявлення причин появи кризи, а й способи подолання кризових явищ: оновлення засобів праці, основного капіталу підприємств. Майже в усіх підручниках і навчальних посібниках згадується про оновлення основного капіталу як важливу матеріальну основу відтворення, однак при цьому не виявляються дійсні причини зазначеного процесу, не звертається увага на те, яку роль у припиненні кризових явищ відіграє технічний прогрес. Крім «середніх» і «коротких хвиль» для економіки характерні ще «довгі хвилі», які відомі вченим вже понад 100 років. Заслуга у створенні теорії «довгих хвиль» належить М. Д. Кондратьеву. На його честь ця теорія названа «цикл Кондратьева». Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |