Економічні закони. Їх пізнання та використання

Економічні закони відображують істотні причинно-наслідкові зв'язки суб'єктів виробничих відносин, економічних процесів і явищ.
Кожний закон має процес-причину і процес-наслідок.

Процес-наслідок економічного закону виникає в результаті подолання економічної суперечності між процесом-причиною та економічним процесом, який є чинником, що протидіє процесу-причині. Інакше кажучи, це наслідок розвитку продуктивних сил, кількісних змін у процесі виробництва.
Зростання рівня потреб суспільства — не випадкове явище, воно породжується дією закону підвищення потреб, є процесом-наслідком цього закону. Це явище вступає у суперечність з недостатньою величиною суспільного багатства для задоволення потреб, що зростають. Суперечність, що виникла, долається на основі збільшення суспільного багатства.
В економічному законі перехід від процесу-причини до процесу-наслідку є особливою формою руху, де один економічний процес породжує інший, а внутрішнім імпульсом для цього є об'єктивні економічні суперечності.
Суперечності економічного закону розв'язуються не автоматично, а внаслідок суспільних дій людей. Цей процес за сприятливих умов завершує перехід до процесу-наслідку, який виявляється у різних формах. Таким чином, форми вияву економічного закону — це наслідок реалізації його причинно-наслідкового зв'язку. Вони впливають на економічні процеси, розвиток економіки в цілому. Це спричинює різні соціально-економічні наслідки залежно від умов дії закону. Оптимальні умови функціонування економіки зумовлюють раціональні форми вияву економічного закону. Якщо економічний закон реалізується в умовах, що відрізняються від нормальних, то форми його вияву призводять до соціально негативних наслідків.
Сутність економічного закону можна відобразити через його кількісне вираження, або математичну модель закону. Економічні закони, як правило, виражають через формули функціональної залежності, проте кількісне вираження деяких законів (переважно законів сфери обігу товарів) можливе лише на основі визначення певних співвідношень. Це зумовлено дією суб'єктивних чинників. Визначення кількісного вираження економічного закону має велике значення. Воно дає можливість зрозуміти напрям розвитку економічних процесів, своєчасно виявити недоліки і вжити відповідних заходів щодо їх усунення.
Економічні закони мають певну структуру, яка містить чотири основні складові: причинно-наслідковий зв'язок, суперечність, кількісне вираження, форми вияву (рис. 8).

Сутність закону виявляється у його причинно-наслідковому зв'язку. Слід зазначити, що досить часто у навчальній літературі для деяких законів він не наводиться.
Наприклад, для закону вартості вказується процес-наслідок (розвиток товарного виробництва на основі витрат відповідно до втіленої в них абстрактної суспільно необхідної праці), проте не розкривається, що с причиною цього наслідку. Отже, сутність закону не виявляється.
Спільність економічних законів із законами природи полягає в їх об'єктивності, а відмінність — у тому, що вони виявляються через дії людей та існують у певних часових межах (деякі закони діють упродовж існування певної формації); економічні закони менш точні, ніж закони природи; предмет економіки відрізняється непостійністю, мас багато виявів, зазнає значного впливу суб'єктивної діяльності людини.
В економічних дослідженнях використовується метод абстракції, тому потрібно навчитися відрізняти істотні риси і риси, які можна не враховувати. Це жодним чином не вплине на розуміння сутності досліджуваного явища.
Більшість економістів приділяє значну увагу класифікації економічних законів.

Так, виокремлюють загальні економічні закони, властиві всім суспільним способам виробництва (закон зростання продуктивності праці закон економії часу тощо),

закони, які діють у кількох суспільно-економічних формаціях (закон вартості, закон попиту, закон пропозиції та ін.),

специфічні економічні закони, що діють у межах одного способу виробництва.

Процес пізнання економічного закону полягає у розкритті сутності цього закону, виявленні механізму його дії.
Є два способи пізнання економічних законів: через виявлення нових законів і через поглиблене дослідження сутності, механізму дії та взаємодії відомих законів.
Науковий шлях вивчення економічних законів передбачає існування кількох рівнів пізнання (рис. 9).

На першому рівні відбувається пізнання економічних законів як законів об'єктивно існуючого життя суспільства, виробничих відносин. З багатьох тисяч економічних зв'язків виявляють істотні, що мають сталий характер.
Другий рівень пізнання економічних законів ґрунтується на результатах, отриманих на першому рівні, і реалізується у процесі наукової діяльності. Пізнання відбувається через теоретичне відображення реально існуючих об'єктивних законів. Це відображення може бути більш-менш повним. Воно виражається через закони науки (закони економічної теорії).
Економічний закон, що діє в системі виробничих відносин, слід відрізняти від закону науки. Останній є економічною категорією (складною порівняно зі звичайними категоріями) і залежить від якості наукових досліджень.
Третій рівень пізнання економічних законів полягає в апробації законів науки на практиці. На основі результатів господарської діяльності роблять певні висновки й узагальнення, вносять необхідні доповнення та зміни до наукових визначень і описів економічних законів, удосконалюють механізм їхнього використання.

Механізм використання економічних законів передбачає реалізацію комплексу заходів, спрямованих на подолання економічних суперечностей, розвиток форм, принципів і методів застосування цих законів для ефективного ведення господарства, зокрема дії державних органів, які на основі економічних законів регламентують діяльність різних ринкових структур (наприклад, бірж), підприємців, фірм як основних ланок господарства.
Розрізняють три рівні використання економічних законів: економі-ко-теоретичний, безпосередньо управлінський і практичний (рис. 10).

Усі вони у широкому розумінні належать до системи управління господарством.
Функцією економічної теорії є доведення економічних законів до підприємців, управлінських економічних структур у вигляді рекомендацій. На основі результатів наукового аналізу економічних законів, взаємодії об'єктивних причинно-наслідкових зв'язків з урахуванням досягнутого рівня продуктивних сил, поєднання економічних інтересів створюється науково обґрунтована концепція розвитку економіки. Це і становить зміст економіко-теоретичного рівня використання економічних законів. На сучасному етапі для України провідною концепцією є перехід до ринкових відносин.
Безпосередньо управлінський рівень використання економічних законів Є компетенцією органів державної влади. Спираючись на закони економічної теорії, концепцію розвитку економіки, вони визначають методи, форми і засоби господарювання, розробляють державні закони, законодавчі акти та інші документи, які мають директивний характер, визначають і затверджують економічні показники.
Третій рівень — це використання економічних законів у практиці господарювання фірм, підприємств, інших організацій, які мають відношення до виробництва, тобто це суспільно-практична діяльність людей, пов'язана з прийняттям економічних рішень, використанням економічних важелів.
Безумовно, підприємці не можуть планувати свою діяльність, виходячи тільки з рішень державних органів. Останні розробляють лише правові засади господарської діяльності, так звані єдині правила. Підприємці мають певну самостійність і свободу вибору, а у своїй діяльності спираються на знання та використання економічних законів. Більшу самостійність отримали не тільки приватні, колективні, а й державні підприємства. Нині з багатьох питань господарювання підприємства вже не чекають команди згори, а діють згідно з вимогами економічних законів.
Оскільки процес пізнання не завжди адекватно відображує об'єктивну дійсність, а форми і методи використання законів є продуктом суб'єктивної діяльності людей, механізм використання законів може містити елементи, що не відповідають об'єктивній дійсності.
У реальному житті дія економічних законів певною мірою збігається зі свідомим використанням їх, адже закони не можуть бути реалізовані без участі людини. Однак сам процес використання економічних законів може набувати різних форм. Люди можуть заздалегідь передбачити певні процеси і свідомо здійснити певні дії. Це так зване свідоме наукове використання економічних законів.
Проте іноді суперечності, що виникають у реальному економічному житті, вчасно не виявляються, і лише з появою негативних явищ вживаються заходи щодо їх усунення. У цьому разі говорять про використання економічних законів з елементами стихійності у розвитку економіки.

Поиск по сайту: