ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА

КОРЕКЦІЯ ВІДХИЛЕНЬ

У ПОВЕДІНЦІ ДІТЕЙ

План

1. Поняття про девіантну поведінку.

2. Соціально-психологічна характеристика видів девіантної поведінки.

2.1. Характеристика делінквентної поведінки.

2.2. Характеристика адиктивної поведінки.

2.3. Характеристика суїцидної поведінки.

3. Біологічні, соціальні та психологічні детермінанти відхилень у поведінці.

4.Психологічна характеристика важковиховуваності як основи формування девіацій.

5. Психолого-педагогічна корекція девіантної поведінки школярів у навчально-виховному процесі.

5.1. Превенція девіантної поведінки.

5.2. Психолого-педагогічна інтервенція девіантної поведінки.

Література

1. Антонова-Турченко О. Г. Психологическая диагностика й коррекция личности трудновоспитуемых детей й подростков / О. Г. Антонова-Турченко, Е. Й. Дранищева, Л. С. Дробот. -- К.: ТЗМН, І997. - 312 с.

2. Байярд Р. Т. Ваш беснокойный подросток / Р. Т. Байярд, Д. Байярд. - М.: Просвещение, 1991. - 224 с.

3. Бандура А. Подростковая агрессия / А. Бандура, Р, Уолтерс.- М.: Апрель Пресе; Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. - 512 с.

4. Борба М. Нет плохому поведению: 38моделей плохого поведения ребенка й как с ним бороться / М. Борба. М-: Издательский дом «Вильямс», 2004. - 320с.

5. Воспитаняетрудного ребенка: дети с девиантным поведением / под ред. М. Й. Рожкова. - М.: ВЛАДОС, 2001- 240 с.

6. Захаров А. Й. Как предупредить отклонения в поведении ребенка А. Й, Захаров. М.: Просвещение, 1986. 128 с.

7. Зинченко С. Й. Трудные дети / С. Н. Зинченко. - К.: Радянська школа, 1988. 62 с.

8. Змановская Е. В. Девиантология: (психология отклоняющегося поведения): учеб. пособие для студ. высш, учеб. завед / Е. В. Змановская. - М,: Издательскии центр «Академия», 2003. 288 с.

9. Королев В. В. Психичсские отклонения у подростков-правонарушителей / В. В. Королев. - М.: Медицина, 1992.-208 с.

10. Леонгард К. Акценитуированные личности / К. Леонгард. -К,: Вища школа, 1981. - 392с.

11. Максимова Н. Ю. Основи дитячої патопсихології / Максимова,, В. М. Піскун. К.: Перук, 1996. - 464 с.

12. Медико-соціальні та правові аспекти девіантної поведін­ки дітей та підлітків / Г. О. Слабкий, В. В. Беспалько, О. В. Коган, О. О. Федьков. Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2004. - 32 с.

13. Миллер А. Й. Противоправное поведение несовершеннолетних / А- Й. Миллер. - К.: Наукова думка, 1985. — 150 с.

1-1 Миньковский Г. М. Профилактика правонарушеннй среди несовершеннолетних / Г. М. Миньковский, А. П. Тузов. -К.: Политиздат Украини, 1987. - 215 с.

15. Михайловская Й. Б. Трудные ступени: профилактика антиобщественного поведения / Й. Б. Михайлонская, Г- В. Вершинина. — М.: Просвещение, 1990. - НЗс.

16. Овчарова Р В. Практическая психология в начальной школе Р. В. Овчарова. - М.: ТЦ «Сфера», 1996. - 240с.

17. Овчарона Р. В. Справочная книга школьного психолога Р. В. Овчарова. М.: Просвещение, 1996. - 352 с.

18. Психологическая профилактика недисциплинированного поведения учащихся / под ред. Л. М. Проколиенко,. - К.: Вища школа, 1989. 254 с.

19. Ранняя профилактика отклоняющегося поведения учащихся / под ред. В. А. Татенко,. - К.: Рад. школа, 1989. 128 с.

20. Худик В. А. Работа психолога в наркологическом стационаре В. А. Худик. - К.: Здоровье, 1989. 96с.

21. Шмалей С. В. Основы наркологии С. В. Шмалей. Херсон, 2000 224с.

1. Поняття про девіантну поведінку

Девіантна поведінка це один із видів дезадаптивної по­ведінки, який являє собою систему вчинків, що суперечать прий­нятим у суспільстві правилам або моральним нормам і наносять шкоду суспільству або самій особистості.

Девіантна поведінка займає свою особливу нішу серед пси­хологічних феноменів. Вона існує поряд з такими явищами, як психічна хвороба, патологічний стан, невроз, психосоматичні розлади і т.п. Названі феномени розглядаються з точки зору ме­дичної норми на осі "здоров'я — хвороба". Девіантна поведінка не може розглядатись з позицій патопсихології або дефектології, оскільки вона виражає соціально-психологічний статус особистості на осі "соціалізація дезадаптація ізоляція".

О. В. Змановська виділяє специфічні особливості девіантної поведінки:

1. Не відповідає загальноприйнятим або офіційно визнаним соціальним нормам,

2. Викликає негативну оцінку з боку оточуючих, яка може мати форму осуду, соціальних санкцій аж до кримінального по карання. Слід взяти до уваги, що санкції, виконуючи функцію попередження небажаної поведінки, можуть призводити до та­кого негативного явища, як стигматизація особистості - навіщування на неї ярликів. Поступово ярлики девіанта формують девіантну ідентичність, посилюють ізоляцію, перешкоджають позитивним змінам, зумовлюють рецидиви.

3. Наносить реальну шкоду самій людині та оточуючим, тоб­то може бути деструктивною або аутодеструктивною. Тому їх не можна відносити до девіантної поведінки. Хоч вони також е відхиленням від соціальних норм і викликають роздратування у консервативно налаштова­ної частини населення, але є швидше корисними для суспільства, ніж небезпечними. Так, радикальні особистості прагнуть корінних перетворень в суспільстві, що стимулює прогресивні зміни в ньому. Креатори, відрізняючись нестандартністю, оригі­нальністю, виступають у якості дослідників і першовідкривачів. Маргинали протиставляють себе більшості, розширюючи таким чином межі соціальних норм.

4. Повинна відповідати загальній спрямованості особистості. У походженні девіантної поведінки велику роль часто відіграють по-перше, дефекти правової та моральної свідомості, по-друге, егоїстичний зміст потреб особистості, по-третє слабкість волі, емоційна нестійкість і вразливість, негативні звички та якості характеру. Така поведінка не може бути наслідком нестандарт­ної або кризової ситуації, наслідком самооборони.

5. Знаходиться в межах медичної норми. Девіантна особис­тість може займати будь-яке місце на осі "здоров'я - перед-хвороба - хвороба".

6. Супроводжується різними проявами соціальної дезадап­тації.

7. Має виразну індивідуальну, вікову та статеву своєрід­ність. Індивідуальні відмінності зачіпають мотиви, форми проя­ву, динаміку, частоту та виразність поведінки, а також ставлен­ня особи до власних девіацій як до небажаних, неприємних для себе, тимчасових, чи як до привабливих. Термін девіантна поведінка може використовуватись щодо дітей тільки з 9-10-ти-річного віку, оскільки в більш ранньому віці самоконтроль та необхідні уявлення про соціальні норми відсутні. Так, не можна назвати девіантною поведінку трьохрічної дитини, яка повторює десь почуті нецензурні слова.

Девіантна поведінка поєднується з хорошим знанням норм моралі та законів. Але розуміння того, що так поводитись не можна, не зупиняє індивіда, який обрав саме такий спосіб само­ствердження.

При цьому девіантні дії виступають:

• у якості засобу досягнення значущої мети (крадіжки);

• як засіб психологічної розрядки, заміщення блокованої по­треби і переключення діяльності (вживання алкоголю та нар­котиків);

• як самоціль, що задовольняє потребу у самоствердженні (знущання над тваринами).

Девіантна поведінка найбільш яскраво проявляється у під­літковому віці і пояснюється порівняно невисоким рівнем ін­телектуального розвитку, особистісною незрілістю, залежністю від вимог групи і прийнятих в ній ціннісних орієнтацій, наяв­ністю великої кількості суперечностей соціально-психологічного характеру у цьому піковому періоді. Девіантна поведінка у підлітків може виступати у якості засобу самоствердження, протесту проти дорослих. Девіантні підлітки часто виявляють цілий рад особливостей, які свідчіть про значні емоційні порушення. Вони, зазвичай, імпульсивні, дратівливі, запальні, агресивні, конфліктні.

Найбільш повною та зручною е класифікація девіацій О. В. Змановської, за якою виділяється дві групи: деструктив­на (антисоціальна та асоціальна понеділка) та аутодеструктивна (адиктивна та суїцидна поведінка).

Антисоціальна поведінка суперечить правовим нормам, по­грожує соціальному порядку та оточуючим людям. У дорослих людей вона проявляється у формі правопорушень, які карають­ся законом. У підлітків переважають такі види як хуліганство, крадіжки, пограбування, вандалізм, фізичне насилля, торгівля наркотиками. У віці від 5 до 12 років найбільш поширеними є: насилля щодо молодших, жорстокість до тварин, дрібне хулі­ганство, руйнування майна, підпали, крадіжки.

Асоціальна (аморальна) деавіація — це порушення мораль­них норм, то загрожує благополуччю міжособистісних взаємин. Може проявлятися в агресії, сексуальних девіаціях (безладні статеві зв'язки, проституція, зваблення,, ексгібіціо­нізм), азартних іграх на гроші, бродяжництві, утриманстві. У підлітковому віці найбільш поширеними є: втечі з дому, бродяж­ництво, шкільні прогули, брехня, агресивна поведінка, безладні статеві зв'язки, графіті, субкультурні девіації (сленг, татуювання). У дітей частіше зустрічаються втечі:І дому, бродяжництво, шкільні прогули, агресивна поведінка, брехня, крадіжки, жебракування, здирство.

Аутодеструктивна девіація відхиляється від медичних або психологічних норм і загрожує цілісності та розвитку самої осо­бистості. Саморуйнуюча поведінка зустрічається у таких фор­мах: суїциди, хімічна залежність, фанатизм (наприклад, участь в деструктивно-релігійному культі), віктимність (психологічна схильність до того, щоб стати жертвою).

Специфікою аутодеструктивної поведінки підлітків є її опосередкованість груповими цінностями. У підлітків зустріча­ється: наркозалежність, комп'ютерна залежність. У дитячому віці можуть бути: куріння, токсикоманія.

Розглянемо детальніше особливості різних видій девіантної поведінки.

2. Соціально-психологічна характеристика видів девіантної поведінки

Поиск по сайту: