Глибокий ступінь розумової відсталості (ідіотія)

Це найважчий ступінь розумової відсталості, при якому ор­ганічно уражається не лише кора головного мозку, а й частково підкірна, що призводить до грубого порушення фізичного та психічного розвитку.

Більшість з ідіотів є малорухомими або значно обмеженими в моторних можливостях, страждають на хронічні захворювання внутрішніх органів, енурез, енкопрез тощо, їхні потреби й дії мають примітивний характер, рухові реакції с хаотичними,.

При цьому ступені пізнавальна діяльність є повністю несформованою. Діти ніяк не реагують па оточуючих, навіть силь­ним звуком і яскравим світлом не можна привернути їхню ува­гу і утримувати її хоча б деякий час. Вони часто не впізнають рідних, близьких, реагують лише на тих людей, які постійно працюють з ними; здатні розуміти лише прості форми невербального спілкування, в основі яких лежать реакції отримання задоволення, не можуть оволодіти елементарними навичками са­мообслуговування, не вміють піклуватись про себе і потребують постійної допомоги, опіки і контролю. Окремі з них можуть на­вчитись самостійно їсти.

У них порушені смакові і нюхові відчуття, в результаті чого вони можуть їсти неїстівні предмети і практично не реагувати на різкі запахи. Емоційні реакції у них практично відсутні. Емоції не є показником стану такої дитини. Про її стан не можна зро­зуміти за виглядом її обличчя, позою, рухами. У них часто ви­никають афективні спалахи, під час яких вони можуть битися головою об стіну, кусати собі руки, бити п'ятками об підлогу, викручувати пальці тощо. Через понижену больову чутливість такі ріши не викликають у них дискомфорту. Одні з них є апа­тичними, повільними, інші навпаки, злобливими, агресивни­ми, дратівливими

Поведінка дітей-ідіотів повністю залежить від зовнішніх стимулів, є нецілеспрямованою, неусвідомленою (польова по­ведінка).

2.Навчання і виховання дітей з порушеннями інтелекту у спеціальних закладах

Організація корекційно-виховної роботи

у спеціальному дошкільному закладі

для дітей з вадами інтелекту

Ранній та дошкільний вік с дуже важливими для розвитку будь-якої дитини. Саме у цьому віці здійснюється інтенсивний розвиток дитини, формування її особистості. Створення у цей пе­ріод спеціальних умов для корекційно-виховної роботи з розумово відсталою дитиною дозволяє попередити виникнення ускладнень у структурі дефекту; урахувати сенситивні періоди становлення психіки; сприяє гармонійному розпитку особистості дитини; надає можлниісгь підготувати її до навчальної діяльності.

Основною метою спеціального дошкільного виховання (за­безпечення кожній дитині максимально можливого рівня фізич­ного, розумового і морального розвитку.

Завданнями корекційно-виховної роботи є:

1) подолання і попередження вад розвитку кожної дитини;

2) підготовка розумове відсталої дитини до навчання у спе­ціальній школі з урахуванням її індивідуальних можливостей.

Спеціальні дитячі садки, дошкільні групи при допоміжних школах та дитячих будинках працюють за «Програмою вихо­вання та навчання розумово відсталих дітей дошкільного віку», (2000 р.) рекомендованою МОН України.

Програма складається із восьми розділів, у яких визна­чається зміст корекційно-виховної роботи з провідних для до­шкільного віку видів діяльності. Це такі розділи:

• формування елементарних математичних уявлень;

• розпиток мовлення;

• ігрова діяльність;

• образотворче мистецтво;

• конструювання;

• трудове виховання;

• музичне виховання та ритміка;

• фізичне виховання.

У спеціальному ДНЗ працюють: завідувач закладу; вчителі-дефектологи; вихователі; музичний керівник; психолог; вчитель-логопед; медичний персонал (лікарі, медсестри); обслуговуючий персонал. Вони забезпечують виховну, навчальну і корекційну роботу з дітьми, що мають вади інтелекту; дотримання режиму дня; поглиблене вивчення дитини; лікування вихованців; органі­зовують роботу з батьками дітей.

Загальноосвітні спеціальні навчальні заклади

Згідно статистичних відомостей МОН України найбільша кількість дітей з легким ступенем розумової відсталості охоп­лена навчанням у загальноосвітніх спеціальних (допоміжних) школах-інтернатах (школах).

Діяльність допоміжної школи регулюється основними нор­мативними документами України про освіту, одним із яких є «Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розу­мового розвитку» (2008р.), Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (ніколи) 1-2-го ступеня для дітей з вадами розумового розвитку (допоміжна Школа) реалізує наступну мету — розвиток і формування особистості, забезпечення соціально-психологічної реабілітації і трудової адаптації учня, виховання у нього загальнолюдських цінностей, громадянської позиції.

Завдання допоміжної школи

1. Створення спеціального режиму дня та системи навчаль­ної, виховної і корекційної роботи.

2. Створення спеціальних умов для корекційної спрямова­ності навчання, відновлення здоров'я, подолання порушень пси­хічного і фізичного розвитку.

3. Здійснення індивідуального та диференційованого підхо­ду у навчанні та вихованні з урахуванням характеру порушень.

4. Забезпечення умов для розвитку нахилів і здібностей, здобуття учнем соціальне необхідного мінімуму обов'язкових вимог до рівня і обсягу загальної середньої освіти.

Окрім освіти допоміжна школа забезпечує дітей професією.

Склад учнів допоміжної ніколи визначається «Положенням про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку» (2008р.). Згідно цього документу направленню до спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату (школи, класу) для розумово відсталих дітей (допоміжна школа) підлягають розумове відсталі діти, які навчались у 1-2-х класах загально­освітньої школи, так і ті, які не навчались, з такими медичними показаннями:

• олігофренія в ступені дебільності різного походження, в тому числі дебільність при хворобі Дауна;

• органічна деменція негрубого ступеня, що є наслідком інфек­ційних, інтоксикаційних, травматичних та інших постнатальних уражень головного мозку;

• епілептична деменція (за відсутності денних або частих ніч­них судомних нападів);

• шизофренічна деменція (за відсутності психотичних розла­дів);

• помірна розумова відсталість (за умови створення для таких дітей окремого класу).

Направленню до спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату (школи, класу) для розумово відсталих дітей (допо­міжна школа) не підлягають діти:

• з важкою формою недоумстна (олігофренія в ступені вираз­ної імбецильності та ідіотії, в тому числі й при хворобі Дауна; органічна деменція важкого ступеня з виразною дезадаптаці­єю, відсутністю навичок самообслуговування);

• з психічними захворюваннями, у яких крім недоумства спо­стерігаються інші важкі нервово-психічні порушення;

• з олігофренією або органічною деменцією л виразними і стій­кими пспхопатоподібними розладами;

• з органічним захворюванням головного мозку з денними або частими нічними судомними нападами;

• з шизофренією із стійкими психотичними розладами;

• із різними відхиленнями у психічному розвитку, пов'язаними з первинним порушенням функцій слуху, зору, моторики;

• із затримкою психічного розвитку, пов'язаною із залишкови­ми явищами органічних уражень головного мозку або педаго­гічною занедбаністю.

Програма допоміжної інколи не розрахована на ці катего­рії учнів. Окрім цього вони потребують певних видів допомоги (лікувальної, психологічної, соціальної), не передбачених цією школою. Названі категорії дітей є контингентом інших закла­дів: спеціальні школи інших типів, реабілітаційні центри, дитячі будинки-ітернати, лікарні.

Поиск по сайту: