АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Глибокий ступінь розумової відсталості (ідіотія)

Читайте также:
  1. Коефіцієнт еластичності відображає ступінь реакції одного показника на зміну іншого.
  2. Методика визначення рівня розумової працездатності дитини
  3. Навчання, виховання і трудова підготовка дітей з помірним ступенем розумової відсталості
  4. Помірний ступінь розумової відсталості (легка імбецильність)
  5. Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються
  6. Ступінь впливу окремих складових потенціалу підприємств на рівень їхньої конкурентоспроможності
  7. Ступінь впливу окремих складових потенціалу підприємств на рівень їхньої конкурентоспроможності
  8. Ступінь міжнародної виробничої спеціалізації економіки України
  9. Характеристика теорії “життєвого циклу” П.Херсі та К.Бланшара (базова гіпотеза теорії; поняття “ступінь зрілості виконавця”; графічна інтерпретація моделі; основні висновки).

Це найважчий ступінь розумової відсталості, при якому ор­ганічно уражається не лише кора головного мозку, а й частково підкірна, що призводить до грубого порушення фізичного та психічного розвитку.

Більшість з ідіотів є малорухомими або значно обмеженими в моторних можливостях, страждають на хронічні захворювання внутрішніх органів, енурез, енкопрез тощо, їхні потреби й дії мають примітивний характер, рухові реакції с хаотичними,.

При цьому ступені пізнавальна діяльність є повністю несформованою. Діти ніяк не реагують па оточуючих, навіть силь­ним звуком і яскравим світлом не можна привернути їхню ува­гу і утримувати її хоча б деякий час. Вони часто не впізнають рідних, близьких, реагують лише на тих людей, які постійно працюють з ними; здатні розуміти лише прості форми невербального спілкування, в основі яких лежать реакції отримання задоволення, не можуть оволодіти елементарними навичками са­мообслуговування, не вміють піклуватись про себе і потребують постійної допомоги, опіки і контролю. Окремі з них можуть на­вчитись самостійно їсти.

У них порушені смакові і нюхові відчуття, в результаті чого вони можуть їсти неїстівні предмети і практично не реагувати на різкі запахи. Емоційні реакції у них практично відсутні. Емоції не є показником стану такої дитини. Про її стан не можна зро­зуміти за виглядом її обличчя, позою, рухами. У них часто ви­никають афективні спалахи, під час яких вони можуть битися головою об стіну, кусати собі руки, бити п'ятками об підлогу, викручувати пальці тощо. Через понижену больову чутливість такі ріши не викликають у них дискомфорту. Одні з них є апа­тичними, повільними, інші навпаки, злобливими, агресивни­ми, дратівливими

Поведінка дітей-ідіотів повністю залежить від зовнішніх стимулів, є нецілеспрямованою, неусвідомленою (польова по­ведінка).

 

2.Навчання і виховання дітей з порушеннями інтелекту у спеціальних закладах

Організація корекційно-виховної роботи

у спеціальному дошкільному закладі

для дітей з вадами інтелекту

Ранній та дошкільний вік с дуже важливими для розвитку будь-якої дитини. Саме у цьому віці здійснюється інтенсивний розвиток дитини, формування її особистості. Створення у цей пе­ріод спеціальних умов для корекційно-виховної роботи з розумово відсталою дитиною дозволяє попередити виникнення ускладнень у структурі дефекту; урахувати сенситивні періоди становлення психіки; сприяє гармонійному розпитку особистості дитини; надає можлниісгь підготувати її до навчальної діяльності.

Основною метою спеціального дошкільного виховання (за­безпечення кожній дитині максимально можливого рівня фізич­ного, розумового і морального розвитку.

Завданнями корекційно-виховної роботи є:

1) подолання і попередження вад розвитку кожної дитини;

2) підготовка розумове відсталої дитини до навчання у спе­ціальній школі з урахуванням її індивідуальних можливостей.

Спеціальні дитячі садки, дошкільні групи при допоміжних школах та дитячих будинках працюють за «Програмою вихо­вання та навчання розумово відсталих дітей дошкільного віку», (2000 р.) рекомендованою МОН України.

Програма складається із восьми розділів, у яких визна­чається зміст корекційно-виховної роботи з провідних для до­шкільного віку видів діяльності. Це такі розділи:

• формування елементарних математичних уявлень;

• розпиток мовлення;

• ігрова діяльність;

• образотворче мистецтво;

• конструювання;

• трудове виховання;

• музичне виховання та ритміка;

• фізичне виховання.

У спеціальному ДНЗ працюють: завідувач закладу; вчителі-дефектологи; вихователі; музичний керівник; психолог; вчитель-логопед; медичний персонал (лікарі, медсестри); обслуговуючий персонал. Вони забезпечують виховну, навчальну і корекційну роботу з дітьми, що мають вади інтелекту; дотримання режиму дня; поглиблене вивчення дитини; лікування вихованців; органі­зовують роботу з батьками дітей.

Загальноосвітні спеціальні навчальні заклади

Згідно статистичних відомостей МОН України найбільша кількість дітей з легким ступенем розумової відсталості охоп­лена навчанням у загальноосвітніх спеціальних (допоміжних) школах-інтернатах (школах).

Діяльність допоміжної школи регулюється основними нор­мативними документами України про освіту, одним із яких є «Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розу­мового розвитку» (2008р.), Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (ніколи) 1-2-го ступеня для дітей з вадами розумового розвитку (допоміжна Школа) реалізує наступну мету — розвиток і формування особистості, забезпечення соціально-психологічної реабілітації і трудової адаптації учня, виховання у нього загальнолюдських цінностей, громадянської позиції.

Завдання допоміжної школи

1. Створення спеціального режиму дня та системи навчаль­ної, виховної і корекційної роботи.

2. Створення спеціальних умов для корекційної спрямова­ності навчання, відновлення здоров'я, подолання порушень пси­хічного і фізичного розвитку.

3. Здійснення індивідуального та диференційованого підхо­ду у навчанні та вихованні з урахуванням характеру порушень.

4. Забезпечення умов для розвитку нахилів і здібностей, здобуття учнем соціальне необхідного мінімуму обов'язкових вимог до рівня і обсягу загальної середньої освіти.

Окрім освіти допоміжна школа забезпечує дітей професією.

Склад учнів допоміжної ніколи визначається «Положенням про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку» (2008р.). Згідно цього документу направленню до спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату (школи, класу) для розумово відсталих дітей (допоміжна школа) підлягають розумове відсталі діти, які навчались у 1-2-х класах загально­освітньої школи, так і ті, які не навчались, з такими медичними показаннями:

• олігофренія в ступені дебільності різного походження, в тому числі дебільність при хворобі Дауна;

• органічна деменція негрубого ступеня, що є наслідком інфек­ційних, інтоксикаційних, травматичних та інших постнатальних уражень головного мозку;

• епілептична деменція (за відсутності денних або частих ніч­них судомних нападів);

• шизофренічна деменція (за відсутності психотичних розла­дів);

• помірна розумова відсталість (за умови створення для таких дітей окремого класу).

Направленню до спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату (школи, класу) для розумово відсталих дітей (допо­міжна школа) не підлягають діти:

• з важкою формою недоумстна (олігофренія в ступені вираз­ної імбецильності та ідіотії, в тому числі й при хворобі Дауна; органічна деменція важкого ступеня з виразною дезадаптаці­єю, відсутністю навичок самообслуговування);

• з психічними захворюваннями, у яких крім недоумства спо­стерігаються інші важкі нервово-психічні порушення;

• з олігофренією або органічною деменцією л виразними і стій­кими пспхопатоподібними розладами;

• з органічним захворюванням головного мозку з денними або частими нічними судомними нападами;

• з шизофренією із стійкими психотичними розладами;

• із різними відхиленнями у психічному розвитку, пов'язаними з первинним порушенням функцій слуху, зору, моторики;

• із затримкою психічного розвитку, пов'язаною із залишкови­ми явищами органічних уражень головного мозку або педаго­гічною занедбаністю.

Програма допоміжної інколи не розрахована на ці катего­рії учнів. Окрім цього вони потребують певних видів допомоги (лікувальної, психологічної, соціальної), не передбачених цією школою. Названі категорії дітей є контингентом інших закла­дів: спеціальні школи інших типів, реабілітаційні центри, дитячі будинки-ітернати, лікарні.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)