Особливості корекційної роботи у навчанні дітей з вадами зорової функції

• дитина повинна сидіти так, щоб бачити написане на дошці без напруження і окулярів;

• час від часу їй треба дивитись у вікно;

• робоче місце дитини має бути гарно освітленим;

• в організації робочого місця, обсягу матеріалу, наочності й методів навчання необхідно враховувати конкретний зоро­вий діагноз. Наприклад, короткозору дитину слід посадити ближче до дошки, а далекозору подалі;

• наочні посібники мають бути чіткими, яскравими, не дріб­ними. Якщо вчитель показує завдання на дошці, то він має переконатись, що дитина все бачить. Інакше вона викопає за­вдання неправильно не через його нерозуміння, а внаслідок неповноцінного його сприймання;

• зорову роботу слід чергувати з угною чи дотиковою, врахову­ючи підвищену втомлюваність зору;

• для зняття зорової втоми після 10-15 хвилин зорового наван­таження виконати спеціальні розслаблюючі вправи;

• не перебільшувати обсяг домашніх завдань, щоб не переван­тажувати зір. Наголосимо, що ця вимога стосується як дітей з вадами зору, так і здорових учнів. Адже постійне переванта­ження зорової функції може призвести до її порушення;

• у роботі з дітьми використовувати не лише зір, а й збережені аналізатори (тобто у процесі обстеження об'єктів, наочності залучати дотик, нюх, слух);

• враховувати повільність дитини при виконанні письмових за­вдань, читанні, 3 цією метою коригувати обсяг роботи, щоб учень не відставав від зрячих однокласників; використову­вати компенсаторні механізми пам'яті, які сприятимуть під­тримці оптимального темпу роботи;

• з метою участі учнів з вадами зору у фронтальній роботі кла­су для них необхідно підготувати індивідуальний дидактич­ний матеріал, наприклад., картки, таблиці, схеми;

• слідкувати за поставою дитини: відстань від очей до робочої поверхні має бути не меншою за 30 см, для читання викорис­товувати підставки;

• мовлення вчителя має бути чітким, виразним, зрозумілим; вчитель має вголос коментувати всі свої дії (малювання, по­каз, письмо та ін.);

• можна використовувати спеціальні адаптивні умови, напри­клад, оптичні (окуляри, лінзи, призми), неоптичні (фломас­тери чорного кольору, кольорові маркери тощо).

Навчання і виховання дитини з вадами зорової функції має бути поєднаним із оздоровленням, корекційними заняттями з розвитку зору, по необхідності — із лікуванням, логопедичними заняттями, психокорекцією.

Контрольні запитання

1. Що таке зір і його гострота?

2. Що таке прогресуючі і стаціонарні порушення зорового ана­лізатора?

3. Охарактеризуйте групи дітей з порушеннями зору.

4. Назвіть причини виникнення зорових порушень?

5. У чому проявляються особливості психічного розвитку слі­пих дітей та дітей зі зниженим зором?

6. Дайте характеристику системи корекційно-розвивальної та начальне-виховної роботи з дітьми з порушеннями зорової функції в умовах загальноосвітніх спеціальних закладів.

7. Які труднощі можуть виникнути у процесі шкільного навчан­ня у дитини з порушеннями зору?

8. У чому полягає корекційна спрямованість навчання дітей по рушеннями зорової функції?

Тема 2.6

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ, НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИІНТЕЛЕКТУ

План

1. Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями інтелекту.

2. Навчання і виховання дітей з порушеннями інтелекту у спе­ціальних закладах.

3. Корекційні прийоми реалізації індивідуального підходу до дітей з порушеннями інтелекту в умовах індивідуального на­вчання.

Література

1. Акатов Л. И. Социальная реабилитация детей с ограниченными возможностями здоровья. Психологическне основи: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Л. И. Акатов. -М.: ВЛАДОС, 2003. - 368 с.

2. Выготскин Л. С. Собрание сочинений: в 6-ти томах. / Л. С. Выготскпй; под ред. Т. А. Власовой. М.: Педагогика, 1983. - Т. 5. Основы дефектологип. - 368 с.

3. Гаврилов О. В. Особливі діти в закладі і соціальному середовищі: навчальний посібник / О. В. Гаврилов. Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2009. — 308 с.

4. Завражин С. А. Адаптация детей с ограниченными возможностями: учеб. пособие для студ. пед учеб заведений / С. А. Завражин, Л. К, Фортова. - М.: Академическнй Проект: Трикста, 2005. 400 с.

5. Лапшин В- А. Основы дефектологии: учеб. пособие для студ. пед. ин-тов / В. А. Лапшин, Б. Пузанов. М.: Просвещение, 1991. - 143с.

6. Липа В.А Психологичсские основы педагогической коррекции / В. А. Липа. - Донецк: Лебідь, 2000 319с.

7. Матвєева М. П. Корекційна робота в системі освіти дітей з ва­дами розумового розвитку: навчально-методичний посібник / М. П. Матвєева, С, И. Миронова. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, 2005 164 с.

8. Миронова С. П. Олігофренопедагогіка. Компактний на­вчальний курс: навчальний посібник С. П. Миронова. Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, 2008. - 204 с.

9. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. К. - 2008. — 24 с.

10.Психология детей с отклонениями й нарушениями психического развития / сост. В. М. Астанов, Ю. В. Микадзе.: Питер, 2001. - 384с.

1. Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями інтелекту

Для ефективної організації роботи спеціалістів з розумово відсталими дітьми потрібне правильне розуміння феномену розу­мової відсталості та знання причин її виникнення. Усвідомлене і обережне вживання терміна для називання проблеми - не лише показник високого рівня професійної майстерності, але й важли­вий чинник створення атмосфери довіри у стосунках з дитиною та членами її сім'ї, спосіб протидії стигмі, пов'язаній з діагнозом. Помилкове визначення розумової відсталості може призвести до зарахування у спеціальні заклади дітей, які знаходяться на знач­но вищому щаблі інтелектуального розвитку, але мають низькі інтелектуальні показники через порушення мовлення, слухової чи зорової функції, загальну фізичну ослабленість, педагогічну занедбаність. Ця патологія називається "відставання у розумово­му розвитку", має тимчасовий характер і може бути компенсова­на шляхом використання корекційної роботи з розвитку тих чи інших ушкоджених функцій або функціональних систем.

Терміном "розумова відсталість" у вітчизняній дефектоло­гії прийнято вважати стійке порушення пізнавальної діяльності людини, яке виниклі; внаслідок органічного пошкодження цей тральної нервової системи.

Ступінь ураження головного мозку може бути різним на склад­ністю, локалізацією, часом впливу на нього того чи іншого хворобо творного фактору. Це є свідченням того, що егіологія даного патоло­гічного стану може бути надзвичайно різноманітною, що в свою чер­гу, викликає різноманітні індивідуальні особливості фізіологічного, емоційно-во;іьового та інтелектуального розпитку такого суб'єкта.

Термін "розумова відсталість" вказує не лише на кількісну, а й на якісну характеристику порушення, що передбачас певний позитивний розвиток дитини, внаслідок організації цілеспрямо­ваного корекцішю-розіш вального впливу на неї, який враховує її потенційні можливості і опирається на збережені або менш ушкоджені її функції чи функціональні системи.

Розумова відсталість як патологія може бути констатована лише у тому випадку, якщо в одного суб'єкта е водночас три основні ознаки: