Корекція асинхронного дисгармонійного розвитку інтрапунітивного типу

Навчання торпідних учнів стає можливим за умови по­ступового встановлення контакту з ними, зниження рівня тривожності, підвищення самооцінки, зміцнення процесу збудження, формування довільної саморегуляції, створення для них ситуацій успіху.

У процесі корекційно-виховної роботи необхідно враховувати сором'язливість, замкненість, розгубленість, некомунікабельність, образливість, вразливість, схильність до псевдо негативізму.

На перших порах вчителю варто уникати оцінок на адресу таких дітей І докласти зусиль до тог», щоб поступово, дуже обе­режно скоротити психологічну (інстанцію з ними, створити для них комфортніш психологічний клімат у класі, відчуття міхи-щеиоспгі, прийняття. Процес встановлення контакту може бути трипалим, його не можна форсувати, оскільки успіх корекційної роботи залежить від того, чи буде учень почуватись затишно у присутності вчителя.

Будь-яку діяльність загальмовані учні починають із запіз­ненням, тому вони погребують постійної стимуляції, залучення до колективної роботи класу, розвитку активного словника. Разом з тим, коли дитина знаходиться у стані загальмованості, слід дати їй можливість відпочити з метою відновлення працездатності. На етапі "пристосування до дефекту" можна, враховуючи її сповільненість та швидку втомлюваність, зменшити обсяг роботи на уроці. У моменти ви­снаження не слід ставити дітям погані оцінки, оскільки після необхідного відпочинку вони приходять до норми і працюють відповідно до вимог вчителя.

Корекція сповільненості розумової та практичної діяльності забезпечується за рахунок поступового збільшення обсягу завдань, а також шляхом автоматизації навичок, необхідних у навчанні.

Щоб підвищити впевненість торпідних дітей у собі, необ­хідно збагатити їхній досвід успішності і зменшити, знецінити значущість неуспіху. Для цього можна використовувати, напри­клад, такі прийоми, як авансована позитивна стимуляція (вчи­тель пропонує доступне завдання і висловлює впевненість у тому, що дитина неодмінно з ним дуже добре впорається); амортизація поразки (попередження про те, що завдання е складним і не всі діти впораються з ним - тоді неуспіх не буде таким страшним, а успіх сприятиме підвищенню самооцінки); ігри, мета яких зво­диться до того, щоб програти, а не виграти тощо.

Опитування тривожних, невпевнених у собі, із заниженою самооцінкою школярів на початкових етапах навчання краще проводити індивідуально, коли клас займається іншими справа­ми. Відповідаючи на запитання, така дитина повинна відчувати повну підтримку вчителя, готового у будь-яку мить допомогти. Загальмована дитина іноді може виконувати найпростіші зав­дання, наприклад, під час фронтального опитування на уроці повторити правильну відповідь за однокласниками.

Основним завданням корекційної робота є розви­ток у дитини здатності взаємодіяти з навколишнім світом. Фахівці з проблем РДА О. С. Нікольска, Є. Р. Баєнска, М. М, Ліблінг застерігають від типових помилок в організації корекційного вплипу, до яких, зокрема, відносять: фіксацію па питаннях "Хто винен?". "Що чекає дитину у май­бутньому?"; прагнення зробити дитину "зручною"; підведення дитини до шаблонів вікової норми; установку на те, що окреме досягнення дитини кардинально вирішить всі проблеми.

Першим завданням корекційного впливу при РДА, від якого залежить успішність всієї роботи, є встановлення емоційного контакту з дитиною. Спочатку за підтримки матері вона повинна призвичаїтись до приміщення, в якому проходять заняття, переконатись в тому, що їй тут нічого не загрожує. Дитину можуть налякати голосні розмови, різкі рухи, надмір­на активність та метушливість дорослого; неприємними можуть бути пряме звернення, запитання, активні спроби привернути увагу, настирні пропозиції щось подивитись, тілесні контакти, зазирання в очі. Ознакою того, що дитина призвичаїлась до об­становки може бути її прагнення дослідити приміщення або його окремі об'єкти. Дорослий доброзичливим поглядом, посмішкою підтримує щонайменші прояви активності дитини, невербальними засобами виказує готовність допомогти (підняти іграшку, що впала під стіл; подати руку для опори, якщо дитина хоче влізти на стілець, щоб подивитись у вікно тощо). Дорослий терпляче очікує, коли дитина сама підійде до нього І виявить готовність до взаємодії. Важливо, щоб дитина відчувала, що сама контро­лює ситуацію спілкування: дистанцію, засоби, тривалість та ін­тенсивність контакту. Можна терпляче вислуховувати шаблонні розповіді дитини, даючи ЇЙ цим самим досвід комфорту у спіл­куванні. Можна встановлювати контакт опосередковано через батьків, спілкуючись з ними у присутності дитини на цікаві для неї теми. В процесі спілкування слід стежити за наростанням моторної напруженості, метушливості. Іншими різкими змінами у поведінці, які можуть бути сигналами наростання тривоги. У такому випадку дорослий повинен негайно змінити свою активність і пошукати приємнішу для дитини тему. Встановивши довірянні взаємини, можна переходити до спільних ігор, малю­вання та інших видів активності, які приносять задоволення ди­тині, и яких вона почувається успішною.

Наступним завданням корекційної роботи є роз­виток активного осмисленого ставлення до світу.

На заваді цьому стоїть схильність дітей з РДА до одноманіт­ного повторення тих самих рухів,. дій. Стереотипії не можна усунути, оскільки вони виступають у якості захисту від триноги та засобу аутостимуляцій. Дорослий може прийняти нав'язливу поведінку дитини, приєднатися до неї і трансфор­мувати її з середини. Так, до сюжету агресивної фантазії дити­ни можна ввести доповнення неагресивного побутового харак­теру. Розширення і ускладнення стереотипів дитини перетво­рює їх із випадкового набору и систему зв'язків з оточенням. Усвідомлення життєвого стереотипу як звичної послідовності окремих подій дає дитині можливість навчитись чекати, загля­дати в майбутнє, а отже планувати..

Діти з РДА потребують постійної емоційної підтримки особливо при появі несподіваних подразників,труднощів та пе­решкод. Дитина повинна відчути впевненість дорослого у тому, що вона хороша, попри невдачі. Позитивну та негативну оцінку слід надавати дуже обережно. Про помилки в діяльності можна говорити як результат спільного неуспіху, який спільними ж зу­силлями обов'язково буде виправлений іншим разом.

Поиск по сайту: