АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Комплексні порушення декількох функцій

Читайте также:
  1. A З порушенням синтезу пре-бета-ліпопротеїнів
  2. II. Розгляд справ про адміністративні правопорушення
  3. III. Виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення
  4. IV. Оформлення матеріалів про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху
  5. IХ. Особливості провадження у справах про порушення правил дорожнього руху іноземцями та особами без громадянства
  6. VI. Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП
  7. VIII. Деякі аспекти діловодства у справах про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху
  8. X. Проблеми юридичної відповідальності за правопорушення у сфері підприємницької діяльності
  9. Аналіз встановлення та порушення макрорівноваги у можелі «Кейнсіанський хрест»
  10. Анемія внаслідок порушення кровотворення.
  11. Багатозначність слова і проблема порушення норм слововживання
  12. Види санкцій за порушення антимонопольно-конкурентного Законодавства України

Ця категорія дітей характеризується поєднанням двох чи на­віть декількох виразних психофізичних порушень: зору, слуху, мовлення, рухового й пізнавального розвитку. Наприклад, слі­поглухі діти; діти, в яких вади зору, слуху чи опорно-рухового апарату поєднуються із розумовою відсталістю або затримкою психічного розвитку.

Класифікації дитячих аномалій набувають вагомого значен­ня для визначення закладу та планування індивідуальної про­грами спеціальної корекційно-педагогічної допомоги.

У всіх вище означених категорій дітей с специфічні труд­нощі й проблеми розвитку, обумовлені характером і ступенем виразності наявних відхилень, умовами соціально-педагогічного оточення дитини на ранніх етапах її розвитку. Водночас власти­вими для всіх категорій дітей з вадами психофізичного розвитку є наступні проблеми розвитку О. Л. Венгер, О. А. Єкжанова, Н. М. Назарова, О. А, Стрєбслєва):

• соціальна дезадаптованість дитини;

• уповільнене й обмежене сприймання;

• недоліки розвитку моторики;

• вади мовленнєвого розвитку;

• недоліки розвитку мисленнєвої діяльності;

• недостатня у порівнянні із звичайними дітьми пізнаваль­на активність;

• прогалини у знаннях і уявленнях про навколишній світ, міжособистісні стосунки;

• недоліки у розвитку особистості (невпевненість у собі, невиправдана залежність під оточуючих, низька кому­нікабельність, егоїзм, песимізм, занижена або завищена самооцінка, невміння керувати власною поведінкою).

Ці особливості призводять до суттєвої затримки розвитку психічних новоутворень на кожному піковому етапі становлення особистості дитини. Вище означені не­доліки можуть проявлятись у дітей неоднаковою мірою, у різних комбінаціях.

 

2. Причини порушень психофізичного розвитку

 

Відхилення у розвитку дітей можуть бути обумовлені різними несприятливими факторами, які поділяються на ендогенні (генетичні або внутрішні впливи) і екзогенні (середовищні або зовнішні) впливи. Найчастіше фахівці групують патологічні фактори залежно від періоду впливу на здоров'я дитини; пренатальні - причини, що діють па зародок і плід у період внутрішньоутробного розвитку; натальні у період пологової діяльності; постнатальні - після народження дитини.

У внутрішньоутробному (пренатальному) періоді відхи­лення у розвитку дитини можуть викликати наступні фактори:

- спадкові захворювання (наприклад, міопатія - порушення обміну речовин у м'язовій тканині, галактоземія - незасвоєння галактози, що входить у грудне молоко- дефект ферменту підшлункової залози, певні типи пору­шень зорового та слухового аналізаторів, ринолалія та ін.);

- генетичні захворювання (наприклад, фенілкетонурія, тиро­зином хвороби, пов'язані з порушенням ферментної діяль­ності організму);

- хромосомні порушення (хвороба Дауна, синдром «котячого крику» та ін.);

- порушення харчування зародку і плоду ця причина обу­мовлена неправильним харчуванням вагітної жінки (хаотич­ним, нераціональним, незбалансованим), в разі якого зародку і плоду не вистачає поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин тощо);

- інтоксикації (хімічний вижив) безконтрольний прийом ва­гітною жінкою ліків, алкоголізм майбутньої матері, куріння, наркотичний вплив, радіація тощо;

- інфекційні захворювання вагітної жінки токсоплазмоз, вірусні інфекції(герпес, грип, цитомегалія, гепатит);

- травми зародку і плоду (механічний вплив);

- температурний вилив — переохолодження чи перегрівання вагітної

жінки;

- соматичні та психічні захворювання вагітної жінки ревма­тизм, хвороби серця, гіпертонія, цукровий діабет та ін.;

- несумісність груп крові чи резус-фактору матері та плоду.

Вагітній жінці слід пам'ятати, що самолікування, без­контрольне вживання ліків, голодування, неправильне і нера­ціональне харчування, хронічні та гострі захворювання важли­вих органів негативно відображаються на внутрішньоутробному розвитку плоду і можуть призвести навіть до його загибелі. При чому існує прямий зв'язок між часом дії патологічного фактору і негативними наслідками — чим раніше у внутрішньоутробному розвитку пошкоджується ембріон, тим важчими виявляють­ся наслідки.

У період пологової діяльності неспри­ятливими можуть бути такі фактори:

стрімкі пологи;

затяжні пологи;

некваліфікована акушерська допомога.

Дія цих факторів призводить до асфіксії (кисневе голоду­вання) або травм дитини.

У постнатальному періоді розвитку можуть діяти як біологічні, так і соціальні фактори:

^ інфекційні захворювання (грип, кір, скарлатина, менінгіт, енцефаліт, поліомієліт, отит та ін.);

^ інтоксикації (передозування лікарських препаратів (особли­во антибіотиків), радіація, алкоголізм чи паління матері, яка годує дитину грудним молоком та ін.);

^ травми;

^ порушення харчування дитини;

^ тривалі соматичні захворювання;

^ соціальні фактори (соціально-психологічні причини):

• тяжкі переживання дитини, обумовлені несприятливим становищем у сім'ї чи школі, постійними стресами, хро­нічними соматичними і фізичними дефектами;

• несприятливі соціально-побутові умови;

• недостатність мовленнєвого спілкування;

• наслідування неправильного мовлення;

• психічні травми;

• педагогічна занедбаність.

Наголосимо, що окремі соціальні фактори виливають передусім на дітей із ослабленою нервовою системою, вразливих, І мнимих, із певними характерологічними особливостями (замкнутість, сором'язливість, несамостійність), тощо.

Правильне виховання у сім'ї, емоційний контакт із близьки­ми людьми с джерелом повноцінного розвитку дитини.

 

3. Особливості процесу аномального розвитку

 

Л. С. Виготський дослідив, що діти з порушеннями психофізичного розвитку розвиваються за тими ж закономірностями, що й нормальні, зокрема: психічний розвиток мас поетапний характер, і кожен етап завершується формуванням новоутворень, які є основою для подальшого розвитку. Динаміка розвитку нормальної та аномальної дитини підпорядковується єдиним загальним закономірностям, при цьому кожен вид психофізичних порушень характеризується свої ми специфічними особливостями. Проте є й загальні особливості процесу аномального розвитку.

Л. С. Виготський розробив теорію складної структури аномального розвитку, яка означає, що дефект не призводить до випадіння чи порушення якоїсь однієї функції, а відображається на всьому розвитку дитини. Структура аномального розвитку складається із первинного дефекту (ядра), викликаного певним хворобливим фактором, і вторинних та супутніх порушень, що виникають під впливом первинного дефекту у процесі розвитку дитини.

Вчені виділяютьтакі закономірності:

• на рівень розвитку дитини суттєво впливає ступінь і якість первинного дефекту (тотальне чи часткове, органічне чи функціональнеураження);

• від ступеня вираження та якості первинного дефекту зале­жить не лише кількісна, а і якісна своєрідність вторинних відхилянь у розвиткові аномальної дитини;

• своєрідність розвитку аномальної дитини залежить від часу виникнення первинного дефекту: чим раніше хворобливий фактор, тим важчим с ступінь порушення;

• особливості розпитку аномальної дитини визначаються і середовищними факторами, особливо педагогічними умовами;

• чим далі від першопричини знаходиться порушення, тим більшевоно піддасться виховному і лікувальному впливу (Л. С. Виготський);

• відсутність педагогічних умов, що враховують специфічні особливості дитини, обумовлені первинним дефектом, призводить до дивергенції (розходження біологічного та со­ціального розвитку), внаслідок чого виникають складні вторинні відхилення;

• чим раніше створюються спеціальні умови для розвитку і виховання дитини з психофізичними вадами, тим менше виникає вторинних ускладнень;

• у корекційній роботі слід враховувати не лише порушення дитини, а і наявні позитивні можливості (опора на збережені функції або «пуди здоров'я» за Л. С. Виготським);

• вагомого значення у розвитку та соціалізації дітей набуває мовлення оточуючих (членів родини, педагогів);

• процес навчання дітей з психофізичними порушеннями має: враховувати не лише рівень актуального розвитку, а й ґрунтуватись на потенційних можливостях дитини, тобто зоні найближчого розвитку (навчання має вести за собою розвиток за Л. С. Виготським);

• закономірністю психічного розпитку аномальних дітей є труднощі їхньої соціальної адаптації, складність взаємодії із соціальним середовищем;

• виховання і навчання дітей з Психофізичними порушеннями має бути корекційно спрямованим, корекційний вплив має поєднуватись із формуванням практичних навичок і вмінь.

 

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняттю «аномальна дитина» та наведіть сучасні наукові синоніми.

2. У чому полягає внесок Л. С. Виготського у дефектологію?

3. Назвіть основні категорії" порушень психофізичногорозвитку у дітей.

4. Охарактеризуйте причини порушень психофізичного розвит­ку у дітей.

5. У чому сутність складної структури аномального розвитку?

6. Заповніть таблицю:

7. Обґрунтуйте необхідність знань про дітей з порушеннями психофізичного розвитку для вихователя дошкільних закла­дів та вчителя загальноосвітньої школи.

 

 

Тема 1.2

КОРЕКЦІЙНА ПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА

План

1. Предмет, завдання та понятійно-категоріальний апарат корекційної педагогіки.

2. Галузі корекційної педагогіки.

3. Перспективи розвитку корекційної педагогіки в Україні.

Література

1. Бородулина С. Ю. Коррекционная педагогика: психолого-педагогическая коррекция отклонений в развитий й пове­дений школьников / С. Ю. Бородулина. — Ростов н/Д: Феникс, 2004. - 352 с.

2. Лапшин В. А. Основи дефектологии: учеб. пособие для пед. ин-тов / В. А. Лапшин, Б. П. Пузанов. — М.: Просвещение, 1991. 143с.

3. Миронова С. П. Олігофренопедагогіка. Компактний навчальннй курс: навчальний посібник / С. П. Миронова. -Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2008. 204 с.

 

1.Предмет, завдання та понятійно-категоріальний апарат корекційної

педагогіки

 

Корекційна педагогіка це педагогічна наука про сутність та закономірності освіти, навчання і виховання дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями, шляхи корекції порушень їхнього психофізичного розвитку.

З огляду на це визначення, предметом корекційної педаго­гіки є освіта, навчання і виховання дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями; зміст та методика корекційної роботи з ними.

Корекційна педагогіка як наука розв'язує такі завдання:

• вивчення сутності та закономірностей розвитку особистості дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями;

• удосконалення існуючих та розробка нових шляхів і засобів корекції порушень психофізичного розвитку у дітей та до­рослих;

• удосконалення змісту й методів корекційної роботи з дітьми при різних типах порушень психічного і (або) фізичного роз­витку;

• удосконалення типів і структури спеціальних освітніх закла­дів для дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями;

• розробка стандартів корекційної освіти для дітей з психіч­ними і (або) фізичними порушеннями різного віку і різних ступенів виразності вади;

• удосконалення форм і методів навчання і виховання дітей.І психічними і (або) фізичними порушеннями;

• розробка теоретичних засад підготовки фахівців для роботи з різними категоріями осіб з психічними і (або) фізичними порушеннями

Для реалізації цих завдань корекційна педагогіка використовує сучасні методи педагогічних досліджень.

теоретичний аналіз педагогічних ідей;

вивчення архівних документів;

вивчення особових справ учнів і шкільної документації;

педагогічне спостереження;

дослідницька бесіда;

педагогічний експеримент;

вивчення продуктів навчальної діяльності учнів;

соціологічні методи дослідження (анкетування, соціометрія

тощо);

вивчення та узагальнення педагогічного досвіду.

Окрім того корекційна педагогіка використовує методи спе­ціальної психології, математичної статистики, враховує резуль­тати клінічних досліджень.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.)