 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Психолого-педагогічна інтервенція девіантної поведінки
Вивчення особистості важковиховуваного підлітка передує корекції важковиховуваності. Потреба у виявленні таких підлітків відпадає, оскільки їх одразу можуть назвати педагоги та батьки. Проте, нас цікавлять особливості їхньої самосвідомості, характеру, причини та обставини, що призвели до важковиховуваності, збережені позитивні сторони особистості, з опорою на які можна було б здійснювати корекцію. Психологічне обстеження повинно бути організованим таким чином, щоб за його результати дозволяли визначити тип важко-виховуваності. Іншим завдання психологічного вивчення важковиховуваного підлітка є виявлення патологічних рис характеру та потягів і схильності до шкідливих звичок.
Соціальну ситуацію розвитку важковиховуваного підлітка вивчає соціальний педагог. Важковиховуваність з одного боку зумовлена проблемами взаємодії підлітка з найближчим соціальним оточенням, а з Іншого -- проявляється в них. Тому вивчення цього феномену буде неповним без дослідження конкретних соціальних умов формування особистості підлітка.
З цією метою проводиться педагогічна діагностика, яка покликана з'ясувати:
• виховні можливості сім'ї та учнівського колективу;
• причини виникнення важковиховуваності, несприятливі умови, що підтримують її;
• позитивні якості підлітка, на які необхідно покластися у перевихованні;
• типове і своєрідне у духовному світі підлітка:
• рівень його педагогічної занедбаності.
3. Психологічна інтервенція девіантної поведінки
Психологічна інтервенція - це психологічне втручання до особистісного простору з метою стимуляції позитивних змін. Мета інтервенції полягає в послабленні або усуненні тих форм поведінки, які перешкоджають соціальній адаптації.
Відмінною особливістю психологічної Інтервенції виступає бажання змін я боку самої особистості, її готовність співпрацювати з психологом. У випадку девіантної поведінки неповнолітніх ініціатива та згода повинні йти від законних представників інтересів дитини.
Труднощі роботи з девіантною поведінкою особистості полягає у тому, що, зазвичай, на перших етапах соціально-психологічної допомоги підліток чинить опір змінам, не зважаючи на виразні негативні наслідки своєї поведінки. У таких випадках підставою для втручання може бути міра шкоди, яку наносить девіація. Наприклад, причиною звернення по допомогу наркозалежної людини часто с або серйозні проблеми зі здоров'ям, або досягнення нею ситуації "соціального дна".
Провідні завдання психологічного втручання:
- формування мотивації на соціальну адаптацію або видужання;
- стимуляція особистісних змін;
- корекція конкретних форм девіантної поведінки; збільшення гнучкості поведінки за рахунок розширення її варіативності у різних ситуаціях;
- створення сприятливих соціально-психологічних умов для особистісних змін або видужання.
До основних методів психологічної інтервенції можна віднести: психотерапію, психологічне консультування, психологічний тренінг, організацію терапевтичного або саногенного середовища. Шляхи психологічної інтервенції девіантної поведінка найбільш розроблені у руслі понеділкової психотерапії.
Поиск по сайту: