Психологічне дослідження акцентуйованості характеру

Відповідно до теорії «акцентуйованих особистостей» існують риси особистості, які самі по собі ще не є патологічними, однак можуть за певних умов розвиватися в позитивному або негативному напрямку. Риси ці є як би загостренням деякій властивій кожній людині індивідуальних властивостей.

Як правило, акцентуйованість формується в підлітковому віці.

Для діагностики акцентуйованості використовується наступна діагностична модель:

1. Діагностика можливої наявності акцентуйованості, визначення її типу та можливої моделі поведінки (методика Лєонгарда, МПДО, тест Шмішека)

2. Діагностика нервово-емоційного напруження для з’ясування можливості реалізації визначеної моделі акцентуйованості в поведінці.

Чим більший ступінь нервово-емоційного напруження, тим більша вірогідність того, що досліджуваний буде поводити себе відповідно визначеного типу акцентуйованості. Для визначення нервово-емоційного напруження найчастіше використовують модифікований тест Люшера.

3. Виявлення сфер життєдіяльності досліджуваного, в яких реалізація поведінки за типом акцентуйованості є найбільш вірогідною. Найчастіше використовується методика «Настановче поле» Подмазіна.

Модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (МПДО)

Метод патохарактерологического дослідження підлітків, названий Патохарактерологічним Діагностичним Опитувальником (ПДО), призначений для визначення у віці 14-18 років типів акцентуації характеру й типів психопатій, а також сполучених з ними деяких особистісних особливостей.

МПДО є модифікацією тесту Лічко. Опитувальник Лічко шкільними психологами використається дуже рідко, в основному - через складність і необхідність великої кількості часу (від 1 до 1,5 години на одну людину). Крім того ПДО досить важко застосовувати в груповому варіанті.

Шкільному психологові потрібний більше портативний тест, легко застосовуваний у груповій діагностиці. Із цією метою й була зроблена спроба модифікації ПДО.

По-перше, у текст опитувальника включені тільки діагностичні питання, що дозволило різко зменшити його обсяг (з 351 до 143 питань), і, зберігши розповсюджену в середовищі шкільних психологів типологію акцентуацій, розроблену А.Е.Лічко, зробити процедуру використання опитувальника близької до таких зручних методик, як опитувальник Леонгарда, Лихтена-Шмишека й ін.

По-друге, діагностично значимими вважаються тільки відповіді "Так", що дозволяє провести обстеження в один прийом (а не у два, як у ПДО, де після вибору "Так" випробуваний повинен, вибравши нетипові для нього твердження, позначити їхнім індексом "Ні").

По-третє, важливою перевагою МПДО є те, що значна частка обробки результатів тесту проводиться самими випробуваними: Підрахунок балів на бланку відповідей виділення шкал з найбільшою сумою балів. Процедура обстеження спрощена настільки, що учні 9 - 11 класів, опираючись на керівництво до тесту, можуть здійснити самотестування в ході індивідуальної консультації в кабінеті психолога. Зрозуміло, що на обов'язку психолога залишиться роз'яснення отриманих результатів, бесіда по цих результатах, тобто властиво психологічне консультування. У середньому час обстеження однієї людини становить 30 - 35 хвилин. Тест зручний й у груповому варіанті.

По-четверте, модифікація торкнулася й змісту опитувальника. Так, деякі питання отримані шляхом аналізу великої кількості проекцій акцентуированных підлітків за допомогою методики незакінчених пропозицій. Наприклад, дуже поширена серед інтровертованих підлітків проекція: "Я часто боюся, що в майбутньому залишуся самотнім". Цей і цілий ряд інших тверджень не входять у названі вище опитувальники.

Опитувальник включає 143 твердження, які складають 10 діагностичних й одну контрольну шкалу (шкалу неправди). У кожній шкалі по 13 тверджень. Твердження в тексті опитувальника пред'являються у випадковому порядку. Діагностуються гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротический, сенситивний, тривожно-педантичний, інтровертований, збудливий, демонстративний і нестійкий типи.

Порядок заповнення опитувальника й підрахунку балів викладений в інструкції для обстежуваних.

На підставі зібраного матеріалу, окремо по кожному типу акцентуацій, визначене мінімальне діагностичне число (МДЧ),

Мінімальні діагностичні числа (МДЧ):

Гіпертимний тип - 10;

Циклоїдний тип - 8;

Лабільний тип - 9;

Астено-невротичний тип - 8;

Сенситивний тип - 8;

Тривожно-педантичний тип - 9;

Інтровертований тип - 9;

Збудливий тип - 9;

Демонстративний тип - 9;

Нестійкий тип - 10;

Контрольна шкала - 4.

інтерпретується подібно такій же шкалі в дитячому варіанті опитувальника Айзенка. Показник в 4 бали за контрольною шкалою розглядається вже як критичний. Високий показник за цією шкалою свідчить про тенденції обстежуваних давати "хороші" відповіді. Високі бали за шкалоюнеправди можуть служити також додатковим свідченням демонстративності в поведінці обстежуваного. Тому при одержанні по контрольній шкалі більше 4 балів варто додати до шкали демонстративності 1 бал. Якщо ж показник за шкалою облудності перевищує 7 балів, то до шкали демонстративності додаються 2 бали. Однак якщо незважаючи на це, демонстративний тип не діагностується, то результати тестування варто визнати недостовірними.

Правила ідентифікації типів:

1. Якщо МДЧ досягнуто або перевищено тільки за одним типом, то діагностується цей тип.

2 Якщо МДЧ перевищено по декількох типах, то діагностується:

а) у випадку нижче перерахованих сполучень - змішаний тип:

Інші сполучення, отримані по МПДО, повинні бути визнані такими, що не сполучають.

б) Якщо за яким-небудь типом набрано балів на 4 більше, ніж за іншим типом, то останні не діагностуються, навіть якщо сполучення сумісне.

в) У випадку несумісних сполучень діагностується той тип, на користь якого набране більше балів.

г) Якщо у відношенні двох несумісних типів є однакова кількість балів, то для виключення одного з них необхідно керуватися наступними правилами домінування (зберігається тип, зазначений після знака рівності):

3. Якщо МДЧ досягнуто або перевищено у відношенні декількох типів і за правилом 2 їх не вдається скоротити до двох, то тоді відбираються два типи з найбільшим числом балів, після чого керуються правилом 2.

4. Якщо за контрольною шкалою отримано більше 4 балів, то до шкали демонстративності додається 1 бал, якщо більше 7 - додається відповідно 2 бали. Однак, якщо після цього демонстративний тип не діагностується, результати обстеження зізнаються недостовірними й відносно даного підлітка його треба повторити.

Поиск по сайту: