Тема 16. Філософія цінностей (аксіологія)

План лекцій:

1. Аксіологія як наука про цінності.

2. Типи і філософські концепції цінностей.

3. Свобода,як вища цінність.

4. Природа та класифікація цінностей.

5. Істина та оцінка.

Для молодої української держави значущим є питання про поєднання національних культурних цінностей, традицій із здобутками світової культури. Важливе значення має і з'ясування відношення світської (секулярної) культури, У т.ч. науки, освіти, і культури різноманітних релігійних конфесій, насамперед православ'я, масової, авангардист­ської («популярної») культури з культурою елітарною, класичною. Окремим розділом у філософії культури є пи­тання про перспективи культурного поступу в сучасному інформаційному суспільстві. Але,центральне місце у сучасних філософських дискурсах належить дослідженню проблеми людини. Сфера осмислень людини надзвичайно широка. Тому, об’єкт філософської антропології-людина-ніяк не схоплюється в її цілісності. Можна міркувати про духовність,тілесність,егоїзм, екзистенційність людини. І все це буде вагомими штрихами,але вони вимагають постійного доповнення. В даному випадку доцільним є розгляд антропо-екзистенційної проблеми в контексті аксіології,категоріальний ряд якої сприяє більш глибшому осмисленню проблеми особистісного буття в процесі трансформації цінностей.

У перше в історії філософії до проблеми цінностей звер­нувся Аристотель. На його думку, засадничим поняттям, яке зумовлює існування людських уявлень про «бажане» і «належне», є поняття «благо». Благом «називають або те, що є кращим для кожного сущого..., або те, що робить бла­гами інші причетні до нього речі, тобто ідею блага».

Аксіологія (грец. axia — цінність і lоgos — вчення) — філософська теорія цінностей, що з'ясовує якості і властивості предметів, явищ, процесів, здатних задовольнити потреби, інтереси, запити і ба­жання людей. Асіологія – є філософською дисципліною, що вивчає сутність, типи і функції цінностей. Цінністю є все, що для люди­ни значуще, має особистісний або суспільний смисл. Цінність – це феномен, що за своєю природою є благом для людини. Виділяють види цінностей: природні, психічні, соціальні, духовні. Цінності формують сенс життя, ідеали та норми поведінки. Сенс життя – це та діяльність, якій людина присвячує себе, якій вона служить. Зрозуміло, що не всяка діяльність може бути сенсом життя, а лише та діяльність, яка робить людину вільною, яка допомагає людині самоствердитися і реалізуватися. Тому важливість свободи, вільного вибору, внутрішньої гармонії для життя людини - сповненого сенсом. Життя лише тоді має сенс, коли воно є вільною реалізацією цінностей, які стверджують і звеличують людину її ідеали. Коли цінності виступають орієнтирами діяльності, визначають діяльність, дають зразки поведінки і стають ідеалами. А коли цінності стають практичними взірцями поведінки, вони перетворюються на норми. Саме норми регулюють суспільне життя, консолідують його. Але,треба пам’ятати, що цінність існує для людина лише в акті оцінки. А вірна оцінка можлива лише в результаті правильного пізнання. В той же час, істина – теж своєрідна оцінка знань наскільки це знання адекватно описує відповідний йому фрагмент реальності.

Світ цінностей багатоманітний. Він охоплює матеріаль­ні і духовні, соціальні і політичні, естетичні та етичні цін­ності. Цінності поділяють також відповідно до їх носіїв на: ін­дивідуальні, групові (колективні, національні), вселюдські. До вселюдських цінностей належать цінності добра (блага), свободи, істини, правди, творчості, краси, корисності, віри, надії, любові. Індивідуальними цінностями є життя (віталь­ні цінності), щастя, благополуччя, здоров'я, родинний доб­робут. Національні цінності охоплюють такі доброчесності, як незалежність, добросусідство, патріотизм, гідність, со­ціальний спокій, мир тощо. У будь-якій сфері людського життя і діяльності функціонує своя система цінностей. Основною формою, у якій функціонують цінності, є ідеа­ли — уявлення про щось неіснуюче, уявне, досконале, бажа­не. У змісті ідеалів проявляються такі особливості цінностей, як надії, сподівання на краще майбутнє, очікування бажано­го. Такими є ідеали всебічно розвиненої особистості або сус­пільства, у якому будуть задоволені всі розумні потреби люди­ни. Причиною актуалізації теми цінностей завжди стають кризи-економічні,політичні,екологічні тощо. Так постійно проходять мутації і трансформації суспільства та культури. Це зробило аксіологію центральною темою філософії нашого часу. Постійно відбувається зміни мисленневих парадигм. Найбільш частіше спонукають людину до цього акти переживань, симпатій, антипатій тощо. Ф.Бекон називав їх - ідолами роду.

Однією із найвищих людських (суспільних) цінностей є свобода — особливий стан зумовленості духовної реальності; універсалія культури суб'єктивного ряду, що фіксує можливість діяльності і поведінки за відсутності зовніш­нього примусу. Філософія народжувалася як свободомислення. Якщо філософія є квінтесенцією (найголовнішим, найсуттєвішим) культури, то свобода — душею філософії. Свобода доступна будь-якій людині,бо вона не тільки потенційна,але й іманентна самій її природі. Так згідно Е Фромма: «Людське життя і свобода з самого початку нероздільні. Смислоутворювальною основою реального людського бут­тя є аксіологічні чесноти, вони визначають характер світоставлення особистості, зумовлюють його оптимістичну чи песимістичну спрямованість, що на сьогодні має важливе Значення. Невипадково чимало сучасних філософів вважа­ють, що проблематика цінностей виходить на передній план серед всіх філософських напрямів XX—XXI ст. Все це надає нових стимулів до осмислення проблеми людини, яка своєю діяльністю здат­на створювати або руйнувати світ цінностей.

Питання про загальнолюдські (вселюдські) цінності є проблематичними - неоднаково тлумачиться у різних куль­турно-філософських середовищах. Це коли одні і ті події, коментуються,тлумачаться з різних позицій. Висновки. Життя сьогодення показує,не можливо ставити знак рівності між розумом і мораллю. Так криза цінностей виразно проявляє себе в наростанні психологічної деструкції у людей,що приводить до масових психічних епідемій,тощо. Особливо гостро проявляють себе люди з будь якою ідейною орієнтацією чи приналежністю до конкретної нації. Але втрата цінностей - це життя без смислу. За словами Ж.П.Сартр, існування без сутності.

Категорія «цінність», як і всі філософські поняття, є цариною людського розуму. Тільки людині притаманна здатність оцінювати, надавати значення, свідомо діяти стосовно навколишнього світу. Здатність людей утворюва­ти світ цінностей і жити в ньому — одна із важливих про­блем філософської антропології — вчення про людину.

Першоджерела:

1. Гуссерль Э. Логические исследования. Картезианские размышления. – М.: АСТ; Мн.: Харвест, 2000. – 752 с.

2. Ильенков Э.В. Философия и молодость // Ильенков Э.В. Философия и культура. – М.: Политиздат, 1991. – 464 с.

3. Мамардашвили М. Как я понимаю философию. – М.: Прогресс, 1992. – 408 с.

4. Мерло-Понті М. Феноменологія сприйняття. – К.: Український Центр духовної культури, 2001. – 552 с.

5. Франкл Б. Человек в поисках смыла. – М.: Прогресс, 1990. – 368 с.

6. Шеллер М. Формализм в этике материальная этика цінностей // Избранные произведения. – М.: Гнозис, 1994. – 341 с.

7. Шрейдер Ю.А. Ценности, которые мы выбираем: мифы и предпосылки ценностного выбора. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 208 с.

Література:

1. Андрущенко В. Социальная философия. / В. Андрущенко, Н. Горлач. – К.; Х., 2002. – 736 с.

2. Андрущенко В.П., Волович В.І., Горлач М.І., Головченко Г.Т., Губерський Л.В. та ін. Філософія. Підручник. – Харків: Консум, 2001. – 671 с.

3. Бичко І.В., Бойченко І.В. та ін. Філософія: Підручник для студентів вищих закладів освіти. – Київ: Либідь, 2001. – 406 с.

4. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В. П. Філософія: Навч. Посібник. – К.: Книга, 2005. – 528 с.

5. Кримський С.Б. Запити філософських смислів. – К.: Парапан, 2003. – 239 с.

6. Миронов В.В. Иванов А.В. Онтология и теория познания. Учебник. – М.: Гардарики, 2005. – 447 с.

7. Новая философская энциклопедия. В 4-х томах. – М.: Мысль, 2000.

8. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. – К.: Академвидав, 2008. – 592 с.

9. Табачковский В.Г. Человеческое мироотношение: данность или проблема. – К.: Наукова думка, 1993. – 175 с.

Поиск по сайту: