АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

СОЦІАЛЬНО-ЕТНІЧНІ СПІЛЬНОСТІ

Читайте также:
  1. Соціальні спільності людей
  2. Соціально-етнічні процеси в Україні: стан і проблеми

 

Глибокі соціально-економічні та політичні зміни в різних регіонах планети сприяють стрімкому зростанню національної самосвідомості народів, поглиблюють почуття національної гордості, але водночас подекуди призводять до сплесків войовничого націоналізму. Неврегульованість відносин між націями як в окремих державах, особливо багатонаціональних, так і між різними країнами, загострює національні проблеми, котрі породжують довготривалі міжнаціональні конфлікти, війни, потоки біженців, несуть горе й страждання окремим людям і цілим народам. Тому в сучасних умовах національна проблема набуває глобального, планетарного характеру.

Основні види етнічних об’єднань:

- рід;

- плем’я;

- народність;

- нація.

 

Народ – історична змінність соціальних груп, яка включає в себе на різних етапах історії класи і прошарки, що беруть участь у вирішенні проблем суспільного розвитку. Народ – це біологічна єдність, група, поєднана кровними, біологічними зв’язками: з сім’ї виросла родина, з родини – рід, рід перетворився на плем’я, плем’я – на народ.

Нація – історична спільність людей, що складається у процесі формування спільності території, економічних зв’язків, літературної мови, етнічних особливостей культури та характеру. Нація – це етнополітична спільнота, якій притаманний високий рівень консолідації та самоусвідомлення, включеність у політичне життя, творення або прагнення до творення власної держави.

На відміну від народу нація не дана природою, а народжується історично. Процес переростання народу в націю являє собою повільну кристалізацію національної свідомості, збереження свого етносу перед нищівними силами ззовні. Нація формується з етносу.

Етнос – це стійка сукупність людей, яка належить до певного народу, проживає на території чи в складі іншого народу і зберігає свою культуру, побут, мовні та психологіні особливості. Етнос формується здебільшого на основі єдності території та економічного життя, але в процесі історичного розвитку багато етносів втрачають спільність території (українці живуть зараз у багатьох країнах). Нація складається на основі певного етносу, до якого потім приєднуються представники інших етносів, що живуть на відповідній території та пов’язані між собою певним типом соціально-економічних відносин.

 

Тлумачення поняття “нація”:

1) нація – нація-держава, яка з етносом не має нічого спільного. До нації належать усі, хто є громадянами держави;

2) нація як народ, етнос, що переріс у націю. До нації належать тільки споріднені з певним етносом.

 

Етнічні нації – це ті народи, які вбачають у своїй етнокультурній відокремленості головне джерело національної самоідентифікації і підставу для утворення власної держави. Вони виникли в умовах бездержавності, там, де рух за духовне відродження і політичну консолідацію передував утворенню національної держави і здійснювався під керівництвом духовно-інтелектуальних еліт, оскільки політична провідна верства в умовах чужоземного панування не могла розвинутися.

Політичні нації – це ті державні народи, представники яких вирішують питання своєї національності на підставі громадянства, належності до певної держави, схвалення її найголовніших політичних цінностей. Вони сформувалися там, де сильна держава виникла раніше, ніж відбулася культурна консолідація народу, а, отже, владні інститути мали змогу сприяти національній консолідації, прискорювати її, інколи використовуючи для цього навіть методи примусу.

 

Чинники формування нації:

- географічні;

- геополітичні;

- техніка;

- економіка;

- держава;

- адміністрація;

- етнокультура;

- релігія;

- професійна культура;

- ідеологія.

 

Націоналізм як світогляд:

- патріотизм (усвідомлення єдності з нацією, рух народу на захист і утвердження своєї самобутності);

- шовінізм (надмірна любов до своєї нації-етносу, поєднана з негативними почуттями до інших національностей. Націоналізм державної нації поєднаний із боротьбою в даній державі проти національних меншин є явищем негативним. Коли цей націоналізм переростає в державну ідеологію та політику, то це – нацизм, фашизм).

 

Аспекти націоналізму:

1) позитивні:

- національна самосвідомість;

- національна гордість;

- національний сором;

- прагнення до національного саморозвитку, рівноправності.

2) негативні:

- визнання національної виключеності;

- протиставлення іншим націям;

- прагнення забезпечити переваги своїй нації за рахунок інтересів інших народів;

- національний нігілізм;

- пошук винних у життєвих труднощах.

 

Національне питання – сукупність політичних, економічних, правових, культурних, освітніх та інших проблем, що проявляються у процесі внутрі- та міждержавного спілкування націй, народностей.

Національна ідея – це синтез духовного буття і духовної творчості народу, сконцентрована національна свідомість, вираз уявлень нації про спосіб і головний напрям власного самоутвердження. Національна ідея формується під впливом традицій, культури, усього середовища національного буття народу. Національну ідею вважають простою, доступною, емоційно привабливою формою єднання людей.

 

Національний суверенітет – це повновладдя нації, оволодіння нею усіма можливостями розпоряджатися власною долею:

- внутрішній (право даного народу обирати тип державності, форму правління, створювати уряд, встановлювати кордони, розпоряджатися ресурсами, здійснювати економічні, соціальні, культурні перетворення;

- зовнішній (незалежність нації, свобода волевиявлення, обрання нею таких форм взаємозв’язків з іншими народами, які вона сама вважає бажаними і прийнятними).

 

Етнонаціональні відносини – відносини між суб’єктами національно-етнічного розвитку – націями, народностями, національними групами та їхніми державними утвореннями.

 

Типи етнонаціональних відносин:

1) рівноправні;

2) відносини панування й підлеглості;

3) прагнення до знищення інших суб’єктів.

 

Національна політика – це науково обгрунтована система заходів, спрямована на реалізацію національних інтересів, розв’язання суперечностей у сфері етнонаціональних відносин.

Принцип самовизначення означає самостійне вирішення нацією своєї долі через відокремлення від інших народів і утворення власної незалежної держави, або, навпаки, через об’єднання з іншими державами чи входження, на підставі вільного волевиявлення, до складу будь-якої іншої держави. Він включає в себе право самостійно, без будь-якого втручання ззовні визначати форму своєї державності, впроваджувати самоврядування.

Відокремлення – форма реалізації права на самовизначення, яка передбачає вихід нації зі складу багатонаціонального утворення під впливом волевиявлення народу.

Возз’єднання – форма реалізації права на самовизначення, яка передбачає, що один народ (нація) може об’єднатися із іншим народом (нацією).

Національна держава – це таке політично організоване в межах певних кордонів суспільство, яке утворилося внаслідок політичного самовизначення окремого етносу (або в деяких випадках поліетнічного народу), що консолідується в політичну націю, здобуває незалежність і створює суверенну владу на своїй етнічній території.

Нечисельні народи мають повною мірою користуватися своїми національними правами, зберігати національну мову, традиції та історію. Одним із ефективних кроків у цьому напрямку є автономізація, тобто існування в загальнодержавній структурі автономних районів і провінцій. Політична автономія є могутнім стимулом для розвитку економіки, культури, національної самосвідомості малих народів.

 

Чинники, які слід враховувати при використанні права на самовизначення:

- економічний та культурно-освітній потенціал нації, її здатність нести “тягар самостійності”;

- менталітет народу, рівень його національної свідомості та наявність державницьких устремлінь;

- сукупність внутрішніх і зовнішніх умов державотворення, які уможливлюють або, навпаки, заблоковують цей процес. Розкол всередині нації або вороже оточення, або економічна блокада можуть призвести до кривавих конфліктів і поставити під загрозу саме існування національної держави;

- необхідність дотримання нацією панівних у світі принципів політичних відносин (гарантії прав людини, захист нацменшин, непорушність кордонів).

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)