|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Тема № 31 Складання статорів осьових компресорів. Технологічні схеми складання статорів компресорівРозглянемо сладскладання статору. (Див. малюнок) Статор має барабанно - дискову конструкцію, яка складається з передньої цапфи з шлицями по внутрішній її поверхні, яка виготовлена за одне ціле з першим диском, дев”яти дисків з лабіринтними ущільненнями та циліндричними поясами для з”єднання дисків, проміжного диска 10 ступені, який з”єднується з барабанною частиною 9-го диска та лабіринтним ущільненням за допомогою штіфтів. Обидві цапфи ротора мають лабіринтні ущільнення, масловідбивне кільце, роликопідшипник, шарикопідшипник та регульовочні кільця для установки підшипників, які закріплюються гайками у необхідному положенні відносно корпуса і турбіни. Робочі лопатки та диски виготовленні з високоякісної нержавіючої сталі. Складання цього типу ротору полягає у з”єднанні дисків, задньої цапфи, установки лопаток, лабіринтних ущільнень, підшипників та інших деталей. Зупинемося на основних операціях складання статору. Складання починається з підготовчих операцій для з”єднання дисків. Спочатку у пази дисків запресовіють штіфти, а далі за допомогою розміточного шаблона, який вставляється у один з пазів кожного диска, наносять риски, які при подальшому з”єднані всих дисків повинні знаходитись у одній площині. Статично відбалансовані диски з”єднуються між собою послідовно по циліндричним пояскам і закріплюються штіфтами. Перед з’єднанням дисків визначають натяги: замірюють циліндричні пояски у дисків 1-2, 2-3, 3-4, 4-5, 5-6, 6-7, 7-8, 8-9, 9-10. Натяг допускається приблизно 0,55- 0,75 мм. З”єднують диски за допомогою приспособи, яка складається з двох плит та стяжних болтів. Диск третьої ступені встановлюють на плиту. Після чого нагрівають диск 4-ї ступені до температури 130-150 ° С і далі запресовують диск у 3 - й диск. І так далі до 9-го диску. Потім запресовують диск 2 - ї ступені, попередньо нагрівши його до тієїж температури, а потім перший диск з переднім валом. При з”єднанні дисків необхідно звертати увагу на співпадання раніш нанесених рисок. Для кращого і більш надійного з”єднання дисків та обжимання їх у процесі вистужування на торцьову поверхню першого диска встановлюють другу плиту приспособи та стягують їх стяжними болтами. Після того як диски будуть стянуті, статор потрапляє на свердління та розвертання отворів для штіфтів. Далі протачують торцьові поверхні першого та останнього дисків та виконують інші операції механічної обробки ротора. З”єднання усіх дисків та задньої цапфи (також відбалансованої) з десятим диском здійснюється з натягом від 0,45 до 0,6 мм (приблизно) з попереднім охолодженням їх у рідкому азоті при температурі - 196 ° С. Для запресовки наприклад задньої цапфи зібраний ротор встановлюють на приспособу у вертикальне положення. Після охолодження цапфи у рідкому кисні її запресовують у 10 - й диск. Для з”єднання диски можливо нагрівати у електропечах. Як і у першому так і у другому випадку, для того, щоб у прцесу вистужування цапфа не перемістилась, на її площину кладуть вантаж і тримають його до тих пір, поки цапфа не придбає температуру зовнішнього повітря. Після установки штіфтів у диски та задню цапфу статор для контрольної перевірки встановлюють на призми. Перевіряють биття передньої та задньої цапф, биття по профілям зовнішніх шлиців задньої цапфи та перекос у напрямку її зовнішніх шлиців, щальнасть прилягання торців дисків та задньої цапфи (за допомогою щупа 0,03 мм), биття поверхонь зібраних дисків (барабана) лабіринтних ущільнень та ін. Пази дисків та лопатки мають профіль типа ласточкиного хвоста. Для того щоб визначити зазори між пазами дисків та комлями лопаток, за допомогою спеціальних мікрометрів та вимірювальних приладів заміряють відстань А у пазах дисків та розмір а, а також розмір б на комлі лопаток. Причому заміри у пазах 1- 9 – го (для даного випадка) дисків виконують на відстані А, а для 10 – го – на відстані Б від внутрішньої поверхні паза. Зазор В для всих лопаток, який забеспечується підбором лопаток або притиркою підошв їх комлів, допускається від 0,00 до 0,02 мм. Пластинчаті замки для контровки лопаток, які встановлюються у 1-9-му дисках, підбиряютьяс по товщині таким чином, щоб зазор А між поверхнею замків та площиною Б лопаток для 1-9-го дисків був у межах 0,00-0,02 мм, а для 10-го – 0,1-0,32 мм.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |