Тема № 53 Консервація двигунів деталей та вузлів

Двигуни, які пройшли випробування та призначені для відправки замовнику, підлягають консервації. Термін консервації в залежності від умов встановлюється на місяць, шість місяців, один, два і більше років. При виконанні відповідних цим термінам інструкцій по консервації гарантується їх якісне зберігання. Двигуни, які знаходяться на складах, для забезпечення їх зберігання підлягають періодичній переконсервації згідно відповідним інструкціям.

Розглянемо процес консервації двигунів для двухрічного зберігання. Консервація проводиться у два етапи, тобто консервація на випробувальній станції не пізніше чим через 8 годин після закінчення контрольного випробування та консервація у експидиції або на складі.

На випробувальних станціях проводиться внутрішня консервація масляної та паливної систем. Для консервації масляної системи після випробувань з агрегатів двигуна, бака та трубопроводів зливають масло. В бак установки для консервації двигунів заливають трансформаторне мастило, після холодної прокрутки двигуна його запускають та пропрацьовують двигун на обертах від 1750 до 4100 об/хв. (приблизно).

Для консервації паливної системи після видалення з дренажного бачка палива, масляний насос установки за допомогою шланга з’єднують з вихідним штуцером підкачуючого паливного насосу, який, в свою чергу, з’єднується з іншими агрегатами паливної системи. Відєднують провідники від свічок. Далі вмикають насос установки та проводять дві-три холодні прокрутки двигуна, при цьому важіль керування переводять декілька разів від положення малого газу до максимальних обертів та назад. Для того щоб законсервувати паливну систему, 40-45 л масла.

Після приєднання шланга установки до фільтра пускового палива проводять консервацію пускової системи двигуна, на що витрачається 2-3 л масла. Промивають маслом також паливну систему турбостартера, для чого проводять 2-3 прокрутки турбостартера. На цьому закінчується консервація консервація масляної та паливної системи двигунів на випробувальній станції.

Другим етапом консервації двигунів на експидиції або на складі складається з наступних основних операцій: 1). зовнішнього огляду двигуна; 2). прогрівання внутрішніх порожнин двигунів гарячим повітрям; 3). зовнішньої консервації двигунів; 4). підготовки тари та упаковка двигунів у поліхлорвінілові чохли; 5). розміщення мішечків з селикагелем-осушовачем, та селикагелем-індикатором та іншихоперацій.

Зовнішній огляд спроводять ще раз на консервації двигунів полягає у перевірці наявності заглушок у вузлах та агрегатах, які закривають отвори, а також наявність агрегатів та відповідність їх номерів записам у формулерах. Крім цього перевіряється наявність пломб, якість контровки, закріплення труб, шлангів та електродротів, зазори між комунікаціями та корпусами, які повинні бути не меншими 3 мм.

Для прогрівання внутрішніх порожнин гарячим повітрям двигун зєднують з спеціальною установкою, яка має гвинтелятор та електричні елементи підігріву повітря. Порожнини прогрівають на протязі 45 хв. при температурі повітря на вході у двигун 110-120 ^о С, а у турбостартера - притемпературі не більше 50 ^о С.

Перед зовнішньою консервацією двигунів протирають деталі агрегатів та вузли серветкою, змоченою у бензині; деталі електрообладнання та шланги протирають сухою серветкою АР-2. Після цього деталі та вузли обгортають парафіновим папером у два шари. Турбіну консервують маслом МК-22 або МС-20 за допомогою пульверизатора. Внутрішня поверхня реактивного сопла і всі інші зовнішні деталі консервують чорнистим мастилом, підігрітим до температури 60-70 ^о С. Шар мастила наносять за допомогою пульверизатора або щітки.

Ящик для упаковки двигуна повинен бути відповідно обладнаний (стойками, трасами, прокладками та т.п.) та мати маркування (“ Не кантувати”, “ Обережно”, “ Упакований у плівку”).

Після укладки чохла на нижню платформу ящика становлюють та закріплюють двигун.

Для поглинання вологи на двигуні закріплюють мішечки з селикагелем-осушувачем. Всі операції по розвішуванню мішечків, надіванню чохла та зварки його шва повинні робитись без перерви один за одними і по визначеній схемі. Мішечки розвішуються по зовнішньому контуру двигуна, але, крім цього, вони розвішуються у реактивному соплі, у вхідній частині переднього корпусу та в інших місцях. Після розміщення мішечків та проведення ряду інших операцій двигун обгортають парафіновим папером (у два шари) та обв’язують шпагатом. Далі на поверхні обгорнутого двигуна розміщують мішечки на передньому та середньому корпусах, кожухі камери згорання та реактивному соплі. При чому декілька мішечків з селикогелем-осушувачем розташовують поблизу селикогелем-індикатора, за допомогою якого визначають стан вологості в середині ящика з встановисним двигуном. Декілька спеціальних пакетів з селикагелем-індикатором, підфарбованими у синій колір, розташовують таким чином, щоб вони були видні через оглядові вікна ящика та поліхлорвініловий чохол. На всі роботи складається справка.

Після накриття двигуна поліхлорвініловим чохлом він притискається до двигуна таким чином, щоб витіснити з нього максимум повітря. За допомогою спеціальних приспособ зварюють шов чохла. Для того, щоб кінцево відсосати повітря з-під чохла, використовують вакуум-інжектор. Повітря відкачують до слабкого прижимання чохла до двигуна. Після того як двигун буде укомплектований бортовим інструментом, запасними деталями та вузлами та оглянутий контролером його накривають кришкою та пломбують.

Для консервації вузлів та деталей, виготовлених з чорних та кольорових металів, використовують гарматне мастило, ПВК та К-17. Для того щоб законсервувати за допомогою мастил, вузли та деталі, які вложені в металеві корзини або інші приспособи, занурюють у ванну з мастилом, яке підігріте до температури 110-115 ^о С. В залежності від розміру та конфігурації вузли та деталі витримують у ванні на протязі 2-15 хв до повного підігріву. Далі їх виймають з ванни, охолоджують на повітрі до температури 25-35 ^о С, після чого занурюють у другу ванну з мастилом, яке має температуру 60-80 ^о С, з якої швидко виймають та розташовують на металевій сітці для стоку надлишків мастила, на протвень. Вузли та деталі великого розміру консервують за допомогою щітки для пульвелізатора гарматним мастилом або ПВК, підігрітій до Т=60-80 ^о С. Повністю пофарбовані вузли та деталі консервації не підлягають.

Вузли поливної системи консервують наступним чином: пускові форсунки проходять консервацію внутрішніх порожнин маслом МК-22 та МС-20, підігрітим до температури 60-70 ^о С.На спеціальній установці зовнішні поверхні консервують технічним вузлом. Після цього кожну форсунку пакують у парафінову бумагу (у два шари), а далі в обгортальному; форсунки вкладають у ящик. Робочі форсунки консервують у тому разі, якщо вони зберігають більше однієї години. Канали форсунки на тій же установці спочатку прокачують чистим бензином на протязі 30 сек, а далі маслом МС-20 до виходу його з розпилювача.

Паливний колектор консервують не пізніше ніж 4 години після його випробування. Консервація складається з прокачки колектора чистим бензином, а далі маслом МС-20, підігрітим до 60-80 ^о С. в тому та іншому випадку бензин та масло повинні витікати з форсунки.

Поиск по сайту: