Тема № 51 Загальне складання авіаційного ТРД з відцентровим компресором

При підготовці двигуна до загального складання проводять ряд операцій по перевірці та регулюванню осьових зазорів та радіальних зазорів. Розглянемо процес визначення зазорів у деяких вузлах.

У вузлі корпуса компрессора з середнім опорно-упорним шарикопідшипником та ротором компресора необхідно встановити наступні осьові зазори:

1) Загальний зазор (А+б) між ротором компресора, корпусом компресора та його конусною частиною кришки корпуса.

2) Осьові зазори А та в між ротором компресора та корпусом компресора та його конусною частиною кришки корпуса.

3) Осьові зазори В між крильчаткою вентилятора та передньою кришкою крильчатки вентилятора, та зазор Г між крильчаткою вентилятора та площиною задньої стінки обтекателя.

За допомогою спеціальної приспособи, яка обладнана індикатором, спочатку перевіряють сумарний осьовий зазор при переміщені ротору, для чого проводять попереднє складання цього вузла, а далі ротор встановлюють у робоче положення, тобто розбивають цей зазор на два: А та В. Для того щоб перевірити та у разі необхідності, точно встановити ці зазори, виконують наступні операції:

1) на кришку корпуса середнього підшипника встановлюють ущільнюючу прокладку та регульовочне кільце;

2) кришку корпуса середнього підшипника встановлюють на вал ротора;

3) веду шлицьову втулку встановлюють на шлиці валу та закріплюють її гайкою;

4) зібраний корпус середнього опорно- упорного шарикопідшипника встановлюють на задню ферму, після чого на цей корпус закріплюють приспособу, при цьому ніжку індикатора упирають в торець ведої втулки.

Отримавши сумарний зазор ротора, користуючись приспособою, визначають спочатку зазор А, а далі шляхом підрахунку-зазор В. При розрахунку враховують осьовий люфт середнього підшипнпка, який зазвичай буває 0,6 мм. Зазори А та В забезпечуються підбором товщини регульовочного ільця, а зазори В та Г підбором регульовочного кільця або задньої стінки обтікателя.

Ротор турбіни фіксується відносно вузла компресора: відносно ротора компресора підшипником який повинен бути встановлений таким чином, щоб положення роликів підшипника чітко відповідало біговій доріжці внутрішній обоймі цього підшипника, яка стоїть на валу ротора турбіни. Це положення забезпечується підбором товщини регульвочного кільця. При заміні кільця іншим (по товщині) необхідно зберігати зазор А, для чого регульовочне кільце, яке стоїть під середнім підшипником, теж замінюють. Якщо перше кільце ставлять товстіше, то друге ставлять відповідно на туж величину тонкіше, і навпаки. Таким чином зазор Б, також зберігається.

У гарячій частині двигуна перевіряють осьовий зазор Д між торцем лабіринтного ущільнення та диском ротора турбіни і радіальний зазор Е між лабіринтним ущільненням (його гребінями) та диском ротора. Ці зазори забеспечуються підбором регульовочного кільця або заміною лабіринтного ущільнення.

При зєднанні реактивного сопла з корпусом турбіни перевіряють радіальний зазор А між лопаткою ротора та корпусом, який підбирають, замінюючи корпус та зазор Б між диском ротора та внутрішнім корпусом сопла, в підрахунок якого входять відстані В, Г та Д.

Крім того, у процес підготовки вузлів до загального складання двигуна здійснюють ще ряд операцій, повязаних з визначенням зазорів, проведенням замірів та інше.

Процес загального складання двигуна складається з:

1. зєднання задньої ферми з корпусом компресора;

2. постановці ротора компресора в корпус компресора;

3. постановки кришки корпуса компресора на корпус компресора;

4. зєднання передньої ферми, яка містить у собі корпус переднього роликопідшипника, з корпусом компресора;

5. постановка передньої кришки крильчатки вентилятора та установка на задній вал ротора компресора – крильчатки;

6. зєднання з передньою кришкою крильчатки вентилятора задньої стінки обтікателя;

7. установка на задній вал ротора компресора кришки середнього опорно – упорного шарикопідшипника;

8. зєднання корпуса середнього опорно – упорного підшипника шарикового з задньою фермою та кришкою корпуса середнього шарикопідшипника;

9. установка в задній вал ротора компресора ведучої шліцевої втулки;

10. зєднання корпуса заднього роликопідшипника з корпусом середнього опорно – упорного шарикопідшипника;

11. постановку газозбиральника з сопловим апаратом турбіни на корпус заднього роликопідшипника;

12. установку ротора турбіни в корпус заднього підшипника та зєднання вала ротора з валом ротора компресора;

13. приєднання до фланця газозбиральника корпуса турбіни та інших операцій;

Перед зєднанням коробки приводів з корпусом двигуна перевіряють осьове переміщення ресори, а після зєднання – осьовий зазор роторів компресора та турбіни.

Після складання двигун підлягає прокачуванню мастилом та гідравлічному випробуванню паливної магістралі.

Тема № 52 Загальні питання при складанні авіаційних ГТД

На прикладах складання двигунів трьох типів, які мають значні відрізнення в конструктивних схемах, були показані методика та дані розрахунки для з’єднання основних вузлів цих двигунів, але при складанні мають загальні для всих двигунів складальні операції. Такими операціями являються:

1) установка на двигун турбостартер

2) агрегатів та всіх повітряних, масляних та електричних комунікацій

3) установки пристроїв для перепуску повітря, перевірка дії цель пристроїв та автоматики

4) установка на двигун реактивних соплей

5) перевірка герметичності зібраних двигунів та прокача їх мастилом

6) перевірка опору перехідних з’єднань, огляд двигунів перед відправкою їх на випробувальну станцію та інші.

Зупиняємося на установці турбостартера. Перед його установкою визначають осьове переміщення ресори, яка з’єднує через силиці, храпову муфту з ведучим валиком центрального привода. Для цього ресору вставляють в силиці храпової муфти до упора у стопорне кільце, та заміряють розмір від фланця корпуса редуктора турбостартера до торця силиців ресори. Далі на шпильки фланця закріплення турбостартера надівають прикладку та заміряють розмір від фланця до стопорнного кільця ведучого валу. Осьовий зазор В ресори підраховують по формулі:

В=б-А-Д

Де: Д-осьовий зазор валика центрального привода, який заміряний в прцесі його складання.

Зазор В допускається в межах 1...5 мм. Після перевірки цього зазора турбостартера встановлюють на місце.

Агрегати паливної, масляної, повітряної та електричної комунікації встановлюються на передньому, середньому та задньому корпусах двигунів. Перед їх установкою перевіряють якість ущільнюючих прокладок та з’єднуємих площин, змащують прокладки ущільнюючим засобом, а далі встановлюють їхз на корпуси у визначеному положенні, які передбачені у складальному креслені. З’єднання агрегатів які обертаються з коробками та приводами здійснюється за допомогою ресор, осьовий зазор яких обмежується стопорними кільцями і може бути рівним 0,65...4,0мм

Загальнисми вимогами до установки паливних, масляних та повітряних турбоводів, які з’єднуються з агрегатами, є їх співвісність зі штуцерами, відсутність перекосів фланцевих з’єднань, паралельне закріплення турбопроводів планками, відсутність деформацій при установці хомутів. Всі ці вимоги повинні забезпечувати нормальну без напруг установку турбопроводів. Зазор між ними та корпусами двигунів, деталями та агрегатами допускається не меньшим 3 мм. Перед з’єднанням трубопроводів перевіряють якість прилягання конусів трубок до штуцерів, для чого одну з деталей покривають тонким шаром, яка повинна мати відбиток по всьому колу перевіряємого конусу без розривів. Цим забезпечується герметичність з’єднання трубопроводів.

Установку електроколекторів та приєднання дротів до агрегатів з’єднують по визначеним схемам. Після чого перевіряють опір ізоляції дротів та відсутність замикання між собою та на масу. Опір дротів не повинен бути меньшим ніж 2 Мом.

Розглянемо конструкцію стрічки та механізму для перепуска повітря, які встановлюються на середній корпус двигуна. Для цього механізму перевіряють повітрям, яке підводиться від спеціальної установки під тиском 40 кг/см². Роблять декілька різних перемикань стрічки і перевіряють прилягання стрічки до корпусу у закритрому положенні, а далі у відкритому-до прилягання її до спеціальних упорів. Кінцева перевірка запрацювання механізму стрічки входить в операцію перевірки електрокомунікацій та автоматики двигуна: електрокомунікацій автоматики запуска двигунів, запуска двигуна у повітрі, електростартера, прокрутки двигунів турбостартером, механізма перепуска повітря та ін... Всю перевірку проводять при повністю зарядженій акумуляторній батареї, яка підключається до спеціальної установки. Перед випробуванням за допомогою мегаметра замірюють опір ізоляції всіх електричних комунікацій, після чого приступають до перевірки з працювання всіх агрегатів, пов’язаних з тією чи іншою операцією.

Реактивне сопло з’єднують з сопловим апаратом і ставлять зтікатель. За допомогою лінійки та глибиновимірювача заміряють зазор А між торцями ступиці третього диску ротора і корпусу.

Зібрані двигуни підлягають перевірці на герметичність; на визначені місця двигуна встановлюють заглушки і у внутрішню його порожнину під тиском 0,4-0,5 кг/см² подають стиснуте повітря. Всі стики змащують щільним розчином. Виділення кульок повітря у з’єднаних деталей, вузлів та агрегатів, як правило, не допускається. Прокачування мастилом зібраних двигунів здійснюється з метою промивки масляної магістралі. Для цієї мети використовується суміш трансформаторного мастила (75%) з мастилом МК-22 або МС-20(25%) під тиском 4-5кг/см² та температурі 50-70ºС. Час прокачки визначається станом фільтрів (їх чистота), які підключені у масляну систему спеціальної установки для двигунів.

Кожен зібраний двигун повинен являти однн загальний електронний ланцюг. Ця умова виникає у зв’язку з тим, що зв’язок з землею літака який летить здійснюється за допомогою радіоапаратури, яка повинна працювати без перешкод. З цією метою всі дроти електрокомунікації двигуна повинні бути екрановані.

Екрануються за допомогою труб з кольорових металів та металевими рукавами дроту, які знаходяться під високою напругою; дроти, які знаходяться під низькою напругою, екрануються плетенкою або шлангами. Металізація дротів здійснюється за допомогою перемичок та крипільних деталей (болтів, гвинтів, хомутів). Для отримання постійного контакту виконують наступні умови:

1) ретельно зачищають місця дотикання кріпильних деталей з металізуємою масою

2) забезпечують щільне прилягання місць дотикання металізуємих мас по всій поверхні дотикання та ін. Металізації підлягають, наприклад, корпус маслоносу та корпус редуктора, корпус редуктора та передній корпус та ін. Екранування систем запалювання (висока напруга) металізується повністю. Перевірка опору цих перехідних з’єднань здійснюється омметром. Підвищений в порівнянні з нормами опір (допускається від 600до 2000 Мом) вказує на відсутність необхідної затяжки кріпильних деталей, наявність пилу та мастила.

Перед відправкою складених двигунів на випробувальну станцію проводить огляд повних, масляних, повітряних та електричних комунікацій (контровку, наявність заглушок на відкритих місцях тощо), перевіряють зазори між трубопроводами та іншими деталями та вузлами, наявність усих агрегатів, звірюючі їх нумерацію з документацією. Перевіряють обертання роторів двигуна. Після цього у формумер двигуна заносять результати огляду, перевіряють наявність усієї документації (карти, паспорти і ін). “ Справу двигуна” оформлюють у ОТК.

Двигун переставляють на монтажний візок та транспортують на випробувальну станцію.

Поиск по сайту: