Установки гідравлічного транспорту: конструкція

Трубопровідний транспорт однофазних потоків (газів і рідин) витісняє всі інші види транспорту вантажів подібних категорій. Цьому сприяють його універсальність, економічність і можливість комплексної автоматизації процесів, пов'язаних із транспортом рідин і газів.

Основні частини трубопровідного транспорту — це трубопроводи з фасонними частинами, запірними і регулюючими пристроями і насосні станції, що створюють надлишковий тиск (вакуум) для переміщення рідини в заданому напрямку.

Величина тиску, що розвивається насосом, визначається з умови подолання всіляких опорів, а шляхи проходження вантажу і руху забезпечуючої рідини (газу) по трубах із заданою швидкістю.

Забірні пристрої для однофазних потоків (рис 1.30) повинні забезпечувати мінімальні втрати при вході рідини (газу) у трубопровід. Забірні трубопроводи для рідин в усмоктувальній частині повинні бути завжди заповненими, забезпечуючи нерозривність потоку. Для цього на початку усмоктувального трубопроводу установлюють зворотний клапан, що перекриває вихід рідини з трубопроводу при зменшенні швидкості потоку нижче визначеного значення.

Трасу переміщення вантажів у гідротранспортних установках із усіма її розгалуженнями виконують зі сталевих труб, рідше з пластмасових і скляних труб. Для перекриття трубопроводу застосовують прохідні коркові крани, вентилі і засувки. Трубопроводи для рідини або газу зі змінною температурою забезпечують спеціальними компенсаторами, серед яких найбільше поширення одержали П-подібні компенсатори.

У гідротранспортних установках і при транспорті матеріалу суцільним шаром виділення твердої фази з потоку відбувається в момент надходження потоку в приймальні резервуари. При цих видах транспорту спеціальні віддільники не потрібні. Воду або газ після виходу з трубопроводу відводять із приймального резервуара.

Для створення різниці тисків по трасі переміщення вантажів в установках гідротранспорту застосовують насоси.

1.2.3.2 Установки пневматичного транспорту: конструкція, типи, основні елементи пневмотранспортних установок

Під пневматичним транспортом вантажу розуміють переміщення по трубопроводу системи повітря – тверді частинки. Пневматичний транспорт застосовують як для транспортування сипучих, так і для штучних вантажів. Для харчової і зернопереробної промисловості широке поширення отримало транспортування саме сипучих матеріалів установками пневмотранспорту. Можливість пневмотранспортування сипучих матеріалів обумовлюється наявністю в них аеродинамічних властивостей. Основою роботи будь-якої пневмотранспортної установки є наявність різниці тиску на початку і кінці трубопроводу, створюваної повітродувними машинами. У залежності від способу створення перепаду тиску пневмотранспортні установки ділять на всмоктуючі, нагнітаючі і змішані. У залежності від величини створюваного перепаду тиску ці установки ділять на установки низького (до 5кПа), середнього (до 50кПа) і високого (понад 50кПа) тиску (вакууму).

У всмоктуючій установці повітря відкачується повітродувною машиною 6 із системи, внаслідок чого в ній створюється вакуум. Внаслідок цього повітря з атмосфери спрямовується в завантажувальний пристрій 1 і, проходячи через шар вантажу або зустрічаючи на своєму шляху вантаж, що надходить у трубопровід, підхоплює його і переміщає по матеріалопроводу 2 у віддільник 3. З віддільника вантаж виводиться за допомогою шлюзового затвора, а повітря надходить у повітропровід 4 і, пройшовши через пиловідділювач 5, викидається повітродувною машиною 6 в атмосферу.

Переваги всмоктувальних пневмотранспортних установок: простота конструкції, можливість забору вантажу з декількох точок, забезпечення високих санітарно-гігієнічних умов у робочих приміщеннях, завантажувальні пристрої не вимагають герметизації. Недоліки: неможливість створення високих перепадів тиску, наявність спеціальних герметизуючих пристроїв у місцях розвантаження.

Рисунок 1.31 – Пневмотранспортна установка усмоктувального типу

У нагнітаючих установках повітродувна машина нагнітає повітря в пневмосистему, створюючи тиск повітря в ній більше атмосферного (найбільше – у місці завантаження, найменше – у пиловідділювачі). Принцип дії практично аналогічний усмоктувальним установкам.

Рисунок 1.32 – Пневмотранспортна установка нагнітаючого типу

Переваги: можливість створення теоретично нескінченних перепадів тиску, що дозволяє переміщати вантажі як низкої, так і високої концентрації. Недоліки: складність конструкції завантажувальних пристроїв і підвищення вимог до герметичності пневмосистеми.

Установки всмоктувально-нагнітаючі поєднують як переваги, так і недоліки усмоктувальних і нагнітаючих установок. Забір матеріалу в таких установках забезпечується за всмоктувальним типом, а транспортування на великі відстані – за нагнітаючим типом.

Рисунок 1.33 – Пневмотранспортна установка всмоктувально-нагнітаючого типу

У залежності від кількості матеріалопроводів пневмоустановки бувають простими однотрубними і розгалуженими. Пневмоустановки можуть бути із замкнутим і розімкнутим циклом повітря. У перших усе повітря або його частину повертають після повітродувної машини в завантажувальний пристрій і знову використовують для транспортування; у других – повітря повітродувною машиною цілком викидається в атмосферу.

На зернопереробних підприємствах отримали найбільше поширення пневмотранспортні установки середнього тиску з розгалуженою мережею матеріалопроводів. Нагнітаючі пневмотранспортні установки застосовуються головним чином як засоби міжцехового транспорту. На підприємствах харчової промисловості знаходять застосування в основному однотрубні усмоктувальні пневмотранспортні установки.

Поиск по сайту: