Вибір оптимального варіанта СМ методом мікровартостей

Метод мікровартостей базується на формулі приведених витрат:

ПЗ_і =G_i+ E_Н ∙К_i,

де ПЗ_i – приведені витрати за і- м варіантом СМ;

G_i – експлуатаційні витрати;

Е_н – коефіцієнт нормативної окупності;

К_i – капітальні витрати за і- м варіантом.

У залежності від варіантів «стикування» СМ приведена залежність доповнюється іншими мікровартостями. Можливі наступні варіанти стикування:

Рисунок 3.9 – Варіанти стикування систем механізації

Перший варіант характерний для великих складів і баз, у тому числі продовольчих. Другий варіант передбачає вплив вантажопотоку, наприклад, на склад тари, який, у свою чергу, пов'язаний з технологічною лінією (ТЛ). Третій варіант – це проміжні внутрішньовиробничі СМ. Кожному з варіантів властиві свої додаткові витрати

Варіант 1.

ПЗ_i= G_i+ Кн ∙Ki+П_тi,

де П_тi – витрати через простій транспорту при i- му варіанті СМ.

Варіант 2.

ПЗ_i= G_i+ Kн ∙Ki+П_тi+ П_тлi

де П_тлi – витрати через простій технологічної лінії.

Варіант 3.

ПЗ_i= G_i + Kн*Ki + П_тлi

Найбільш загальною залежністю, що характеризує метод мікровартостей, є залежність для другого варіанта.

Розглянемо графічну інтерпретацію методу мікровартостей:

рівень обслуговування

m_н= λ_н/λ_заг* 100%,

де λ_заг – кількість транспортних засобів, що надійшли в СМ за одиницю часу;

λ_н – кількість транспортних засобів, обслуговуваних за нормативний час.

Методом графічного додавання визначимо ПЗ_i. Сумарна крива має екстремальний характер. Тому ПЗ_i = min відповідає оптимальному варіантові СМ.

10 20 30 40 50 60 70

Рисунок 3.10 – Графічна інтерпретація методу мікро вартостей

Поиск по сайту: