Сатиричний коментар

Мчу тут с работы на работу, а навстречу крокодил Гена хвост волочит. «Эх, дороги...» – распевает во всю глотку. И меха гармошки на разрыв растянуты. «Сменил репертуар, что ли, Геныч, – спрашиваю». – «Да нет, – говорит, – просто мы с Чебурашкой в гости на Красную площадь ходили». – «Ну ты, Геныч, после первого тура сдурел вконец – слава тезки тебя точно испортила!

Всем известно, что земля начинается с Кремля! Кто ж тебя длинного, зеленого, да еще с гармошкой и Чебурашкой в центр, можно сказать, Вселенной звать будет?» Гена запальчиво так: «Обижаешь, Титус, недооцениваешь... Кепочка-то знаменитая. Небось, из куска кожи с живота моего троюродного брата сделана – так что мы с мэром, считай, родственники. Вот и позвал меня Юрий Михайлович нулевой километр устанавливать, так сказать, пуп России. У Исторического музея, у Иверских ворот...» И поведал Гена печальную историю. Про то, как в стародавние времена цари никак не могли решить, где нулевую веху ставить, от которой счет всем плохим дорогам на Руси должен пойти. Году так в 85-м, когда уже перестройка на носу была, специальный знак в Мытищах отлили. А потом про знак лет на 11 забыли. Наконец спохватились, начали опять точку искать. Гена лично 11 пупков обполз – на предмет соответствия. Нашли, «и исторически, и теологически, и астрологически», как объявила Федеральная автомобильно-дорожная служба, оптимальный вариант. Время назначили, автопробег Москва – Владивосток организовали... «И, и, и, – начал всхлипывать Гена, – он, он, он...» На глазах у славного Геныча показались крупные крокодиловы слезы. «Праздник отменили, знак не выносили. Все по нулям! – заверещал Чебурашка. – Потому что свояк его в Турцию вдруг уехал. Винни Пух говорит – на зачистку Стамбула...» – «Хуже все, хуже, – сквозь рыдания прокричал крокодил Гена. – Там кожа дешевая! Он себе новую кепку купит. Из овцы какой-нибудь, глупой скотины!..»

Эх, дороги! О, rus!

Из публикации «Как зеленый крокодил на площадь Красную ходил» (Независимая газета. 25 августа. 1999)

Як стає зрозуміло з цієї публікації, предметом виступу став намір московського уряду встановити в Москві знак "центр Росії". Показуючи безглуздість даного рішення, журналіст піддає його іронічній оцінці. Це досягається за допомогою введення в "оповідання" про захід, що намічався, відомого героя з дитячого мультфільму крокодила Гени, якого нібито запросили на свято установки "пупа землі". Герой мультфільму знадобився автору коментаря для того, щоб "знизити" рівень урядового заходу до рівня дитячої гри. Якщо на серйозні урядові заходи запрошують відомих людей, то на даний (несерйозний) захід запрошено відомого героя мультіка. Виходить, уряд міста займається дитячими іграми. Така внутрішня логіка тексту, вона і стає опорою іронічного, глузливого ставлення журналіста до "дійства" міської адміністрації.

Г. Явлинский: «У Думы медвежье лицо».

А у вас, судя по вашему поспешному бегству из той самой Думы, – медвежья болезнь.

С. Говорухин: «Нас на заседании Думы чуть не изнасиловали. Мы еле убежали».

Вы убежали, Явлинский убежал, Кириенко убежал, Примаков убежал... А работать кто будет? Путин?

В. Похмелкин: «Нет и не может быть в парламенте вечных противников и вечных союзников. Есть вечные интересы».

Похоже, появился еще и вечный спикер.

В. Жириновский: «Нас обвиняют в том, что мы плохо относимся к населению в районе Чечни».

Неужели в других районах России вас обвиняют в том, что вы относитесь к населению хорошо?

Б. Березовский: «Ленин написал статью «Детская болезнь «левизны» в коммунизме». Сейчас впору писать статью «Детская болезнь правизны в капитализме».

Напишите лучше просто книгу «Капитал», пока Зюганов не сочинил что-нибудь про экспроприацию экспроприаторов.

Г. Зюганов: «Ленин был захоронен нашими отцами и дедами в соответствии с русской исторической традицией. Все святые угодники хоронились в пещерах, монастырях...»

Какой же он святой угодник, если монастыри позакрывал, а хоронился в основном в Швейцарии. Или в Разливе.

Из публикации «Медвежья болезнь Явлинского» (АиФ. №4.2000)

Як бачимо, дана публікація складається з шести окремих фраз депутатів Держдуми і такого ж числа журналістських коментарів. Основа цих коментарів - дотепне, іронічне обігрування ситуацій, у яких перебувають депутати, дурних вчинків, які вони роблять, абсурдності наслідків, що з них випливають. Так, коментар, віднесений до висловлення Г. Явлінського, побудований на іронічній оцінці поведінки цього депутата, яку можна пояснити, на думку коментатора, хіба що наявністю в Явлінського "ведмежої хвороби" (остраху ведмедів), тобто страху перед парламентською фракцією, названої "Ведмідь".

Коментар, звернений до висловлення С. Говорухина, спирається на іронічний докір поведінці "правих" депутатів у тому, що вони самі позбавляють себе можливості брати участь у роботі Думи, уступаючи її прихильникам Путина.

Коментар, присвячений висловленню Г. Зюганова, в основі своєї має два моменти. Перший - встановлення невідповідності здійсненого Зюгановим ототожнення Леніна зі святим догідником. Невідповідність ця виводиться з деяких справ Леніна (закриття монастирів). Другий - обігрування помилкового вживання Г. Зюгановим замість словосполучення "були поховані" дієслова "ховалися", що несе зовсім інший зміст (він означає, що хтось "ховав себе", тобто, у перекладі зі старорусского, "десь ховався"). І в тім, і в іншому випадку в результаті народжується іронія, легке глузування над автором висловлення.

Поиск по сайту: