Чому сьогодні в Росії не створені надійні (по світовим міркам) авіадвигуни?

Звичайно ж, автор має визначити кінцеву крапку руху "у глиб" причин. Інакше справжню причину складного стану російських літаків він може побачити в неправильних діях Сталіна чи Миколи ІІ, чи Петра І, чи в російському менталітеті, чи в підступах Заходу і т.д.

Тульська газета "Молодой комунар" протягом останніх років періодично критикує так звані губернаторські проекти по будівництву в області трьох об'єктів: по виробництву пально-мастильних матеріалів, скловолоконних труб та добування солі. Ці проекти газета називає прожектами, оскільки вважає їх винятково невигідним для туляків довгобудом, що ведеться в основному за рахунок незапланованих на його здійснення витрат з бюджету області і відповідної затримки виплат населенню зарплат, пенсій, допомог. При цьому "Молодой комунар" вступає в полеміку з газетою "Тульские известия", що відстоює необхідність і важливість реалізації "губернаторських проектів", а також стверджує, що будівництво ведеться за рахунок позабюджетного фінансування. Обґрунтовуючи вірність своєї позиції, журналіст А. Гелін цитує офіційні документи.

Вот первая цитата из постановления областной Думы от 21.01.98 г. № 22/565 «Об обращении губернатора Тульской области об участии администрации области в создании совместных предприятий по производству стекловолоконных изделий, поваренной соли, нефтепродуктов»: «2. Администрации области финансирование указанных проектов осуществлять за счет областного бюджета...»

Вторая цитата – из Заключения Контрольной комиссии областной Думы по результатам проверки исполнения бюджета на 1998 год: «...установлено, что 10.04.98 г. Финансовым управлением перечислены средства для оплаты оборудования по контрактам о приобретении нефтеперерабатывающего мини-завода, расходы на который не были предусмотрены в областном бюджете на 1998 год», и только принятием 17 декабря 1998 г. Закона Тульской области «О внесении изменений и дополнений в Закон Тульской области «Об областном бюджете на 1990 год» были узаконены уже произведенные расходы на указанный объект».

В этом же документе мы находим прямое подтверждение того, что деньги, пошедшие на строительство завода, украдены у стариков, детей, учителей, медиков: «В течение 1998 года администрацией области проводилось финансирование отдельных мероприятий капитального характера за счет средств бюджета текущих расходов (так как бюджет развития не был сформирован), что повлекло за собой низкий уровень финансирования по основным социальным разделам». И т.д.

Из публикации «К сожалению, слово “победа” на две трети – из слова “беда”» (Молодой коммунар. 19 июня 1999)

На відміну від "Молодого комунара" журналіст Ю. Аргонов використовує як основу своєї позиції аргументи іншого типу, а саме - посилання на думки осіб, що беруть участь у здійсненні "губернаторських проектів" (спочатку наводить уривки з бесіди з генеральним директором ОАО СП "Тульська нафтопереробна компанія" Володимиром Чернятіним, який повідомив, що "завод створюється на базі американської установки "Тік 100", здатної переробляти в рік 100 тисяч тонн сировини. Але ця установка - далеко ще не весь завод..." І т.д. Потім дається виклад інтерв'ю з директором американської фірми "MGExport-іmportіnternatіonal", що поставляє тулякам устаткування для міні-нафтопереробного заводу, Бернардом Голдстейном.

– Коллеги из «МК» выражали сомнение относительно содержимого контейнеров, которые пришли на тульскую таможню при вашем содействии. Так что же в этих контейнерах? Некондиция? Старье? Б/у?

– Наша фирма существует 50 лет. За это время мы завершили монтаж 47 нефтеперерабатывающих установок в США и других странах мира. В том числе в России: Сургут, Якутия, Дагестан. Оборудование, которое мы поставили в Тулу, производства 1997–1998 годов. Разработка же 1997 года...

– Необходимое оборудование поставлено полностью?

– Полностью поставлено и полностью смонтировано. В ближайшее время мы ждем наших специалистов по электрике и электронике для подготовки оборудования к пусконаладочным работам.

– Ваше мнение о работе российских специалистов, с которыми вам приходилось сталкиваться?

– Очень высокое о профессионализме сотрудников АО «Энерготехмонтаж» и очень низкое о журналистах «Молодого коммунара». Ведь если отдельно взятый журналист некомпетентен, а порой и нечистоплотен, то должен же быть над ним контроль главного редактора?.. И т.д.

Рассказ о заводе журналист заканчивает беседой с первым заместителем губернатора Тульской области В. Богомоловым, курирующим строительство этого объекта:

– Виталий Алексеевич, «MК» пишет, что деньги на строительство завода «украдены у стариков, детей, учителей и медиков».

– На это строительство не истрачено ни одной копейки из бюджетных денег. Областная администрация получила льготный кредит при посредничестве Юрия Михайловича Лужкова... И т.д.

Из публикации «Крах прожектов “МК”, или “Секреты”, которые не хотят знать крикуны из оппозиционной прессы» (Тульские известия. 19 июня 1999)

Самі по собі приклади, судження, наведені автором "Тульских известий", могли б здатися аудиторії в якомусь іншому випадку достовірними. Але не в даній полемічній ситуації, коли читачі можуть порівнювати аргументацію, представлену першою і другою газетами. У результаті читач віддасть пальму першості доводам "Молодого комунара". Чому? Тому що, по-перше, документи, на які спирається журналіст А. Гелін, сприймаються аудиторією (психологічно) як більш доказова аргументація, у порівнянні з думками, використаними Ю. Аргоновим. А по-друге, доводи, наведені автором публікації в "Тульских известиях", програють у тому, що вони мають ще один серйозний недолік, не помітний на перший погляд. А саме: цифри подані в абсолютному варіанті. І по них важко судити, наскільки значні масштаби будівництва. Що вони дають? Наскільки досягнення відповідають потребам міста? Визначити це, виходячи з наведених у статті даних, простому читачу, який не має додаткової достовірної інформації про економічну ситуацію в області, неможливо. Вадою аргументації "Тульских известий", безсумнівно, є і те, що автор використовує як аргументи думки тих осіб, які, власне кажучи, і критикуються у виступах "Молодого комунара", тобто зацікавленої сторони. Адже добре відомо, що навіть у суді, у ході встановлення істини, зацікавлених осіб як свідків ніколи не залучають. Робиться це з метою виключення лжесвідчення. На жаль, журналіст не врахував дану обставину.

Так, вказвний вище полемічний виступ "Тульские известия" починають, як можна припустити, з найголовнішого для них - висловлення свого ставлення до опонента - "Молодому комунару". Воно заявлено вже в набраному аршинними буквами, розташованому над назвою газети аншлагу полемічної публікації: "Вкусна ли уже обглоданная кость?" Перші абзаци самого тексту також говорять "про головне".

Гениальный английский сатирик Джонатан Свифт, известный широкому кругу читателей своей мудрой книжкой «Путешествия Гулливера», в молодые годы написал не менее талантливую, но мало известную «Сказку бочки»... Есть там, между прочим, и нелицеприятное высказывание молодого острослова в адрес тогдашней литературной критики: «Они (критики), как голодные псы, поднимают тем больший вой и лай, чем меньше костей в подаваемом им кушаний...»

Эти слова я постоянно вспоминаю, когда читаю очередной опус младокоммунаровских критиков, касающийся любых начинаний губернатора Тульской области В.А. Стародубцева. Есть ли в очередном начинании областной администрации «минусы» или «плюсы», вой и лай со страниц «Молодого коммунара» все равно прозвучит. Такова уж она, собачья природа. Но, как правильно говорят в народе, собака лает, а караван идет...

Из публикации «Крах прожекторов “МК”» (Тульские известия. 19 июня. 1999)

Нерідко дістається не тільки "огидній" газеті, але і її читачам, а тим більше тим, кого вона захищає. Автор "Вечерней Рязани" Д. Проскурін так відзивається про своїх опонентів з "Рязанских ведомостей" і тих, хто виступає на її сторінках - губернаторові області В.Н. Любимову, його виборцях, місцевих комуністах.

М-да, прямо скажем, не сложились отношения между Вадимом Владимировичем (автором статьи. – А.Т.) и Вячеславом Николаевичем (губернатором. – А.Т.). Да и не могло быть иначе... Что-что вы говорите? Кто ты, смерд, и кто Он?! Мол, да как ты смеешь даже в мыслях ставить себя, хиппующего борзописца, на одну доску с Ним, Вседержателем цельной губернии, Помазанником Самого Геннадия Андреевича Зюганова и, в конце концов, Членом Совета Федерации?!

Не любит журналист и читателей «красной»газеты, «большевиков», которые, по его словам, «в силу своей классовой тупости, не только обещали, но и пытались построить рай земной (типа, коммунизм). Чем это закончилось? – Полной и безоговорочной жопой. В коей мы пребываем и по сей день, свидетельством чему служит четырехкратная победа рязанских коммунистов на местных выборах 1996–97 гг.

Из публикации «Михайловщина. Нолики обожают ставить крестики» (Вечерняя Рязань. 16 января. 1999)

Гостро написано. І грубо. Тільки до чого ведуть такі грубість і брутальність? Чи допомагають вони знайти істину в суперечці, істину, необхідну всім? - таке питання. Відповідь на яку очевидна - ні. Як очевидно й те, що читачі, які спостерігають за полемікою, що ведеться на сторінках газет подібним чином, дійсно згадують слова великого Джонатана Свифта про голодних псів, що б'ються за зайву кісту.

Щоб не давати аудиторії приводів для подібних думок, журналіст, який вирішив виступати в жанрі полемічної статті, має завжди починати з головного - насамперед націлювати себе на спокійну й аргументовану розмову, що ніяк не принижує достоїнство опонента, а отже, і свого власного.

Поиск по сайту: