Культура мовлення вихователя

Норма літературної мови – це головне поняття вчення про правильність мовлення та його культуру. Мовна норма - це усталені правила вимови і правопису, добору слова, граматичної форми, синтаксичної конструкції (речення), закріплені у словниках та довідниках. Основними ознаками норми літературної мови є відносна стійкість, загальновживаність, обов'язковість.

Українська літературна мова - це мова всього українського народу (усна і писемна).

Існують наступні норми: Орфоепічні норми - це єдині правила вимови окремих звуків та звукосполучень, це літературна вимова слів та словоформ, що представлена у тлумачних та орфоепічних словниках, довідниках української вимови. Лексичні норми - це правила вживання окремих слів та словосполучень відповідно до їх семантичних значень. Граматичні норми - це обов'язкові правила зміни та поєднання слів у простих та складних реченнях. Фразеологічні норми - це закріплене в літературній мові вживання стійких зворотів, що мають своє значення (семантику) та постійний склад своїх компонентів. Стилістичні норми - це специфічні прийоми та засоби, які допомагають правильному вираженню думки. Залежно від мети, змісту і характеру висловлювання в різних мовленнєвих ситуаціях добираються відповідні мовні засоби.

Мова є однією з важливих ознак загальної культури та культури мовлення.

Культура мовлення - це сукупність і система комунікативних якостей мовлення; володіння літературними нормами на всіх мовних рівнях, в усній та письмовій формі мовлення, вміння користуватися мовностилістичними засобами і прийомами з урахуванням умов і цілей комунікації. Основними ознаками культури мовлення е його правильність, точність, чистота, багатство (різноманітність), логічність, виразність, доречність.

Завд. вихователя дошк. закладу — своєчасно сформувати культуру мовл. як рідною, так і другою (укр.) мовою, розмежовуючи у свідомості дитини спільні та відмінні мовні явища.

Вимоги до мовлення вихователя

1. Змістовність

2. Багатство і точність використання словникового запасу

3.Доступність мовлення(фрази прості,темп уповільн.,емоційно забарвлене,тон стриманий)

4. Чітка дикція, орфографічна правильність

5. Точність і виразність мовлення

6. Уміння вихователя слухати, розповідати, вести діалог

7. шанувати національну мову українського народу. людей та своїх вихованців, з якими спілкуєшся, бути уважним до кожного проголошеного слова;

8. виробити звичку постійно читати художні твори українською мовою;

9. постійно тренувати пам'ять, запам'ятовуючи образні вирази, прислів'я, приказки, скоромовки, влучно використовуючи їх у процесі спілкування з дітьми;

10. спілкуючись двома мовами. добре володіти літературними нормами кожної з них. осмислювати Їх специфіку

11. постійно стежити за змінами літературних норм вимови;

12. не припускатися помилок інтерферуючого характеру

У кожного педагога має бути свій мовленнєвий етикет і мовний стиль, який ще визначається володінням позамовними засобами (мімікою, жестами, темпом мовлення тощо).

Недопускається: швидкість, нечіткість, крикливість, монотонність, вживання незрозумілих для дітей слів, вживання слів паразитів, модних слів, слів-штампів, жаргонних слів, місцевих діалектизмів та своєчасно виправляти Їх у дитячому мовленні, надмірна пестливість.

Поиск по сайту: