|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Психолінгвістика – основа методики навчання української мови як другоїПсихолінгвістика – комплексне дослідження психологами та лінгвістами мовної поведінки людини. Психолінгвістичні дослідження мають велике значення для вивчення проблеми розвитку дітей, пояснюють закономірності засвоєння дитиною мовних законів, засвоєння мовних знаків, так і їх значення як на рідній, так і другій мові, відповідає на питання як дитина засвоює мову. Мовленнєва діяльність дитини – це процес активного пошуку зв’язків, закономірностей відносно елементів мови, пошук правил за якими дитина будує свої висловлювання. Для того щоб оволодіти мовою, заговорити на цій мові, дитині необхідно оволодіти правилами використання та вживання цієї мови, тому тільки наслідування недостатньо. На підставі досліджень (Швачкин М.Х,) оволодіння звуковою стороною мови діти починають самостійно диференціювати звуки на фонемні стадії розвитку мовлення. Дитина створює власну звукову систему, свої закономірності використання звуків. Поступово дитина сама контролює свій принцип використання приголосних звуків і доводить його до рівня мовлення дорослих, вона намагається знайти закономірності, організувати звукове мовлення в певну систему, узагальнити ознаки окремих звуків. Під час оволодіння мовою діти досить рано відчувають порушення мовних закономірностей. Уже з 2 років діти починають висловлювати своє ставлення до мовленнєвого оточення, уточнювати його, вносять власні корективи та критикують мовлення своїх товаришів. Наявність внутрішньої підсвідомо діючої мовної системи має прояв у самокорекції дитячого мовлення, «нащупування» правильного словотворення. Дитина не випадково з’єднує слова в реченні, а діє за певними своїми закономірностями і правилами. В побудові таких речень використовується невеликий запас опорних слів. Дитина об’єднує слова в реченні, дотримуючись певних синтаксичних структур, які сама створює. Вона правильно повторює лише ту синтаксичну конструкцію, яку може побудувати самостійно, в іншому випадку – перебудовує речення під свою систему. В основі цих закономірностей лежать мовні здібності і мовна активність. Мовна здібність – це набір неусвідомлених знань про мову, правил, які дають можливість створювати нові вислови. Мовна активність – це власна мовленнєва діяльність, в якій дитина діє за цими правилами. Для того щоб дитина заговорила на другій мові, у неї повинна бути сформована певна мовна здібність, оскільки вона повинна мати у своєму мовленні відповідну систему правил. В основі навчання другої мови має бути аналітична робота, а навчання другої мови має носити керований характер. Навчаючи дітей другої мови не можна нав’язувати їм вивчення того чи іншого мовного явища, не можна просто запропонувати поговорити на запропоновану тему, чи просто виконати мовну вправу. Дітей необхідно включати в активну мовленнєву діяльність, мотивувати. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |