Навчання дітей вимови українських звуків

Поставлення правильної артикуляції досягається шляхом індивідуальної роботи з дитиною за допомогою дзеркала, шпателя.

Артикуляція як прийом навчання звуковимови в умовах близькоспорідненої двомовності використовується тільки в поставленні важких для дітей-росіян звуків [г], [ч], [р], [ц].

Робота над поставленням важких звуків здійснюється індивідуально або з трьома-чотирма дітьми у зручний для вихователя і дітей час за таким планом:

1. Розглядання картинок, у назві яких потрібний звук стояв би в необхідному положенні.

2. Пояснення та показ артикуляції звуків. Робота із дзеркалом та шпателем.

3. Промовляння складів, корекція вихователем органів мовлення. Вправи на розвиток мовленнєвого апарату.

4. Промовляння слів із певним звуком (показ предметів, картинок).

5. Чистомовки, скоромовки на закріплення звука.

6. Ігри та ігрові вправи на закріплення правильної звуковимови.

Вихователь зобов'язаний навчити дитину правильного мовленнєвого дихання відповідно до її віку. З метою розвитку мовленнєвого дихання використовують вправи та ігри: «Гойдання ляльок», «Дмухаємо на метелика», «Гравці» тощо.

Темп мовлення - це швидкість протікання мовленнєвого процесу в часі. Темп мовлення може бути швидкий, середній, повільний.

Для дітей, що опановують другу мову, характерний повільний темп мовлення. Доцільно планувати різні вправи для розвитку середнього та швидкого темпу українського мовлення: «Скажи, як я», «Мавпочки», «Швидше, ще швидше» і т.ін.

Працюючи над звуковимовою, слід розвивати фонетичний слух, розрізняти звуковий склад двох близькоспоріднених мов.

Фонетичний слух - це вміння чітко відрізняти один звук від іншого, завдяки чому впізнаються цілі слова, відбувається розуміння другої мови. З допомогою фонетичного слуху дитина розрізняє смисловий та виразний боки мови. Розвитку фонетичного слуху та міжмовного чуття сприяють такі дидактичні ігри та вправи: «Хто покликав?», «Впізнай слово», «Якою мовою?», «Який звук загубився?», «Луна», «Хто як сказав?», «Так чи не так?», «Що сказав Незнайко?» і т. ін.

Кожна мова має свою систему інтонаційних засобів виразності.

Інтонація - це складний комплекс засобів емоційної виразності. Це серце і розум живого розмовного мовлення. З допомогою інтонації ми можемо передати закінченість чи незакінченість думки, сум, радість, співчуття, незадоволення, подив, гнів.

До засобів інтонаційної виразності належать мелодійність (пониження чи підвищення голосу під час вимови: ніжність, співучість, м'якість, грубість), темп (прискорення чи уповільнення передавання думки в потрібному місці), ритм (рівномірне чергування наголошених і ненаголошених складів), тембр мови, фразовий і логічний наголоси (паузи між мовними відрізками, підвищення або пониження голосу залежно від змісту вислову). З перших днів навчання дітей української мови вихователь повинен звертати увагу й на засвоєння дітьми засобів інтонаційної виразності мовлення. З цією метою застосовують прийоми імітації, зіставлення, порівняння слів і фраз з вимовою у російському й українському мовленні.

Поиск по сайту: