Методика навчання української лексики

Під час навчання другої, української, мови діти повинні засвоїти лексичне значення слова, спочатку пряме, а потім і переносне.

Добираючи слова для занять із розвитку українського мовлення, вихователь повинен керуватися відповідними принципами словникової роботи. З-поміж них: тематичний принцип уведення лексики; принцип нормування слів або обмеженого словникового мінімуму; практична цінність слова для цього етапу навчання; частотність уживання слів у розмовному мовленні; введення слова на основі чуттєвого досвіду; засвоєння слів в активній практичній діяльності; принцип описування понять і тлумачення їх значення; доступність слова за звуковим складом.

Провідним принципом уведення нових слів з української мови є групування їх за темами. Тематичний принцип дозволяє не тільки знайомити дітей з новими словами» а й включати їх в активне розмовне мовлення, будувати діалог з відповідної теми, складати розповіді в межах однієї теми.

Теми для занять вихователь може добирати довільно. При цьому слід враховувати вік дітей, рівень знань про довкілля і т. ін.

У варіативних програмах з розвитку українського мовлення різні автори рекомендують різну тематику. Проте, керуючись принципом практичного значення слова для певного етапу навчання, доцільно починати заняття з української мови темами «Знайомство», «Ввічливі слова». Адже з перших занять діти повинні вітатися, прощатися один з одним і з вихователем, вживати ввічливі слова. Найближчими темами для дітей дошкільного віку є «Дошкільний закладе, «Іграшки», «Сім'я». То ж саме з них і потрібно починати навчання другої мови,

У межах кожної теми передбачається декілька занять. Наприклад, у середній групі тема «Знайомство» передбачає три заняття, тема «Ввічливі слова» - сім занять. У той самий час на ці теми у старшій групі планується лише три заняття.

До кожної загальної теми вихователь складає тематичний словник на весь період навчання (один, два або три роки). Тематичний словничок охоплює слова всіх частин мови як повнозначні, так і службові.

Кожне нове слово обов'язково вводиться в активне дитяче мовлення. Тематичний добір слів забезпечує їх мимовільне запам'ятовування.

Вводячи нову лексику, обов'язково слід пам'ятати про принцип обмеженого словникового мінімуму, нормування кількості нових слів на кожному занятті відповідно до віку дітей, теми, року чи етапу навчання, рівня розвитку мовлення. Так, у середній групі на одне заняття рекомендується планувати від двох до чотирьох нових слів, у старшій - чотири-шість, у підготовчій - шість-вісім слів.

Принципи практичного значення слова та частотності вживання слів дозволяють педагогу самостійно варіювати добір слів відповідно до місцевих умов, сезону і т. ін.

Відчуття і сприймання психологи називають сенсорикою, сенсорним досвідом дитини, який і становить суть наступного принципу введення нової лексики - встановлення у свідомості дитини зв'язку між фактом дійсності і словом, що означає цей факт, або введення слова на основі чуттєвого досвіду. Під час безпосереднього ознайомлення з предметами та явищами в дитини формується уявлення про них, яке потім закріплюється у слові. Навчаючи дітей другої мови, цей принцип застосовують під час уведення слів, що означають назви предметів і речей національного побуту, одягу, взуття, іграшок, з якими знайомлять дітей переважно на заняттях з ознайомлення з довкіллям. Це такі слова, як куманець, глечик, макітра, макогін, миска, рогач, полумисок, полив'яний, цебро, цебер, цебрик, свитка, очіпок, плахта, жупан і т. ін.

Виходячи з цього принципу, дитина повинна засвоювати нове слово в такій послідовності: а) відчуття окремих властивостей, ознак, якостей предмета (глиняний, полив'яний, глибокий, гладенький, коричневий); б) сприймання цілісного образу (полумисок); в) формування уявлення про предмет (наливають перші страви, посудина для їжі). поняття (посуд); г) відображення поняття у слові (полумисок).

Діти розглядають ці предмети, беруть у руки, діють з ними, засвоюють їх назви.

Після цього нові слова закріплюють на заняттях із розвитку українського мовлення або впродовж дня. Діти обов'язково повинні діяти з цими іграшками, предметами, чи в різноманітних видах діяльності (ігровій чи образотворчій, конструктивній), тобто вступає в дію принцип засвоєння нового слова на основі активної практичної діяльності.

У методиці навчання дітей другої мови, вводячи нові слова, застосовують принцип описування понять та тлумачення їх значення. Нове слово рекомендується давати в поєднанні зі вказівним займенником це. Вводять нові слова в такій послідовності.

Показ предмета чи картинки - називання його мовленнєвим зразком: це дзига, це човник. При потребі це слово перекладається рідною мовою дітей.

На початкових етапах навчання дітей української мови краще знайомити їх зі значенням нового слова шляхом показу натуральної, предметної наочності. Це допоможе дітям не тільки пов'язати слово із предметом, а й ще раз сприйняти сам предмет, побачити в ньому непомічені раніше властивості та якості.

Вихователь називає нові предмети двічі, другий раз - в іншому порядку.

Після введення нових слів їх потрібно закріпити. О.Й.Негневицька рекомендує здійснювати закріплення слів у певній послідовності: впізнавання слова, добір його з наочним підказуванням, добір слова без наочного підказування.

З метою перевірки, чи запам'ятали діти нове слово, чи можуть його впізнати, вихователь по черзі показує картинки (чи самі предмети) й запитує: «Це лялька чи ні?», «Це човник чи ні?» Діти повинні сказати: «Так, це човник» або «Ні, це лялька».

Поиск по сайту: