Значення національної української мови у вихованні дітей

Мова – не тільки засіб спілкування, а й носій інформації, засіб набуття знань, є скарбницею знань про свій народ, свою історію, свою Батьківщину. Мова і народ нерозлучні, коли ж зникає мова, зникає і сам народ.

Мова - це найкраща характеристика народу, за характером мови можна говорити про психологію народу.

Українська мова належить до числа великих мов світу.

Т.Г.Шевченка називають фундатором нової української літературної мови.

Твори українських класиків - це вічні, ніколи не в'янучі зразки української мови, невичерпне джерело виховання підростаючого покоління рідною мовою.

Українська мова мелодійна, надзвичайно співуча. З першими словами колискових пісень, які чує малюк від матері, дитина засвоює співучість української мови. Народна мова в забавлянках та колисанках добирала для дитини ті слова, котрі западали в її серце, формували ЇЇ духовне начало.

Слова колискових пісень, забавлянок, примовок – це перша сходинка до ознайомлення дітей з реаліями довкілля. У них закладено народну мудрість, яку потім дитина пронесе через усе життя.

Дитя підростає, і ось уже перед ним гостинно відчиняє двері народна казка у світ чарівний, невідомий, світ прадавньої мудрості. А з нею й образні вирази сонце-красне, вовчику-братику, місяцю-ясний.

У дошкільному віці через слово дитина знайомиться із творчістю українських письменників, пізнає історію народу в поетичних та прозових рядках.

Мова формує людську духовність, відчуття слова і образу. Дитина через засоби художньої літератури засвоює художній стиль мови, що веде до естетичної насолоди. Однак для цього дитина повинна постійно чути від дорослих віршові рядки, примовки, народні образні вирази. Тільки за таких умов сфера естетично-образного спілкування стане органічною складовою духовного життя дитини.

Мова є складовою понять «естетичне» і «етичне». У сім'ї, у дошкільному закладі дитина засвоює етичні норми спілкування. Це вміння привітатися, попрощатися, звернутися по допомогу, попросити вибачення, вибачити.

Рідне слово є знаряддям патріотичного виховання дітей.

Педагог дошкільного закладу повинен зробити українське слово надбанням духовного світу дитини, разом зі звучанням цього слова влити в Її душу відчуття краси мелодії, емоцій, які вклав український народ у своє рідне слово.

На думку В.О.Сухомлинського, це найлегше зробити в ранньому дитинстві, ще до школи, оскільки дитяча душа надзвичайно чутлива до тонкощів краси й емоційного забарвлення слова, оскільки дитинство не є підготовкою до життя, дитинство - це справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. Саме від того, що ввійде в період дитинства в розум і серце дитини з довкілля, залежить, якою людиною вона стане завтра.

Поиск по сайту: