Характеристика принципів навчання української мови як другої

Принципи навчання - це основні правила, вимоги щодо організації навчально-виховного процесу, які випливають із закономірностей процесу навчання.

Загальнодидактичні принципи:

- постійно тренувати м'язи органів мовлення для вдосконалення навичок вимови звуків, яких немає у рідній мові дітей, шляхом відповідних артикуляційних вправ;

- забезпечити розуміння мовних значень (слів, речень, тексту) шляхом зіставлення їх із мовними одиницями рідної мови;

- максимально використовувати емоційний фактор (ігри, ігрові прийоми, сюрпризні моменти) у навчанні дітей української мови;

- розвивати міжмовне чуття (фонетичне, лексичне, граматичне), що сприятиме усвідомленню дітьми схожого й відмінного у двох близькоспоріднених мовах.

Часткові методичні принципи (В.Л.Скалкін).

1. Комунікативна спрямованість навчання. діти повинні оволодіти українською мовою як засобом спілкування, набути практичних навичок розмовної у.м. в межах програмної тематики.

2. Опертя на рідну мову. постійне звернення вихователя до рідної мови дітей: а) переклад окремих слів, фраз рідною мовою; б) зіставлення, порівняння мовних одиниць двох близькоспоріднених мов; в) пояснення та словесні інструкції рідною мовою; г) використання транспозиційних явищ (позитивне перенесення знань, умінь і навичок з рідної мови).

3. Принцип навчання дітей другої мови за типовими моделями (зразками). Уводячи нові слова, вихователь пропонує типову модель: вказівний займенник це + іменник (це лялька) або модель граматичної конструкції як відповідь на запитання.

4. Принцип апроксимації навчання другої мови реалізація цього принципу усуває страх припуститися помилки, підвищує мовленнєву активність дітей.

5. Принцип забезпечення максимальної мовленнєвої активності дітей. Цього досягти можливо, лише проводячи заняття з невеличкими групками дітей, щоденно створюючи ситуації для спілкування українською мовою.

6. Принцип варіативності добору змісту, форм, методів та прийомів навчання.

7. Домінантна роль ігрової діяльності у процесі навчання дітей другої мови.

Спеціальні методичні принципи:

І Фонетика: а) порівняльного аналізу фонетичних явищ р.м. та у.м. (артикуляція звуків, вимова сполучень, наголос у словах тощо); б) розвитку фонематичного слуху (міжмовного чуття); в) оцінки виразності мовлення (інтонаційне сприймання); г) урахування різниці між звуком і буквою (вимовою і написанням); д) послідовності введення матеріалу; ж) заміни діалектної вимови літературною.

ІІ Лексика: а) тематичний принцип уведення лексики (заняття будуються відповідно до тем, за однією темою проводять від двох до 6–7 занять); б) принцип словникового мінімуму (на одному занятті з української мови вводять від 2 до 8 нових слів залежно від віку); в) уведення слова на основі чуттєвого досвіду; г) засвоєння слів в активній практичній діяльності; д) принцип частотності та поширеності лексики, що добирається для засвоєння; е) принцип описування понять та тлумачення їх значень.

ІІІ Граматика: а) принцип зіставлення та порівняння граматичних явищ у близькоспоріднених мовах; б) принцип «однієї трудності» (на одному занятті вводять тільки одну нову граматичну форму); в) автоматизація граматичних навичок; г) презентація граматичних явищ з урахуванням віку та етапу навчання.

IV Зв’язне мовлення: а) навчання розповіді за зразком вихователя; б) принцип самостійності побудови тексту і т. ін.

Поиск по сайту: