Азопірамова проба

Пробаз азопірамом за чутливістю не поступається бензидиновій і в 10 разів перевищує амідопіринову.

І. Місце проведення:

стерилізаційне відділення, маніпуляційний кабінет, перев'язувальний кабі­нет, операційний блок.

ІІ. Оснащення робочого місця:

1. Амідопірин — 10 г, солянокислий анілін — 0,15 г, спирт етиловий 96° — 100 г.

2. 3%розчин перекису водню.

3. Пробірка.

4. Піпетка.

5. Контрольний інструмент.

ІІІ Попередня підготовка до виконання навику:

- замовити в аптеці початковий розчин азопіраму:

амідопірин — 10 г

солянокислий анілін — 0,15 г

спирт етиловий 96° — 100 г

- зберігати розчин в закритому флаконі при температурі +4°С (в холодильнику) протягом 2 місяців, в темному місці при кімнатній температурі — протягом 1 місяця;

- безпосередньо перед перевіркою якості передстерилізаційної очистки виробівприготувати робочий розчин: змішати однакову об'ємну кількість азопіраму і 3% розчин перекису водню.

ІV. Основні етапи виконання навику:

1. На контрольний інструмент за допомогою піпетки нанести 2-3 краплі реактиву.

2. Визначити зміну кольору крапель реактиву. Врахувати зміну кольору тільки протягом 1хв. після контакту реактиву із забрудненою ділянкою.

3. Зробити висновок: при зміні реактиву спочатку на фіолетове, а потім на рожево-бузкове забарвлення проба вважається позитивною і вказує на недостатню передстерилізаційну очистку інструмента, на залишки кров'я­них забруднень.

Фенолфталеїнова проба.
І. Місце проведення:

стерилізаційне відділення, маніпуляційний кабінет, перев'язувальний кабінет,операційний блок.

ІІ. Оснащення робочого місця:

1. 1% спиртовий розчин фенолфталеїне.

2. Пробірка.

3. Піпетка.

ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику:

- приготувати 1%спиртовий розчин фенолфталеїна.

IV. Основні етапи виконання навику:

1. На контрольний інструмент за допомогою піпетки нанести 1 -2 краплі 1% розчину фенолфталеїна.

2. Визначити зміну кольору крапель реактиву. Враховувати зміну кольору тільки протягом 1хв. після контакту реактиву із забрудненою ділянкою.

3. Зробити висновок: при зміні кольору реактиву на рожеве забарвлення проба вважається позитивною і вказує на недостатню перед стерилізаційну обробку інструмента, а саме на наявність залишків миючого засобу.

Визначення маси тіла

Антропометричні дослідження параметрів фізичного розвитку людини вклю­чають: визначення маси тіла, вимірювання росту, об'єму плеча, окружності грудної клітки та живота. Зважуванняпацієнтів проводиться у приймальному відділенні при їх оформленні на госпіталізацію або упрофільному відділенні. Як правило, стаціонарних пацієнтів зважують 1 раз на тиждень. Двічі або тричі на тиждень проводиться зважування пацієнтів з ожирінням, кахексією, а для того, щоб прослідкувати за динамікою набряків (збільшенням їх чи змекшен- необхідно проводити щоденне визначення маси тіла пацієнта.

І. Місце проведення:

оглядовий кабінет приймального відділення, процедурний кабінетпрофіль­ного відділення стаціонару, кабінет доклінічної практики.

II. Оснащення робочого місця:

1. Медична вага.

2. Клейонка (або одноразова серветка).

3. Лист сестринської оцінки стану пацієнта.

4. Ручка.

Ш. Попередня підготовка до виконання навику:

- попередити пацієнта про маніпуляцію, пояснити мету обстеження;

- порекомендувати пацієнту (у профільному відділенні) з'явитися в процедурний кабінет вранці до сніданку, після сечовиділення і звільнення ки­шечника;

- запропонувати пацієнту зняти з себе верхній одяг, взуття;

- вимити руки з милом, витерти рушником.

IV. Основні етапи виконання навику:

1.Перевірити рівновагу ваги нульовим положенням грузиків; закрити затвір

2. Покласти на площадку ваги чисту клейонку (або одноразову серветку або звичайний лист паперу).

3. Запропонувати пацієнту стати на середину площадки ваги лицем до медичної сестри. При необхідності допомогти пацієнту стати на вагу зайняти стійке положення, тому що стояння із зігнутими ногами можи викликати порушення рівноваги і спричинити падіння,

4. Відвести затвір і переміщувати гирьку на нижній шкалі до тих пір, пощ приблизно не буде визначена маса тіла.

5. Перемістити малу гирьку верхньої планки до досягнення рівноваги визначити масу тіла з точністю до 100 г.

6. Закрити затвір. Дозволити пацієнту зійти з площадки ваги.

7. Показники нижньої (одна поділка дорівнює 1 кг) та верхньої (одна па ділка дорівнює 100 г) планок підсумувати.

8. Відрахувати середню вагу одягу пацієнта із загальної маси.

9. В окремих випадках визначення маси тіла важкохворому пацієнту мозд на провести в сидячому положенні пацієнта на табуреті. Вагу табурет) відрахувати із загальної ваги.

10. Повідомити пацієнту масу його тіла.

11.Отриманий результат маси тіла занести в лист сестринської оцінку стану пацієнта.

12. Провести дезінфекцію клейонки та медичної ваги після кожного пацієнта.

Вимірювання росту

Довжина тіла дорослої людини мало піддається змінам, а тому немає пси; треби її вимірювати часто. При визначенні довжини тіла слід пам'ятати, що зранку, після сну, людина на 1-3 см вища, ніж наприкінці дня. Після важкої фізичної праці довжина тіла може зменшуватися на 3-5см. Це відбувається внаслідок ущільнення міжхребцевих дисків і збільшення природних вигинів хребта — лордозів та кіфозів.

І. Місце проведення:

оглядовийкабінет приймального відділення, процедурний кабінет профіль­ного відділення стаціонару, кабінет доклінічної практики.

ІІ. Оснащення робочого місця:

1 Вертикальний ростомір.

2 Клейонка (або одноразова серветка).

3 Сантиметрова стрічка.

4 Лист сестринської оцінки стану пацієнта.

5 Ручка

ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику:

- попередити пацієнта про маніпуляцію, пояснити мету обстеження;

- запропонувати пацієнту зняти з себе верхній одяг, взуття;

- вимити руки з милом, витерти рушником.

IV. Основні етапи виконання навику.

Визначення росту в стоячому положенні пацієнта.

1. Покласти на площадку ростоміра чисту клейонку (або одноразову сер­ветку, або звичайний лист паперу).

2. Стати збоку від ростоміра і підняти планшетку вище передбаченого росту пацієнта

3. Запропонувати пацієнту стати на площадку ростоміра так, щоб п'яти, сідниці, лопатки і потилиця щільно торкалися планки ростоміра.

4. Прослідкувати, щоб козилець вуха і зовнішній кут очної щілини були на одному горизонтальному рівні.

5. Планшетку ростоміра опустити на тім'я пацієнта і визначити зріст на шкалі (показник, що розміщується біля нижнього краю планшетки).

6. Повідомити пацієнту його ріст.

7. Запропонувати пацієнту зійти з площадки.

8. Отриманий результат занести в лист сестринської оцінки стану пацієнта або в амбулаторну карту

9. Після вимірювання росту пацієнта провести дезінфекцію клейонки, рос­томіра.

Визначення росту пацієнта в сидячому положенні.

1.Встановити лавку ростоміра.

2. Стати збоку від ростоміра і підняти планшетку на приблизну висоту.

3. Допомогти пацієнту сісти на лавку ростоміра так, щоб сідниці, лопатки та потилиця щільно торкалися планшетки ростоміра

4. Планшетку ростоміра опустити на тім'я пацієнта.

5. До висотипацієнта у положенні сидячи додати відстань від підлоги до лавки ростоміра.

6. Повідомити пацієнту його ріст.

Визначення росту пацієнта у лежачому положенні.

1. Пацієнта покласти на лівий чи правий бік так, щоб на одній лінії розміщу­валися потилиця, сідниці, п'яти (сітка ліжка повинна бути добре натягнена).

2. Сантиметровою стрічкою виміряти відстань від тімені пацієнта до ниж­ньої поверхні п'ят.

3. Повідомити пацієнту його ріст

Вимірювання об'єму плеча

Регулярне зважування госпіталізованих пацієнтів цінне для лікування, але його важко застосувати щодо паралізованих пацієнтів, пацієнтів з суворим ліжко­вим режимом, пацієнтів з шинами, крапельницями, катетерами та дренажами. Ліжка з вагою рідко мають лікарні. Крім того, слід вести спостереження за втратою пацієнтом підшкірного жиру та схудненням м'язів. Якщо зважування неможливе, то такі спостереження набувають ще більшого значення. Клінічна. оцінка стане об'єктивнішою, якщо систематично вимірювати об'єм плеча сан­тиметровою стрічкою.

І. Місце проведення:

палата стаціонару.

II. Оснащення робочого місця:

1. Сантиметрова стрічка.

2. Лист сестринської оцінки стану пацієнта.

3. Ручка.

Ш. Попередня підготовка до виконання навику:

- важкохворому пацієнту допомогти зняти одяг з верхньої частини тулуба;

- запропонувати пацієнту лягти у ліжку на спину, руки розмістити повздовж тулуба;

- вимити руки з милом, витерти рушником.

IV. Основні етапи виконання навику:

1.Сантиметрову стрічку прикласти так, щоб вона проходила ззаду і спереду грудної клітки на рівні триголового м'яза лівого та правого плеча.

2. Дані систематичного вимірювання об'єму плеча занести в лист сестринської оцінки стану пацієнта.

Вимірювання окружності грудної клітки

І. Місце проведення:

оглядовий кабінет приймального відділення, профільне відділення стаціонару, кабінет доклінічної практики.

ІІ. Оснащення робочого місця:

1. Сантиметрова стрічка.

2. Лист сестринської оцінки стану пацієнта.

3. Ручка.

ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику:

- запропонувати пацієнту зняти одяг з верхньої половини тулуба;

- стати лицем до медичної сестри з опущеними руками;

-вимити руки з милом, витерти рушником.

IV. Основні етапи виконання навику:

1. Сантиметрову стрічку прикласти так, щоб ззаду вона проходила лід нижніми кутами лопаток, а спереду — на рівні IV ребра (у чоловіків під сосками).

2. Виміряти окружність грудної клітки у стані спокійного дихання під час максимального вдиху та видиху. Різниця цих вимірів називається екскур­сією грудної клітки. Величини 8-10-12 см свідчать про добрий розвиток дихального апарата. У людей, які не займаються фізичною працею і фізкультурою, а також у людей з різкими захворюваннями органів дихання екскурсія становитьне більше, ніж 5-6см.

3. Отриманий результат занести в лист сестринської оцінки стану пацієнта.

Вимірювання окружності живота

Вимірювання окружності живота проводиться паралельно з визначенням тіла при таких станах як ожиріння і асцит з метою реєстрації збільшення або зменшення цих показників при лікуванні госпіталізованих пацієнтів.

І. Місце проведення:

профільне відділення стаціонару.

ІІ. Оснащення робочого місця: