 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Зондовий метод дослідження секреторної функції шлунка з використанням парентерального подразника
| Послідовність | Зміст | Примітка |
| Мета: Показання: Протипоказання: Місце виконання: Підготувати необхідне: Алгоритм виконання: Заповнити документацію. | Діагностична (визначення секреторної функції шлунка). Призначення лікаря: хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в стадії ремісії. Визначає лікар: схильність до шлунково-кишкових кровотеч, стенокардія, гіпертонічна хвороба, загострення гастриту та виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, розширення вен стравоходу. Кабінет зондування. Стерильні: гумові рукавички, маску, лоток, шлунковий зонд (тонкий), шприци 2 мл, 20 мл; ватні кульки, марлеві серветки, пінцет в дезрочині, бікси зі стерильним матеріалом та інструментарієм. Дистильована вода, 0,9% розчин натрію хлориду, 70° етиловий спирт, 1% розчин дімедролу в ампулах, парентеральні подразники (0,1% розчин гістаміну або 0,025% розчин пентагастрину), рушники, штатив з пробірками або ємкість 250 мл – 9 флаконів, направлення в лабораторію, фартух, контейнер, ємкості з дезрозчинами. Психологічно підготуйте пацієнта до виконання маніпуляції, отримайте згоду на її проведення. Вимийте руки, обробіть спиртом, одягніть маску, гумові рукавички, фартух. Запропонуйте пацієнту сісти на стілець так, щоб він упирався спиною в його спинку, одягніть на нього фартух, дайте рушник. Протріть рукавички спиртом. Візьміть тонкий стерильний шлунковий зонд, відміряйте відстань, на яку слід ввести зонд пацієнту (від різців до пупка), не торкаючись при цьому зондом одягу. Змочіть стерильний зонд теплою перекип'яченою водою або дистильованою водою. Запропонуйте пацієнту широко відкрити рот, висунути язика, протяжно вимовити звук "А-а-а". Заокруглений, змочений кінець тонкого зонда покладіть пацієнту на корінь язика та попросіть його зробити ковток. Порадьте пацієнту зробити глибокий вдих носом, за ним ковток. В цей момент обережно введіть зонд у глотку, стравохід і в шлунок (до відповідної мітки – 45-50 см). Приєднайте до вільного кінця зонда шприц ємкістю 20 мл, видаліть вміст шлунка, від'єднайте заповнений шприц від зонда і злийте вміст у перший флакон або пробірку, зробіть позначку: I порція. Це є порція "натще". Після отримання порції "натще" через 15 хвилин отримайте II порцію, ще через 15хв. – III порцію. Після III порції за допомогою стерильного шприца введіть пацієнту підшкірно 1 мл 1% розчину димедролу, щоб уникнути алергічної реакції на гістамін. Продовжіть відсмоктувати ще 2 порції (IY та Y) через 15 хв. кожну. Ці 4 порції (II-III-IY-Y) становлять базальну секрецію. Після отримання Y порції введіть пацієнту підшкірно 0,1% розчин гістаміну із розрахунку 0,08 мл на 10 кг маси тіла пацієнта. Через 15 хв. після введення подразника відсмоктуйте протягом 1 години ще 4 порції шлункового вмісту через 15 хв. кожну. Ці 4 порції (YI, YII, YIII, IX) становлять "максимальну (стимульовану) секрецію". Після отримання 9-ти порцій шлункового вмісту видаліть зонд із шлунка через рушник. Запитайте у пацієнта про його самопочуття. В лабораторію доставте 9 порцій шлункового вмісту, пронумеруйте кожну порцію, вказавши прізвище, ім'я, по батькові пацієнта, адресу чи відділення стаціонару. Продезінфікуйте використане оснащення. Зробіть запис про проведення процедури. | Гістамін – це фізіологічний і найсильніший збудник шлункової секреції. Перед тим, як його вводити потрібно обов'язково врахувати протипоказання. Протипоказання до введення гістаміну є гіпертонічна хвороба, бронхіальна астма, алергічні захворювання. Якщо димедрол не вводився, попередити пацієнта, що на гістамін може бути реакція у вигляді почервоніння шкіри (частіше місцевого характеру), відчуття жару, тахікардії, яка з часом має пройти. Запам'ятайте! При передозуванні гістаміну або при підвищеній чутливості до нього після введення можуть розвинутись колапс і анафілактичний шок! |
| Дуоденальне зондування (фракційний спосіб) |
| Оснащення: стерильний дуоденальний зонд, штатив з пробірками, стимулятор для жовчного міхура (25-40 мл 33 % магнію сульфату, 10% спиртового розчину сорбіту або холецистокінін), шприц для аспірації, шприц Жане, шприц для ін'єкцій (якщо використовується холецистокінін), грілка, валик, рукавички. |
| Етапи | Обґрунтування |
| 1. Підготовка до процедури Пояснити пацієнту хід процедури та отримати його згоду на проведення процедури | Забезпечується право пацієнта на інформацію |
| 2. Визначити відстань, на яку пацієнт повинен проковтнути зонд, з тим, щоб він опинився в субкардіальному відділі шлунка (в середньому 45 см) та в дванадцятипалій кишці: відстань від губ і вниз по передній черевній стінці, щоб олива була на 6 см нижче від пупка | Забезпечується потрапляння зонда в дванадцятипалу кишку |
| 3. Запропонувати пацієнту сісти на стілець або кушетку | Положення, необхідне для потрапляння зонда в шлунок |
| 4. Вимити і висушити руки. Надіти рукавички, покласти рушник на груди та шию пацієнта | Забезпечується інфекційна безпека. Захищається одяг від забруднення |
| 5. Взяти зонд на відстані 10-15 см від оливи, а лівою рукою підтримувати його вільний кінець (до введення зонд мав бути в морозильнику протягом 1,5 год) | Зменшується блювотний рефлекс, полегшується проведення процедури |
| 6. Виконання процедури Запропонувати пацієнту відкрити рота, покласти на корінь язика, а потім просунути зонд глибше в глотку. Пацієнт повинен при цьому робити активні ковтальні рухи. При кожному ковтальному русі зонд буде проходити у шлунок до потрібної мітки | Виключається скручування зонда. Забезпечується проходження зонда по стравоходу |
| 7. Щоб перевірити місцезнаходження зонда, до нього приєднують шприц. Якщо під час аспірації в шприц надходить каламутна рідина жовтого кольору, олива в шлунку, якщо ні - підтягнути зонд до себе і запропонувати заковтнути його ще раз | Якщо рідина не надходить в шприц, значить, зонд скрутився в стравоході. Потрапляння зонда в шлунок - необхідна умова продовження процедури |
| 8. Якщо зонд у шлунку - покласти пацієнта на правий бік, підкласти під таз валик або згорнуту ковдру, а під праве підребер'я - теплу грілку. В такому положенні пацієнт продовжує повільно ковтати зонд до 7-8-ї мітки. Тривалість заковтування - 40-60 хв | У такому положенні полегшується просування зонда до воротаря. Спроба ковтати швидше призводить до того, що зонд часто скручується в шлунку і зрештою тривалість дослідження збільшується |
| 9. Після заковтування зонда до 9-ї мітки (80-85 см) опустити його вільний кінець у пробірку. Примітка: штатив з пробірками установлюють нижче від кушетки | Це свідчить, що зонд знаходиться в дванадцятипалій кишці |
| 10. За наявності оливи в дванадцятипалій кишці в пробірку надходить золотисто-жовта рідина -дуоденальний вміст - порція А. За 20-30 хв надходить 25-40 мл цієї порції (2-3 пробірки). Примітка: якщо рідина не надходить в пробірку, потрібно перевірити місцезнаходження зонда за допомогою введення в нього шприцом повітря: якщо зонд у дванадцятипалій кишці, то введення повітря не супроводжується ніякими звуковими ефектами; якщо зонд все ще в шлунку - при введенні повітря відзначаються характерні клекочучі звуки | Колір порції А зумовлений сумішшю жовчі, секрету підшлункової залози та кишкового соку. За наявності домішок шлункового соку порція А стає каламутною |
| 11. Після отримання порції А ввести в зонд за допомогою шприца Жане стимулятор жовчного міхура (25-40 мл 33% розчину магнію сульфату або 30-40 мл 10% спиртового розчину сорбіту) або жовчогінний засіб гормональної природи, наприклад холецистокінін - 75 ОД внутрішньом'язово. Перемістити кінець зонда у наступну пробірку | Побічна дія магнію сульфату (в даному разі) -послаблювальний ефект. Забезпечується звільнення жовчного міхура й отримання порції В |
| 12. Через 10-15 хв після введення стимулятора в пробірку починає надходити порція В - міхурова жовч. Тривалість отримання порції В: за 20-30 хв - 30-60 мл жовчі (4-6 пробірок). Примітка: для своєчасного виявлення порції С уважно стежити за кольором жовчі при отриманні порції В: у разі появи рідини світлого кольору перемістити зонд в іншу пробірку. Позначити порції | Колір міхурової жовчі коричневий або оливковий, а в разі застою жовчі - темно-зелений. Якщо концентраційна функція жовчного міхура слабка, не завжди вдається відрізнити за кольором порції А і В |
| 13. Перемістити зонд в наступну пробірку для отримання порції С: за 20-30 хв - 15-20 мл жовчі (1-2 пробірки) | Колір печінкової жовчі світліший, золотисто-жовтий |
| 14. Закінчення процедури Вийняти зонд повільними поступовими рухами, протираючи його серветкою | Забезпечується механічне очищення зонда |
| 15. Помістити зонд у дезінфекційний розчин | Забезпечується інфекційна безпека |
| 16. Зняти рукавички, вимити і висушити руки | Забезпечується інфекційна безпека |
| 17. Доставити усі пробірки в лабораторію з направленням, зазначивши відділення, прізвище, ім'я та по батькові пацієнта зняти рукваички, помити руки. | Забезпечується достовірність отриманої інформації |
Підготовка пацієнта до рентгенологічного дослідження шлунка
Рентгеноскопія (просвічування рентгенівським випромінюванням) і рентгенографія (фотографування за допомогою рентгенівського випромінюван відносяться до важливих методів дослідження травного каналу. Для досліження порожнистих органів (шлунка, кишок, жовчного міхура, ниркових мисок), які утворюють на екрані порівняно густу однорідну тінь, використовують контрастні речовини.
Рентгенологічне дослідження шлунка з застосуванням суспензії сульфату барію (контрастної речовини) дає змогу визначити форму, величину, положення, рухомість шлунка, виявити локалізацію виразки та інші патологічні утворення. Метою підготовки є звільнення шлунка від вмісту і газів.
І. Місце проведення:
стаціонар, домашні умови, рентгенологічний кабінет.
ІІ. Оснащення робочого місця:
1. Медична карта стаціонарного пацієнта або амбулаторна карта пацієнта.
2. Барієва суміш.
3. Склянка.
4. Стерильний лоток.
5. Стерильний шприц ємністю 2 мл з голкою.
6. Стерильний пінцет.
7. Стерильні ватні кульки.
8. 0,1% розчин атропіну сульфату в ампулах.
9. 70о етиловий спирт у флаконі.
ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику:
напередодні:
- медична сестра поліклініки повинна виписати амбулаторному пацієнту направлення в рентгенологічний кабінет. Пояснити мету дослідження. Проінформувати про правила підготовки до процедури. Дати заявку в рентгенологічний кабінет;
- медична сестра стаціонару повинна зробити вибірку з листів призначень, кому із пацієнтів призначене лікарем дане дослідження, попередити пацієнта про дату обстеження і проінформувати його про мету та правила підготовки до процедури. Дати заявку в рентгенологічний кабінет;
в день дослідження:
- амбулаторному пацієнту з'явитися в рентгенологічний кабінет на призначений день і годину з направленням та амбулаторною картою для запису результатів дослідження;
- стаціонарному пацієнту з'явитися в рентгенологічний кабінет у супроводі медичної сестри відділення, яка відносить медичну карту стаціонарного пацієнта сама
ІV. Основні етапи виконання навику:
1. Якщо у пацієнта проблема: постійні закрепи або метеоризм, необхідно пояснити йому особливості дієти. Протягом 2-3 днів до дослідження з харчового раціону вилучити ті продукти, які спричиняють метеоризм, дають велику кількість шлаків (бобові, капуста, картопля, чорний хліб, солодощі та інші).
2. Напередодні проінформувати пацієнта, що останній прийом легкої низькокалорійної вечері повинен бути не пізніше 20-ї години. Наніч порекомендувати випити склянку кефіру.
3. Уранці в день обстеження пацієнт не повинен приймати їжу, лікарські препарати, пити, палати. Дослідження проводиться натще.
4. При деяких захворюваннях шлунка і дванадцятипалої кишки рентгенологічному обстеженню заважають накопичені в них рідина і слиз. В такому випадку за призначенням лікаря слід у пацієнта відкачати шлунковий вміст через зонд, при необхідності промити шлунок. Промивну ну показати лікар» або рентгенологу.
5. Іноді, за призначенням рентгенолога, для усунення спазмів і посилення перистальтики шлунка пацієнту вводять підшкірно 0,5-1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату.
6. В рентгенологічному кабінеті за вказівкою рентгенолога пацієнт випиває 200 г барієвої суміші.
7. Пацієнту з уповільненою евакуацією вмісту шлунка, яка буває при ро3. витку стенозу пілоруса та атонії шлунка призначається повторне обстеження на другий і третій день для визначення добового залишку коитра. стної маси в шлунку. В такому випадку дуже важливо точно дотримуємся терміну повторного огляду.
Підготовка пацієнта до іригоскопії
Іригоскопія — це рентгенологічне дослідження товстої кишки під час її заповненння рентгеноконтрастною суспензією. Іригоскопія застосовується для виявлення органічних захворювань товстої кишки.
Метою підготовки до процедури є повне звільнення товстої кишки від залишків їжі, рідини, газів, слизу. Слід відмітити, що підготовка пацієнта потребує від медичної сестри і від нього самого значних зусиль, так як у пацієнта можуть виникнути психологічні проблеми.
І. Місце проведення:
стаціонар, домашні умови, рентгенологічний кабінет.
ІІ. Оснащення робочого місця:
1. Медична карта стаціонарного пацієнта або амбулагорна карта пацієнта
2. Порційна вимога звказаним індивідуальним харчуванням пацієнта, якому призначене дане дослідження.
3. Карболен або відвар ромашки.
4. Рицинова (касторова) олія у флаконі.
5. Кухоль Есмарха.
6. Перекип'ячена вода кімнатної температури.
7. Барієва суміш.
8. Клейонка.
9. Клейончастий фартух.
10.Стерильні гумові рукавички.
11.Стерильний лоток.
12. Стерильна газовивідна трубка.
13. Стерильний вазелін у флаконі.
ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику:
- аналогічна підготовці пацієнта до рентгенологічного дослідження шлунка;
- особливістю підготовки є те, що медична сестра стаціонару за 3 дні до обстеження повинна дати заявку на харчоблок, вказуючи специфіку харчування пацієнта протягом цих днів.
IV. Основні етапи виконання навику:
1. За три доби до дослідження з харчового раціону пацієнта виключити продукти, які сприяють утворенню газів у кишках (свіже молоко,чорний хліб, бобові, картоплю, капусту, солодощі тощо). Пацієнт повинен приймати їжу, яка легко засвоюється, дає найменшу кількість шлаків і не подразнює слизову оболонку кишок.
2. Для зменшення метеоризму протягом трьох днів призначити пацієнту карболен (по 2 таблетки тричі на день) або теплий відвар ромашки (200-250 г протягом дня). Відвар ромашки готують так: 1 столову ложку сухої ромашки заварити однією склянкою окропу, настояти протягом 30 хвилин і процідити.
3. Якщо у пацієнта наявний стійкий закреп, протягом трьох днів призначити проносне (екстракт крушини, ревінь). Запам'ятайте! Для очищения кишок сольові проносні не призначають, тому що вони подразнюють слизову оболонку кишок і сприяють розвитку метеоризму.
4. Дати пацієнту рекомендації по виконанню ранкової гімнастики, навчити йога робити масаж живота при стійких закрепах.
5. Попередити пацієнта, що за 1 добу до обстеження він повинен припинити прийом медикаментів, які знижують тонус і перистальтику кишок (атропіну сульфат, папаверину гідрохлорид тощо).
6. Напередодні дослідження після обіду дати пацієнту випити 30-40 г рицинової (касторової) олії.
7. На ніч товстий кишечник промити за допомогою двох очисних клізм. Клізми робити з проміжком часу в 30-40 хвилин.
8. Уранці за 2,5-3 години до обстеження дати пацієнту легкий сніданок, щоб викликати рефлекторне переміщення вмісту з тонкої кишки в товсту.
9. Через 30 хвилин після сніданку зробити одну очисну клізму, ще через 30 хвилин — другу (остання — за 1,5-2 години до обстеження).
10. При ознаках метеоризму за 30-40 хвилин до дослідження ввести пацієнту газовивідну трубку, яку видалити перед тим, як він піде в рентгенологічний кабінет.
11. За призначенням рентгенолога у рентгенологічному кабінеті з кухля Есмарха в пряму кишку пацієнта ввести барієву суміш. Контрастну суміш підготувати з розрахунку 250-300 г сульфату барію на 1-1,5 л теплої води. Для кращого вивчення рельєфу слизової оболонки товстої кишки до барієвої суміші додати танін (10 г на 1 л води).
Поиск по сайту: