ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА. 1. Закон України від 18 лютого 1992 р

1. Закон України від 18 лютого 1992 р. "Про оперативно-розшукову діяльність" // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 22. — Ст. 303.

2. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів: Постанова Плену­му Верховного Суду України № 13 від 2 липня 2004 р.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. №11 "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ".

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 1169 „Про затвердження Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації”.

6. Білоусов О. І. Оцінка окремих джерел доказів у кримінальному су­дочинстві: Посіб. для слідчих і суддів. — К., 1996. – 51 с.

7. Ващук Б. Предмет доказування щодо цивільного позову у кримінальному процесі: Монографія. – Львів: ПАІС, 2008. – 208 с.

8. Громов Н. А., Зайцева С. А. Оценка доказательств в уголовном про­цессе. — М.: «Изд. ПРИОР», 2002. – 128 с.

9. Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі. Науково-практичний посібник. – К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2006. – 272 с.

10. Давиденко С.В. Потерпілий як суб’єкт кримінально-процесуального доказування: Монографія. – Харків: „Фінн”, 2008. – 296 с.

11. Долженков О.Ф., Тарасенко В.Є., Єськов С.В. Процесуальне значення відомостей, отриманих при здійсненні оперативно-розшукової діяльності: Монографія / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2009. – 168 с.

12. Доронін І. Документи як вид доказів у кримінальному процесі України. – Київ: Видавець Паливода А.В., 2006. — 144 с.

13. Зеленецкий В. С. Проблемы формирования совокупности доказа­тельств в уголовном процессе: Монография. – Харьков: Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2004. – 108 с.

14. Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 632 с.

15. Ляш А. А. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уго­ловного процесса. — К.: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э.Дзержинского, 1991. – 80 с.

16. Нор В.Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. – Львів, 1978. – 188 с.

17. Попелюшко В. О. Предмет доказування в кримінальному процесі (кримінально-процесуальні та кримінально-правові аспекти). — Острог, 2001. – 196 с.

18. Шейфер С.А. Собирание доказательств в советском уголовном процессе. – Саратов.: Изд-во Саратовского ун-та., 1986. – 170 с.

19. Сібільова Н. В. Допустимість доказів у радянському кримінальному процесі. – К. НМК ВО, 1991. – 64 с.

20. Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування / Національна академія внутрішніх справ. — К., 2005. — 272с.

21. Тертышник В. М., Слинько С. В. Теория доказательств. — Харьков: Арсис, 1998. – 256 с.

22. Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1976. - 206 с.

23. Удалова Л.Д. Предмет доказування у справах, що закриваються провадженням за нереабілітуючими підставами: Монографія: К: КНТ, 2009. – 152 с.

24. Грошевий Ю.М., Єськов С.В. Судовий контроль у сфері оперативно-розшукової діяльності: Монографія / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2009. – 128 с.

25. Дуда А.В. Обставини, що характеризують особу обвинуваченого, як елемента предмета доказування у кримінальній справі. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київський національний університет внутрішніх справ України. — К., 2010. — 17 с.

26. Литвинчук О.І., Карлаш І.А. Подання матеріалів ОРД для використання як доказів у кримінальній справі // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. Спецвипуск. – 2009. – № 2. – С. 223-234.

27. Ляш А. О., Стахівський С. М. Докази і доказування у кримінальному судочинстві: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна" / Ю.М. Грошевий (ред.). — К.: Ун-т "Україна", 2006. — 186 с.

28. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном процессе. — К.: «Высшая школа», 1984. – 132 с.

29. Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі: Монографія. – Х: Арсіс, ЛТД, 2007. – 576 с.

30. Розовский Б.Г. Ненаучные заметки о некоторых научных проблемах уголовного процесса: Эссе. – Луганск: РИО ЛАВД, 2004. – 600 с.

31. Савонюк Р. Ю. Слідчий як суб'єкт кримінально-процесуального доказування: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2002. — 18с.

32. Стахівський С.М. Показання свідків як джерело доказів у кримі­нальному процесі. — К.: Олан, 2001. – 168 с.

33. Теория доказательств в советском уголовном процессе. Отв. редактор Н.В. Жогин, изд. 2-е исправленное и дополненное, М., «Юрид. лит.». 1973. - 736 c.

34. Эйсман А.А. Заключение эксперта (структура и научное обоснование). – М.: Юрид. лит., 1967. – 152 с.

Практичне заняття

Тема заняття: „Практика використання окремих джерел доказів під час розслідування кримінальних справ”

Час – 2 години

Мета заняття: поглиблення та закріплення знань про докази та процес доказування шляхом вирішення практичних завдань; набуття навичок виявлення, фіксації та оцінки доказів.

Опорні поняття: докази, фактичні дані, допустимість, належність, достовірність доказів, джерела доказів, показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого

Практичне заняття проводиться шляхом вирішення курсантами і студентами задач та завдань щодо використання доказів у кримінальних справах.

Задачі і завдання

1. У висновку експерта було категорично зазначено, що „обвинувачений під час здійснення інкримінованого йому злочинного діяння перебував у стані алкогольного сп'яніння”. Однак слідчий після оцінки доказів, що були в матеріалах кримінальної справи, поставив під сумнів правильність відповіді експерта. Свої міркування, що прямо суперечать висновкам експерта, він вирішив оформити процесуально. Для цього слідчий склав спеціальну постанову, у якій сформулював й аргументував рішення наступного змісту: „У висновку судово-медичної експертизи №... від...2008 року слова „перебував у стані алкогольного сп'яніння” варто виключити, тому що такого роду висновок експерта не підтверджено зібраними в справі доказами”.

Поиск по сайту: