Методичні рекомендації. Розглядаючи перше питання необхідно усвідомити, що досудове розслідування – це друга стадія кримінального процесу

Розглядаючи перше питання необхідно усвідомити, що д осудове розслідування – це друга стадія кримінального процесу, яка полягає в діяльності органів дізнання та досудового слідства, спрямованої на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі, виявлення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів, прийняття заходів щодо відшкодування завданої злочином шкоди, а також підготовку кримінальної справи для судового розгляду.

Ця стадія має свої завдання, які витікають із загальних завдань кримінального судочинства. До таких завдань можна віднести:

- швидке і повне розкриття злочинів і викриття винних;

- всебічне, повне і об’єктивне дослідження всіх обставин кримінальної справи;

- виявлення та процесуальна фіксація доказів для наступного їх використання у судових стадіях;

- притягнення осіб, які вчинили злочини, як обвинувачених;

- забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином;

- виявлення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину, вжиття заходів до їх усунення;

- створення необхідних передумов для правильного вирішення кримінальної справи судом.

Значення стадії досудового розслідування полягає в наступному:

- в ній здійснюється подальша кваліфікація злочину з врахуванням встановлених у справі обставин (кваліфікація відображається в протоколі затримання підозрюваного, постанові про притягнення як обвинуваченого, обвинувальному висновку);

- без проведеного досудового розслідування неможливий судовий розгляд (за винятком справ приватного обвинувачення та справ де матеріали підготовлені в протокольній формі), оскільки в залі суду неможливо встановити особу, яка вчинила злочин, та більшість обставин кримінальної справи;

- ця стадія встановлює межі судового розгляду (тобто суд, незважаючи на широкі владні повноваження, вправі розглядати справу тільки щодо тих осіб, яким було пред’явлено обвинувачення на досудовому розслідуванні, та відносно тих злочинних фактів, які були їм інкриміновані у постанові про притягнення як обвинуваченого і обвинувальному висновку).

Відповідно до ст. 111 КПК України, проведення досудового розслідування є обов’язковим у всіх кримінальних справах за винятком:

- справ приватного обвинувачення (перелік складів злочинів наведений у ч. 1 ст. 27 КПК);

- справ, провадження в яких здійснюється шляхом протокольної форми досудової підготовки матеріалів (перелік складів злочинів наведений у ст. 425 КПК України).

З другого питання семінару слід знати, що досудове розслідування у справі може провадитися в двох формах:

- дізнання;

- досудового слідства.

Дізнання – це початкова форма досудового розслідування, яка полягає в проведенні органом дізнання першочергових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів з метою встановлення особи, яка вчинила злочин, та фіксації слідів злочинного діяння до передачі кримінальної справи слідчому.

Перелік органів дізнання наведений у ст. 101 КПК України.

За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання зобов’язаний порушити кримінальну справу відповідно до своєї компетенції і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, вправі проводити слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила. Після встановлення такої особи, орган дізнання в строк не більше 10 днів, а у разі обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу – 5 днів, повинен передати справу слідчому, про що складається відповідна постанова яка затверджується прокурором.

У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий або особливо тяжкий злочин він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у строк до 10 днів з моменту порушення справи.

Якщо у справі про тяжкий чи особливо тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх результати.

Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.

Досудове слідство – це основна форма досудового розслідування, яка полягає в діяльності слідчого, що забезпечує максимальні гарантії встановлення істини та реалізацію прав учасників кримінального процесу, дозволяє підготувати справу для ефективного судового розгляду.

Основною ця форма є тому, оскільки тільки після проведеного досудового слідства кримінальна справа може бути направлена до суду з обвинувальним висновком або з постановою для застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Тільки на досудовому слідстві можлива поява процесуальної фігури обвинуваченого. Якщо кримінальна справа порушена слідчим, то він зобов’язаний прийняти її до свого провадження та почати досудове слідство. У такому випадку дізнання не проводиться взагалі. Крім того, слідчий має право приступити к провадженню досудового слідства у справі, не чекаючи закінчення дізнання.

Слідчий за законом є процесуально незалежною та самостійною процесуальною фігурою. Саме тому, під органами досудового слідства слід розуміти слідчих прокуратури, слідчих органів внутрішніх справ, слідчих податкової міліції і слідчих органів безпеки (ст. 102 КПК), а не керівників відповідних підрозділів.

Переважна більшість кримінальних справ розслідується слідчими органів внутрішніх справ. На даний час система слідчих підрозділів у цьому відомстві регулюється Наказом МВС України № 336 від 15.06.2011 р. «Про проведення експерименту щодо апробації вертикальної системи підпорядкування слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України». Необхідно вивчити основні положення цього підзаконного нормативного акта.

Готуючись до третього навчального запитання, необхідно усвідомити, що будь-яка стадія процесу має своє специфічне коло учасників. На стадії досудового розслідування беруть участь наступні суб’єкти.

1. Державні органи і посадові особи, які здійснюють кримінально-процесуальне провадження:

- орган дізнання (особа, яка проводить дізнання);

- слідчий;

- начальник слідчого підрозділу;

- прокурор;

- суддя.

2. Учасники, які мають власний кримінально-правовий або цивільно-правовий інтерес у кримінальному процесі:

- підозрюваний;

- обвинувачений;

- потерпілий;

- цивільний позивач;

- цивільний відповідач.

3. Учасники, які захищають або представляють інтереси інших осіб:

- захисник підозрюваного чи обвинуваченого;

- представники потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача;

- законні представники;

- захисник свідка.

4. Учасники, які сприяють державним органам та посадовим особам у здійсненні кримінально-процесуальної діяльності:

- свідок;

- експерт;

- спеціаліст;

- поняті

Під час досудового розслідування використовуються кримінально-процесуальні засоби, які можна поділити на такі групи:

1. Засоби збирання та перевірки доказів:

- проведення слідчих дій, як основного із способів збирання доказів (допитів, оглядів, виїмок, очних ставок та ін.);

- вимога від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані;

- вимога проведення ревізій;

- вимога від банків інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";

- прийняття доказів, які подані підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем і їх представниками, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами і організаціями;

- доручення особою, яка провадить досудове розслідування, підрозділам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі.

2. Засоби визначення процесуального статусу учасників досудового розслідування та реалізації їх прав і обов’язків:

- винесення постанов слідчим про притягнення як обвинуваченого, про визнання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, представником потерпілого, представником цивільного позивача, представником цивільного відповідача, законним представником неповнолітнього обвинуваченого, про допуск захисника до участі в справі, про призначення захисника – з моменту прийняття таких рішень особи набувають певних прав та обов’язків учасників кримінального судочинства;

- роз’яснення суб’єктам процесу їх прав та обов’язків – закон зобов’язує слідчого на початку кожної слідчої дії, а в деяких випадках й іншої процесуальної дії, роз’яснювати її учасникам їх права та обов’язки. Це оформлюється в протоколі конкретної слідчої або іншої процесуальної дії (протоколах допиту свідка, очної ставки, затримання підозрюваного, оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред’явлення йому матеріалів справи), а в передбачених законом випадках – в окремому протоколі (протоколі роз’яснення прав обвинуваченому, протоколі роз’яснення права підозрюваного чи обвинуваченого мати захисника та ін.);

- розгляд і вирішення слідчим клопотань учасників судочинства (ст.ст. 129, 221 КПК);

- вручення учасникам процесу копій процесуальних документів у визначених законом випадках (постанови про порушення кримінальної справи (ст. 98² КПК), постанови про притягнення як обвинуваченого (ст. 140 КПК), протоколу затримання з переліком прав підозрюваного (ч. 4 ст. 106 КПК) та ін.);

- ознайомлення певних суб’єктів судочинства з матеріалами досудового слідства в цілому (ст. 217-220 КПК), або з окремими видами процесуальних документів (п. 3 ч. 2 ст. 48, ч. 14 ст. 236⁸, ч. 2 ст. 197, ст. 202 КПК).

3. Засоби забезпечення належних умов досудового розслідування:

- застосування запобіжних заходів;

- застосування інших заходів процесуального примусу (відсторонення обвинуваченого від посади; накладення арешту на майно обвинуваченого; приводи свідків, потерпілих та ін.);

- вимога від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій;

- оголошення розшуку обвинуваченого.

4. Засоби, що забезпечують рух кримінальної справи:

- прийняття слідчим справи до свого провадження;

- об’єднання та виділення кримінальних справ;

- направлення справи за підслідністю;

- продовження строків досудового розслідування;

- зупинення та відновлення провадження у справі;

- прийняття кінцевих рішень у справі (закриття справи; направлення справи прокурору з обвинувальним висновком та ін).

Строки досудового розслідування. Відповідно до ст. 120 КПК, досудове розслідування у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі.

Якщо у справі не встановлено особу, яка вчинила злочин, перебіг строку розслідування таких справ починається з дня встановлення такої особи.

У разі неможливості закінчити досудове розслідування у встановлений строк, він може бути продовжений районним, міським або прирівняним до них прокурором до трьох місяців.

В особливо складних справах строк досудового розслідування, може бути продовжено прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва і прирівняним до них прокурором або їх заступниками до шести місяців.

Понад шість місяців продовжувати строк досудового розслідування можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники.

Поиск по сайту: